Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва

Безперервність виробничого процесу має дві суперечливі сторони: безперервність руху предметів праці і безперервність завантаження робочих місць. Питання в тому, якій безперервності виробничого процесу віддати перевагу в тих або в інших умовах.

Дослідженнями встановлено, що в процесі виробництва тривалості всіх взаємозв'язаних операцій вирівнюються до деякої календарної межі. Причому мінімальна календарна межа вирівнювання близька по величині до максимальної тривалості операції в даній сукупності взаємозв'язаних операцій. Вирівнювання тривалості операцій може відбуватися або за рахунок простоїв робочих місць, або за рахунок пролежування предметів праці, або за рахунок того та іншого одночасно.

Слід мати на увазі, що година простою робочого місця (робочого та устаткування) в умовах непотокового виробництва наносить збитки у багато раз більші, ніж збитки виробництва від години пролежування предметів праці одного найменування. Тому загальний критерій оптимізації – мінімум витрат виробничих ресурсів – в умовах непотокового виробництва може бути забезпечений за рахунок організації безперервного завантаження робочих місць, тоді як в потоковому виробництві – вибором варіанту з мінімальним часом міжопераційного пролежування деталей.

3. Забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і мінімальної трудомісткості планових робіт

Сьогодні на більшості підприємствах, як правило, використовуються статичні методи планування і управління виробництвом, які породжують ряд важковирішуваних проблем, а саме:

- дефіцит виробничих потужностей. Виробництво відстає від графіку через брак робочої сили і устаткування. Це приводить до додаткових наднормових робіт, порушень термінів постачань готової продукції, скарг споживачів, необхідності вести облік незадоволених заявок тощо;

- субоптимальність календарних планів виробництва. Через відсутність чітких пріоритетів замовлень, неефективності діючих правил формування графіків, а також постійних змін поточного стану робіт в цеху багато робіт призначаються до виконання неправильно. В результаті має місце переривання виробничих циклів для виконання таких робіт, у яких несподівано збільшилися пріоритети, зростає число переналагоджень устаткування, а роботи, що йшли за графіком, раптово починають відставати;

- велика тривалість виробничих циклів. Намагаючись компенсувати труднощі, пов'язані з проблемами “а” і “б”, плануючий персонал практикує виділення додаткового часу на виконання відстаючих замовлень. З цієї причини виробництво в цеху перевантажується, збиваються пріоритети замовлень, що у результаті приводить до надмірного збільшення тривалості виробничих циклів;

- неефективне управління запасами. У той час коли сумарні запаси сировини, напівфабрикатів і готової продукції надмірно великі, по деяким необхідним у виробництві позиціям має місце дефіцит. Високий рівень сумарних запасів обертається великими витратами по їх зберіганню, а брак сировини приводить до відставання від графіків виробництва;

- низький коефіцієнт корисної дії (ККД) устаткування. Ця проблема частково є наслідком поганого календарного планування (надмірно часті переходи з випуску одного виду продукції на іншій, переривання робіт), а також інших чинників, які не можуть контролюватися повною мірою (наприклад, рух “вузьких” і “широких” місць у виробництві, поломки устаткування, зниження попиту на продукцію);

- відхилення від технології виробництва. Це, наприклад, заміна постійних технологічних маршрутів на спеціально підібрані послідовності операцій в обхід вузьких місць. В результаті росте об'єм налагоджувальних робіт, на верстати встановлюється невідповідне оснащення, зменшується ефективність процесу обробки.

Зрештою недосконалість календарно-планових розрахунків ходу виробництва на підприємстві приводить до відомих недоліків: постійно виникаючому дефіциту деталей, непередбаченому руху “вузьких і широких місць”, до розподілу робіт замість їх планування неритмічності в роботі, до значних втрат робочого часу тощо.

4. Забезпечення достатньої гнучкості і маневреності в реалізації мети при виникненні різних відхилень від плану

Аналіз умов виконання перших трьох вимог, що пред'являються до організації і управління матеріальними потоками, показав, що використовувані методи нездійснені. Щоб в умовах недосконалого планування на рівні цехів і виробничих ділянок забезпечити виконання виробничих планів підприємства, всім лінійним керівникам і диспетчерському персоналу цехів і вищому керівництву доводиться багато займатися регулюванням ходу виробництва і перерозподілом робіт по різних пріоритетах з метою зменшення втрат виробництва і робочого часу.

Це єдина вимога до організації і управління матеріальними потоками, яке реалізується “за всяку ціну” і за рахунок якого виконуються виробничі плани і програми.

5. Забезпечення безперервності планового керівництва

Кожен виробничий підрозділ одержує план (завдання за обсягом, номенклатурою і термінами виконання замовлень), забезпечується відповідними ресурсами і націлюється на досягнення запланованих кінцевих результатів роботи. Але недосконалість календарно-планових розрахунків навіть в умовах інтенсивного використання обчислювальної техніки не дозволяє плановикові і майстрові надійно планувати роботу ділянки, визначати послідовність і терміни виконання конкретних робіт (операцій) на кожному робочому місці хоч би на декілька днів вперед, тобто безперервність планування як би не доходить до робочих місць.

Тому плановик і майстер ділянки, як правило, розподіляють роботу, формують завантаження кожному робочому на зміну, виходячи з сьогохвилинних пріоритетів.

Для підвищення рівня безперервності планового керівництва необхідно навчитися не тільки розробляти місячні плани-графіки ходу виробництва на кожній виробничій ділянці, але й уміти утримувати виробничий процес в рамках складеного плану-графіку при дії на нього різних збурень. Це дозволить належним чином організувати своєчасну оперативну підготовку виробництва і попереджувальне технічне обслуговування під конкретні виробничі завдання.