Світло та колір

Колір розпізнається оком тільки при світлі, відіграючи основну роль у його сприйнятті.

Природнім кольором є білий. Його джерело – сонце, тіло, нагріте до 6000ºС. Природне денне світло змінюється кількісно: від кількох сотень люкс в тіні до 80–100 тис. лк на сонці; в літні місяці зовнішня освітленість коливається від 10000 до 70000 лк, взимку – від 10000 до 25000 лк. Природне денне світло коливається і якісно: вранці та ввечері воно більш червоне, вдень блакитне.

Природний колір є стимулятором, необхідним для нормального протікання життєвих процесів. При відсутності або зниженні інсоляції приміщень, знижується гальмівна реакція з боку центральної нервової системи та сприйняття всього навколишнього.

Продовження трудової діяльності з настанням темноти в деякі періоди року призвело до необхідності застосування штучних джерел світла.

Сучасні досягнення світлотехніки дозволяють створювати для приміщень різного призначення освітленість в сотні і тисячі люкс. Застосовуються найрізноманітніші світильники з лампами розжарювання та люмінесцентними. Останні за своїми естетичними якостями більше відповідають сучасній архітектурі, створюючи комфорт у світловій обстановці приміщень.

Люмінесцентна лампа складається зі скляних трубок з електродами. Найбільш розповсюдженими є ртутні лампи, всередину яких вводять краплю ртуті та інертний газ. Внутрішня стінка лампи покрита люміненсуючими речовинами (люмінофорами). Залежно від речовини або суміші цих речовин добиваються відповідного світіння – червоного, рожевого, блакитного тощо.

Люмінесцентні лампи ділять за кольором: лампи денного світла (ЛД або ЛДЦ) – кольорова температура 6500 К; лампи холодно-білого світла (ЛХБ) – кольорова температура 4850 К; лампи білого світла (ЛБ) – кольорова температура 3500 К; лампи тепло-білого світла (ЛТБ) – кольорова температура 2700 К. Лампи ЛД, ЛДЦ і ЛХБ за спектральним складом найближче підходять до випромінювання небосхилу в хмарний день. Ці лампи найбільш придатні для розпізнавання кольорів об’єкта спостереження. Лампи ЛБ і особливо ЛТБ за світлом ближче до ламп розжарювання вони насичені довгохвильовими випромінюваннями і найменш придатні для розпізнавання кольорів об’єктів спостереження.

Будь-які джерела світла застосовують, як правило, в спеціальній освітлювальній апаратурі, яка забезпечує напрямок світлового потоку. Залежно від того, як розподіляється світловий потік у просторі, світильники ділять на три класи: 1) прямого світла; 2) розсіяного світла; 3) відображеного світла.

Найбільш яскраву поверхню дають світильники прямого світла (близько 90% світлового потоку), однак, вони дають різкі тіні, а також прямий чи відображений блиск, що створює небажане явище – засліпленість.

На зміну вказаним світильникам з лампами розжарювання прийшли світильники прямого світлорозподілу з газорозрядними лампами ДРЛ. Останні широко застосовуються для мартенівських, складально-зварювальних, ковальських, ливарних цехів.

Крім відомих традиційних виробничих світильників є метод передачі світла по трубах на відстань і розподілу його у просторі для промислових пожежонебезпечних та вибухонебезпечних приміщень, а також для громадських зальних приміщень – музеїв, спортивних комплексів тощо.

Світло по трубах зі щілинними світловодами можна вводити від потужних ламп (ДРИЗ 700-1) або від групи ламп великої сумарної потужності. Щілинний світловод (рис.13) можна повертати навколо поздовжньої вісі, направляти світло в потрібному напрямку і навіть ставити вертикально. Вибір відповідного фільтра на вхідному торці дозволяє змінювати колір вихідного випромінювання за будь-якою програмою.

Рис. 13. Принципові схеми освітлювальних пристроїв з щілинними світловодами різної форми та різним розміщенням джерел світла:

1 – канал; 2 – внутрішній відбиваючий шар; 3 – оптична щілина; 4 – ілюмінатор; 5 – пристрій вводу; 6 – дзеркальний відбивач пристрою вводу; 7 – джерело світла; 8 – дзеркальні світлорозподільчі вставки; 9 – канал гороподібної форми

Освітленість приміщень залежить від насиченості кольорового тону, забарвлення поверхні приміщень і обладнання, так як різні кольори мають різні коефіцієнти відбивання. Рівень освітленості при інших рівних умовах тим вищий, чим більший коефіцієнт відбивання світла пофарбованих поверхонь (табл. 4).

Таблиця 4