Основні принципи застосування кольору в художньому конструюванні

З наукових позицій колір розглядається як фізичне явище, пов’язане з фізіологією людини. На відміну від образотворчого і декоративно-прикладних мистецтв колір в художньому конструюванні розглядається перш за все як засіб функціональної організації предметного середовища.

Дослідження показують, що колір у виробах промисловості вибирають з врахуванням: а) функціонального призначення виробу та умов його експлуатації; б) функціонально-конструктивної структури виробу; в) особливостей композиції форми виробу; г) умов того середовища, в якому виріб буде використовуватися.

За призначенням вироби можна поділити на три основні групи: виробниче обладнання різних видів, включаючи апарати контролю та управління технологічними процесами; засоби транспорту; предмети культурно-побутового призначення.

Форма і колір виявляють особливості та функціональне призначення промислового виробу одночасно полегшуючи зорове сприйняття і взаємодію між виробами та людиною з врахуванням процесу споживання.

Колір сприяє розпізнаванню сфери застосування виробів та їх експлуатаційної специфіки. Він зумовлений вимогами безпеки, помітності та легкості розпізнавання предметів на різних кольорових фонах.

Колір фону повинен бути додатковим (контрастним) до кольору деталі: світло-коричневий для сталі, чавуну і алюмінію; світло-блакитний для бронзи, дерева та інших деталей теплого кольору; ахроматичний для різнокольорових деталей тощо. Особливе значення має колір при конструюванні кнопок, важелів керування, приладів та пультів та інших елементів для безпеки й надійності роботи. Недостатній контраст між фоном та кнопкою пульта може призвести до браку або аварії.

Деякі вироби вимагають контрастних та яскравих тонів (планери, спортивні парашути, дитячі іграшки, туристичні палатки, пожежні машини тощо), а інші – світлих та м’яких тонів (медичне обладнання, прилади, верстати в цехах).

Основними кольорами безпеки, що застосовуються майже у всіх країнах, є червоний, червоно-оранжевий, зелений та синій. Вибір цих кольорів пояснюється їх помітністю в різних контрастних поєднаннях та встановленою символікою.

Кольоровий тон (λ), насиченість (Р), та коефіцієнт відображення (ρ) є основними параметрами, що забезпечують найбільш правильне асоціативне сприйняття: абсолютні розміри і масштаб виробів, динамічні та ритмічні побудови, відчуття вагової та теплової характеристики виробів, близькість та далекість.

Для естетичної виразності контурів виробу важливе значення має фактурне оздоблення. Оброблювані поверхні можуть бути глянцевими (дзеркальне відображення), матовим або шорсткими (дифузне відображення), напівматовими або напівглянцевими. Найбільш повно та гарно колір виявляється на матовій фактурі, глянець в деякій мірі маскує колір. Матова фактура широко використовується в сучасних інтер’єрах. Вона маскує нюанси форми при розсіяному освітленні. Глянцева фактура використовується при фарбуванні автомобілів – блиски, що отримуються на гранях форми, вигідно підкреслюють структуру об’єму і рисунок машини. В той же час блиски на обладнанні в цеху можуть викликати засліпленість і бути причиною травматизму, вести до зниження продуктивності праці.

Зв’язок кольорового рішення виробу з умовами середовища – один із найважливіших факторів діяльності людини. Щоб створити сприятливі умови (середовище), потрібно враховувати багато різних вимог: кольоровий клімат оточення та мікроклімат виробництва, взаємозв’язок природного та штучного освітлення, шум, запиленість тощо. У всіх випадках при виборі кольорів для фарбування приміщень та окремих виробів ставиться задача компенсувати недоліки середовища, максимально використавши різні властивості кольору. Так, відомо, що при слабких освітленнях холодні кольори здаються світлішими, ніж теплі (ефект Пуркіньє); занадто темне забарвлення виробів складної форми приховує тіні і ускладнює сприйняття; вироби, які сприймаються проти світла при темному забарвленні, мають вигляд силуетів; вироби, забарвлені червоним кольором та освітлені зеленим кольором, здаються чорними; вироби, оточені площинами інших кольорів, змінюють свою насиченість і світлопередачу; забарвлення теплових цехів холодними кольорами створює більш сприятливий кольороклімат в процесі праці.