Форми постачання

Однім з основних умов раціональної організації доставки матеріалів на виробниче підприємство є правильний вибір форм постачання. Залежно від системи забезпечення й особливостей руху матеріальних ресурсів від постачальників до споживачів розрізняють транзитну та складську форми постачань матеріально-технічних ресурсів.

Складська форма постачання передбачає, що постачання засобів виробництва від підприємства-виробника підприємству-споживачеві здійснюються через посередників. Роль посередників в даному випадку полягає в тому, щоб за відсутності регламентації об'єму разової партії відправки необхідної продукції (ресурсів) зі складу забезпечити просування матеріальних потоків до споживача з наперед заданою частотою. Крім того, посередник, за бажанням споживачів, може виконувати ряд виробничих послуг з підготовки продукції до виробничого споживання, здійснити післяпродажний сервіс проданої продукціїі надати комплекс інших видів ділових послуг.

Складську форму організації постачань доцільно застосовується в наступних випадках:

- при отриманні МТР складного асортименту, що вимагають відповідної складської обробки (розпакування, підсортування, розфасовки, упаковки, перевірки якості тощо);

- при отриманні великих партій МТР від постачальників у вузькому виробничому асортименті, що вимагають додаткової комплектації, підсортування і перетворення їх в більш широкий асортимент;

- для формування системи матеріально-технічного забезпечення малих підприємств;

- при нестійкості виробничого процесу;

- при освоєнні виробництва нової продукції.

Переваги складської форми постачань:

- обсяг партії та строки поставок не лімітовані;

- дозволяє замовляти необхідні матеріали в кількостях менше встановленої транзитної норми;

- продукція зі складів посередницьких організацій може завозитися малими партіями і з більшою частотою;

- дана форма сприяє скороченню запасів матеріальних ресурсів у споживачів.

Недоліки складської форми постачань:

- споживачі ресурсів несуть додаткові витрати на складську переробку, зберігання і транспортування продукції зі складів посередників;

- збільшуються терміни постачань.

Транзитна форма постачання, полягає в просуванні матеріальних потоків від виробника безпосередньо до підприємства-споживача, в обхід баз і складів посередницьких структур.

Транзитну норму визначають як мінімально допустиму загальну кількість матеріалів, відвантажених постачальником на адресу споживача за одним замовленням. Замовлену норму розраховують як найменшу кількість матеріалів за однією позицією замовлення, взяту постачальником до виконання за обов’язкового замовлення на одночасну доставку кількох однорідних видів (типорозмірів) матеріалів на адресу одного споживача.

Транзитну форму організації постачань доцільно застосовується в наступних випадках:

- для великих партій постачань однорідного асортименту крупним споживачам;

- коли продукція не вимагає додаткових логістичних робіт і операцій з підготовки до виробничого споживання;

- при доставці товарів простого асортименту, які не потребують ні обробки і підсорування (борошно, крупа, цукор);

- при доставці швидкопсувних товарів (м'ясо, молоко, хлібобулочні вироби);

- при доставці плодоовочевої продукції (в період сезонного надходження).

Переваги транзитної форми постачань:

- дозволяє значно скоротити час перебування матеріальних потоків у сфері обернення;

- дозволяє скоротити витрати обернення за рахунок зменшення витрат на завантажувально-розвантажувальні операції, складське зберігання у посередників тощо;

- скорочуються складські і навантажувально-розвантажувальні операції;

- МТР доставляють безпосередньо на робочі місця;

- поліпшується використання транспортних засобів.

Недоліки транзитної форми постачань:

- виробничі підприємства змушені приймати великі партії матеріальних ресурсів вузького асортименту, а це нерідко призводить до збільшення запасів, видатків на зберігання, до пролонгації термінів використання, що негативно відбивається на господарській діяльності підприємства.

У зв'язку з великою кількістю можливих варіантів транспортування кожного виду матеріальних ресурсів вибір найбільш доцільних схем руху повинен базуватися на врахуванні експлуатаційних видатків і питомих капітальних вкладень, що складаються з витрат на тару і упаковку, контейнери і піддони, склади і контейнерні майданчики, вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення різноманітними видами транспорту, втрати продукції при транспортуванні і перевантаженнях.

Для техніко-економічного обґрунтування вибору форми постачання використовується формула, де максимальна кількість матеріалу має бути менше або дорівнює наступному значенню:

Рмах < К(Птр-Пскл)/(Сскл-Стр),

де Рмах – максимальна кількість матеріалу, яку економічно доцільно отримати від складських організацій, в натур. од. виміру;

К – коефіцієнт використання виробничих фондів і утримання виробничих запасів, у %;

Птр і Пскл – середня величина партії постачання, відповідно, при транзитній і складській формах постачання, в натур. од. виміру;

Стр і Сскл – величина витрат по доставці і зберіганню матеріалів, відповідно, при транзитній і складській формах постачання, у % до ціни.

Таким чином, при розробці раціональних технологічних схем завозу враховуються всі види витрат в транспортному ланцюзі. Тільки такий підхід до рішення задачі дозволяє порівняти різноманітні варіанти завозу, вибрати оптимальні схеми і визначити найбільш економічні ланки надходження матеріальних ресурсів на виробництво.