Витрати на зберігання запасів

Ще одна складова загальної собівартості запасів – витрати на їх зберігання. Вартість зберігання запасів, що також називається вартістю «К» (від слова «keep» – тримати), – це сукупність всіх витрат, пов'язаних із зберіганням запасів на складі. До них відносяться:

- витрати на транспортування продукції із зони приймання у відповідні чарунки і необхідне переміщення в інші зони складу;

- страхування і податки на товари, що зберігаються;

- орендні і комунальні платежі за частину складу, на якій зберігаються товари;

- витрати на проведення фізичної інвентаризації і циклічної звірки;

- спад і застарівання продукції;

- альтернативна вартість інвестицій в запаси – неотриманий дохід від можливого використання заморожених в запасах коштів для відносно безпечного і прибуткового інвестування;

- а також, якщо був взятий кредит для закупівлі товарів, сплачуваний банку відсоток.

Загальна собівартість запасів зростає по мірі зростання вкладень в них. Чим більше запасів, тим більше коштів в них заморожується. В результаті зростають податки на запаси і витрати на страхування. Більша кількість товарів піддається убуванню (у випадках втрати, пошкодження, крадіжки) і застаріванню. Навіть такі очевидно постійні витрати, як орендні і комунальні платежі, можуть змінюватися залежно від обсягу запасів, що зберігаються на складі.

Оскільки між загальною собівартістю запасів і витратами на їх зберігання є прямий зв'язок, вартість зберігання найчастіше виражається у відсотках від середньої собівартості запасу. Середня собівартість запасу може бути розрахована як середнє значення собівартості на кінець періоду за останніх 12 місяців. Як і вартість поповнення, вартість зберігання запасів для різних компаній сильно розрізняється. У отриманих за останні декілька років даних показник вартості зберігання варіюється від 18% до 42%. Фірми з низькими операційними витратами, наприклад, які працюють в сільськогосподарському регіоні і такі, що мають власні приміщення, зазвичай мають показник вартості зберігання 20%. Компанії з більш високими операційними витратами, наприклад, що мають обмежені і дорогі складські площі, часто мають показник вартості зберігання, що перевищує 30%. Але, як і у випадку з вартістю поповнення, краще розрахувати і використовувати показник, заснований на даних власної компанії.

Якщо до суми грошей, сплаченої за продукцію (включаючи транспортування, можливі митні платежі і інші витрати, пов'язані з постачанням), додати вартість поповнення і вартість зберігання, то вийде загальна собівартість продукції. Як можна помітити з рис. 1, найменша загальна собівартість відповідає тому ж обсягу замовлення, що і точка перетину кривих вартості поповнення і вартості зберігання. Цей обсяг є економічним обсягом замовлення (ЕОЗ).

Рис. 1. Графік витрат на управління закупками

Економічний розмір замовлення, визначається за формулою Уілсона. Модель Уїлсона (економічного розміру замовлення– ЕOQ) є простою моделлю управління закупівлями і описує ситуацію закупівлі продукції у зовнішнього постачальника, яка характеризується певними умовами.

Умови застосування моделі Уїлсона:

- інтенсивність споживання є відомою і постійною величиною;

- замовлення доставляється з складу, на якому зберігається раніше виготовлений товар;

- час постачання замовлення є відомою і постійною величиною;

- кожне замовлення поставляється у вигляді однієї партії;

- витрати на здійснення замовлення не залежать від розміру замовлення;

- витрати на зберігання запасу пропорційні його розміру;

- відсутність запасу (дефіцит) є неприпустимим.

Вхідні параметри моделі Уїлсона:

– інтенсивність (швидкість) споживання запасу [од.тов./од.t];

S – витрати на зберігання запасу [грош.од./ од.тов. * од.t ];

K – витрати на здійснення замовлення, включаючи оформлення і доставку замовлення [грош.од.];

Q – розмір замовлення [од. тов.];

L – загальні витрати на управління закупками в одиницю часу [грош.од./од.t];

– період постачання, тобто час між подачами замовлення або між постачаннями [од.t];

tд – час доставки замовлення [од.t].

Q_з – точка замовлення, тобто розмір запасу на складі, при якому необхідно подавати замовлення на доставку чергової партії [од.тов.].

Цикли зміни рівня запасу в моделі Уїлсона графічно представлені на рис. 2. Максимальна кількість продукції, яка знаходиться у запасі, співпадає з розміром замовлення Q.

Рис. 2. Графік циклів зміни запасів в моделі Уілсона

Формула (модель Уілсона) має наступний вигляд:

,

де Q_опт – оптимальний розмір замовлення в моделі Уілсона;

С – вартість одиниці товару, який закуповується, грош.од./од.тов.;

І – питомі витрати на зберігання, %

Сумарні витати на здійснення закупівель:

Період між постачаннями:

Точка замовлення:

На практиці під час визначення економічного розміру замовлення доводиться враховувати більшу кількість факторів, ніж у базовій формулі. Найчастіше це пов'язано з особливими умовами постачань і характеристиками продукції, з яких можна отримати певний зиск, якщо взяти до уваги такі фактори: знижки на транспортні тарифи залежно від обсягу вантажоперевезень, знижки з ціни продукції залежно від обсягу закупівель, інші уточнення.

Можливі ситуації, що вимагають коректування моделі Уїлсона:

1) Транспортні тарифи та обсяг вантажоперевезень. Якщо транспортні витрати несе покупець, під час визначення розміру замовлення потрібно враховувати і транспортні витрати. Як правило, чим більша партія постачання, тим нижчі витрати на транспортування одиниці вантажу. Тому за інших рівних умов підприємствам вигідні такі розміри постачань, що забезпечують економію транспортних витрат.

2) Обсяг виробництва.Уточнення обсягу виробництва необхідні тоді, коли найбільш економічний розмір замовлень диктується виробничими потребами й умовами.

3) Закупівлі змішаних партій.Закупівля змішаних партій означає, що одноразово надходить декілька видів продукції; у зв'язку з цим знижки, встановлені відповідно до обсягу закупівель і вантажоперевезень, слід оцінювати щодо комбінації товарів.

4) Обмеженість капіталу.Обмеженість капіталу доводиться враховувати тоді, коли кошти для інвестування у запаси обмежені. Через це під час визначення розміру замовлень слід розподіляти обмежені фінансові ресурси між різними видами продукції.

5) Використання власних транспортних засобів.Використання власних транспортних засобів впливає на розмір замовлення, тому що в цьому випадку транспортні витрати, пов'язані з поповненням запасів, є фіксованими витратами. Тому власний транспорт повинен бути заповнений цілком незалежно від економічного розміру замовлення.