ПРАКТИЧЕСКИЙ МАРКЕТИНГ

Відомо, що в професійній діяльності більш успішними є люди, котрі навчались володіти собою, знають засоби психотехніки особистої саморегуляції. Приведемо приклади суджень індивідів з розвиненою системою саморегуляції: «Не слід обвинувачувати в неприємностях себе та інших, немає сенсу також без кінця мучитися докорами совісті. Але й "перекидати" свою стресову агресію на оточуючих негуманно і невигідно, бо порушуються взаємовідносини, губляться важливі контакти, можлива втрата поваги оточуючих, а проблема не вирішується. Можна тільки втратити, нічого не придбавши!».

Отже, дуже важливо вчасно зупинити себе, коли ще є розуміння ситуації і зберігається самоконтроль, важливо не потрапити в точку В! (рис. 36).

Треба постійно вивчати себе і спостерігати за собою. Важливо вчасно відчути зміну свого внутрішнього стану, коли "закипають" емоції, вибухає подразнення і з'являється ледве стримувана агресія. Тому при виникненні професійного стресу педагогам можна рекомендувати використовувати правила саморегуляції.

Правило 1. Спостерігайте за собою в процесі психологічного напруження. Аналізуйте:

• Що Ви відчуваєте на першій стадії стресу (лінія АВ на рис. 36)?

• Які відчутні зміни відбуваються у Вашому організмі на цій стадії?

• Скільки продовжується перша стадія Вашого стресу?

• Що з Вами відбувається, коли Ви втрачаєте самовладання (точка В)?

Правило 2. Знайдіть індивідуальні засоби зупинки самого себе! На першій стадії стресу намагайтесь "перервати" свої дії:

• Зробіть паузу у спілкуванні, помовчіть декілька хвилин, не відповідайте на несправедливі обвинувачення, підвищення голосу співрозмовника тощо.

• Підійдіть до вікна. Порахуйте до 10. Випийте води, повільно її ковтаючи.

• Вийдіть з кімнати на свіже повітря та ін.

Правило 3. Необхідно перевести свою "негативну" енергію в іншу форму діяльності ("Розрядити" домінанту в головному мозку і створити нову, конкурентну їй). Можна виконати такі дії:

• Привести до ладу свої ділові папери.

• За допомогою калькулятора підрахувати скільки днів Ви прожили, врахувавши високосні роки, а скільки годин?

• Вийти в коридор і поговорити з симпатичними співробітниками на нейтральні теми (про погоду, косметику, футбольний матч тощо);

• Зайти до туалетної кімнати і 2-3 хвилини потримати руки під холодною водою і т.п.

Такі перерви слід практикувати тоді, коли Ви втрачаєте самовладання. Важливо, щоб дія "зупинка самого себе" стала звичкою, адже непедагогічні дії викладача можуть спричинити «ланцюгову реакцію» у поведінці студентів.

Правило 4. Слід проаналізувати, які моменти Вашого життя спричиняють позитивні емоції. Намагайтеся щодня приділяти хоч небагато часузаняттям, котрі приносять Вам задоволення та радість.

Стреси та стресові стани пов’язані зі ще одним феноменом педагогічної діяльності, який отримав назву "психологічне вигорання".

Симптом професійного «вигорання»: особливості виникнення і засоби подолання

Термін "психологічне вигорання" запропонував американський учений Х.Дж.Фрейденберг у 1974 році для характеристики психологічного стану здорових людей, які знаходяться в інтенсивній взаємодії з іншими людьми в емоційно напруженій атмосфері при виконанні професійних обов'язків. Спочатку цей термін слугував для характеристики станів психологічного спустошення, викликаного відчуттям неможливості позитивних змін. У дослідженнях К.Кондо синдром "психологічного вигорання" визначається як дезадаптованість особистості, викликана надмірним професійним навантаженням та неадекватними міжособистісними відносинами.

Така надмірно емоційна діяльність супроводжується великою втратою психічної енергії, приводить до психосоматичної втоми і емоційного виснаження. В результаті у людини з'являються безпричинна тривога, подразливість, гнів, знижується самооцінка, погіршується самопочуття.

У 1981 році С.Маслач окреслила симптом "психологічного вигорання" як особливий психологічний стан особистості, для якого характерними є емоційне пригнічення, деперсоналізація, негативне самосприйняття, а в професійному плані - втрата професійної майстерності та потреби у творчій діяльності.

1983 року Е.Махер узагальнює перелік симптомів "емоційного вигорання", указуючи на такі ознаки як постійна втома, психосоматичні порушення, погіршення сну, негативізм, звуження репертуару професійних дій, негативна "Я-концепцію", агресивне відношення до оточуючих. С.Маслач охарактеризувала основні ознаки синдрому "психологічного вигорання", зокрема:

- хронічний стрес;

- відчуття емоційної та інтелектуальної перенапруги;

- наявність негативних почуттів до оточуючих;

- негативна самооцінка.

Слід зазначити, що визначений синдром може стати причиною непорозумінь та конфліктів між вихователем та вихованцями, викликати дидактогенії. Отже, закономірно постало питання щодо виявлення чинників, які гальмують чи навпаки стимулюють розвиток цього синдрому. В результаті системних досліджень вчені дійшли висновку, що суттєву роль у "психологічному вигоранні" відіграють три основні чинники:

- особистісний;

- рольовий;

- організаційний (А.К. Маркова).

При вивченні властивостей особистісного чинника П.Торнтон запропонував зважати на такі показники як вік, стать, сімейний стан, професійний стаж, соціальне положення. А.Пайнс підкреслив необхідність вивчати мотиви трудової діяльності, задоволеність рівнем самостійності, можливість творчого зростання та рівень контролю зі сторони керівництва. В процесі досліджень було виявлено, що посилений контроль педагогічної діяльності фахівців, орієнтованих на творчу діяльність, є для них безперечним стресовим чинником. К.Кондо зазначає, що "креативні особистості" особливо чутливі до зовнішнього тиску, який може спричинити у них відмову від активної діяльності, пасивні форми протесту та психологічну пригніченість.

Нині посилюється увага дослідників до ґендерних аспектів проблеми "психологічного вигорання". Аналізуючи статеві відмінності за такими симптомами "вигорання" як "загнаність у кут", "емоційне відчуження", "психосоматичні та психовегетативні порушення", Л.Карамушка та Т.Зайчикова стверджують, що 12,3% чоловіків у стресовій ситуації відчувають себе "загнаними у кут" (жінки - 9,1%). Чоловіки більш схильні до емоційного відчуження (17,5%), у жінок цей показник - 9,7%. У той же час жінки більше, ніж чоловіки, схильні до психосоматичних та психовегетативних порушень (жінки -32,1%, чоловіки - 5,3%).. Чоловіки менш схильні до пошуку соціальної підтримки, вони намагаються бути "сильними і мужніми", вирішувати проблеми власними силами і в результаті наслідування ґендерних стереотипів виявляються "загнаними у кут". Жінки більш емоційно відкриті, однак їх схильність до емпатії, емоційного заглиблення у переживання оточуючих (на роботі, вдома, серед друзів) ставить під загрозу емоційне здоров'я, збільшує ймовірність емоційного та фізичного виснаження, отримання психосоматичних та психовегетативних порушень. Ризик "вигорання" залежить також від того наскільки функції, які виконують фахівці, відповідають їх статево - рольовій орієнтації. Встановлено, що чоловіки більш чутливі до ситуацій, які вимагають від них демонстрації маскулінних якостей, таких як фізичні дані, відвага, емоційна стриманість, демонстрація власних успіхів у роботі. Жінки більш чутливі до чинників "вигорання" при виконанні тих обов'язків, які потребують від них співчуття, виховних умінь, підкорення . Жінки схильні займати позицію "матері", що особливо помітно у царині освітньої діяльності. Ураховуючи, що велику частину професійної роботи жінка -учитель, жінка - викладач виконує поза межами навчально - виховного закладу (підготовка до занять, самоосвіта, підготовка дидактичних матеріалів, наукових праць тощо), поєднуючи професійні обов'язки з додатковими у порівнянні з чоловіками домашніми та родинними функціями, то ризик "психологічного вигорання" жінок - освітянок значно вищий, ніж чоловіків - педагогів.

Суттєву роль у виникненні симптому "психологічного вигорання" має рольовий чинник. Вченими отримані статистично достовірні дані відносно наявності кореляції між рольовою невизначеністю та "вигоранням". Аналіз рівнів "вигорання", показав, що розподіл відповідальності і колегіальності в роботі обмежує розвиток синдрому "вигорання", незважаючи на те, що робоче навантаження може бути значно вищим норми. Зазначимо, що процес реформування освіти в Україні, потреби зламу педагогічних стереотипів, авторитарної системи взаємовідносин між учителем та учнем, студентом і викладачем, вихователем та вихованцями загострює вплив рольового чинника, адже "... освітня діяльність відповідно до вимог Болонської декларації - це не тільки і не стільки рівні, модулі, експерименти, кредити, рейтинги. Це перш за все - нова філософія освітньої діяльності, це нові принципи організації навчального процесу, новий тип відносин між викладачем і студентом, нові "технології" опановування знань, унеможливлення репродуктивних методів навчання, прозорість навчального процесу і ще багато іншого"1. Вочевидь, у вищих навчальних закладах, в системі підвищення педагогічної кваліфікації слід упроваджувати елективні курси, спеціальні семінари, участь у яких допомагала б педагогу осмислити свою нову роль та місце в системі взаємовідносин "Учитель - Учень" чи "Викладач -Студент".

Особливо значущим у виникненні синдрому "психологічного вигорання", з точки зору К.Кондо, є організаційний чинник. Вчений виокремлює такі його елементи як недосконале керівництво (спонтанне чи імпульсивне), постійні зміни режиму діяльності, невизначеність функцій та залучення співробітників до діяльності, котра за змістом та функціями є нижчою рівня їх кваліфікації, авторитарний стиль керівництва, відсутність у менеджерів здібностей прогнозування наслідків прийнятих рішень, і байдужість вищого керівництва до нагальних професійних проблем пересічних співробітників. Вчені підкреслюють, що недосконалість організації науково-педагогічної діяльності, що спричиняє «гальмування» особистісного зростання, відсутність творчої автономії, є достатньо впливовим стресором, котрий викликає "психологічне вигорання". Таким чином, на думку психологів, професійна допомога щодо запобігання "психологічного вигорання" повинна полягати у першу чергу в пом'якшенні організаційного чинника. Не вдаючись у глибокий аналіз причин його виникнення, у той же час слід звернути увагу менеджерів освіти на необхідність інтенсифікації пошуку шляхів попередження цього негативного професійного синдрому.

У першу чергу слід урахувати, що особистісний чинник корегується розвитком у викладачів емоційної стійкості, умінь володіння собою та запобігання болісних емоційних реакцій. Тому педагогам слід ознайомитися з методами попередження професійного стресу (релакс-масаж, ауторелексація, дихальна гімнастика, аромотерапія, засоби, які сприяють розслабленню нервової системи), вміти виконувати вправи для діагностування і самокорекції поведінки, опановувати засоби психологічного захисту.

Послабленню ризику виникнення синдрому "психологічного вигорання" в педагогічній діяльності сприяє проведення професійних тренінгів з використанням "Синанон" – методу (див. міні-модуль 3.5). Цей метод спрямований на формування в учасників таких особистісних установок та рис як емоційна рівновага в екстремальних професійних ситуаціях, виваженість, відкритість у спілкуванні, толерантність до різних точок зору і критично-аналітичне відношення до негативних емоційних впливів. На наш погляд, розробка та упровадження подібних методів в практику підготовки аспірантів та магістрів - майбутніх педагогів та в систему підвищення педагогічної кваліфікації могли б стати перспективним напрямком досліджень в галузі дидактики вищої школи та акмеології.

Поради майбутнім педагогам щодо попередження

професійного стресу та «вигорання»

Можна задатися запитанням: "Чому багато людей у стані стресу не хворіють? Як вони долають стрес?"

Подолання стресу - це важливі психічні та поведінкові зусилля, якими людина відповідає на вимоги, що висуваються стресом. Це не одна стратегія, яка вживається за будь-яких обставин, у будь-який час. Люди долають стреси по-різному.

Ефективна відповідь на стрес, яка веде до адаптації, це використання такої стратегії взаємодії зі стресором, яка значно знижує переживання стресу.

Різноманіття способів подолання стресу можна сконцентрувати в чотири великі блоки1:

1. Активна взаємодія зі стресором або вплив на саму проблему. Для цього слід коректно визначити проблему, бо це допоможе знайти її вірне вирішення.

2. Зміна погляду на проблему, зміна ставлення до неї або інша інтерпретація проблеми.

Перший спосіб нової інтерпретації проблеми - переоцінка,гаслом якої може бути постулат: все не настільки погано. Другий спосіб змінити погляд на проблему - соціальне порівняння;мені краще, ніж іншим. Третій спосіб - уникання:"Це не проблема". Четвертий - гумор: "Це смішно". Вчені погоджуються з релігійною тезою "Серце радісне добре лікує", і на це слід налаштовуватися.

3. Прийняття проблеми і зменшення фізичного ефекту від породжуваного нею стресу. Так, вживання ліків є відомим способом зменшення шкідливого стресу, але приймати їх треба з обачністю. Краще подбати про усунення самого джерела стресу. Якщо цього не зробити, то проблема психологічної залежності зростатиме. Те ж саме стосується вживання алкоголю і тютюну. Найпростіший спосіб зменшити ознаки стресу (високий тиск крові, прискорене дихання) - релаксація або розслаблення. Існує багато методів розслаблення серед них нервово - м'язова релаксація, контроль дихання, аутогенне тренування, фізичні вправи (біг, танці, їзда на велосипеді, гумор тощо). Ці дії дуже важливі для підтримки здоров'я і зменшення стресу.

Важливо також вилучити чинники, які можуть провокувати стрес. Це, головним чином, алкоголь та кофеїн. Академік І.Мозгов (1979) зазначав, що дія алкоголю починається відразу після всмоктування, відбувається повільно і мало залежить від його загальної кількості в організмі. Чим більша прийнята доза, тим довше алкоголь затримується в організмі і при цьому значна його кількість перетворюється у токсичні сполуки. Отже, алкоголь - це не ліки від стресу. Він викликає депресію центральної нервової системи, пригнічує функції кори головного мозку і є причиною випадків смертельних захворювань.

Про шкідливу дію кофеїну відомо далеко не всім. Він міститься у каві, чаї, какао. Організм при вживанні кави залишається втомленим, але людина цього не помічає. Реакція і рефлекси тимчасово загострюються, але невдовзі знижуються ще до більш низького рівня. Слід пам'ятати, що кофеїн мобілізує механізми стресу, підвищує вміст цукру в крові, частоту серцебиття і тиск крові, може викликати головний біль, дратівливість, нервозність та безсоння, Люди, котрі вживають дуже багато чаю та кави, більш чутливі до захворювань.

4. Комплексні засоби боротьби зі стресом, що поєднують у собі перелічені вище групи, а також:

- Вживання продуктів харчування, котрі зміцнюють нервову систему: яблука, аромат яких має дивовижну заспокоюючу силу, якісні макарони, котрі сприяють синтезу серотоніну (гормону "спокою"), водорості, унікальне співвідношення мікроелементів котрих сприяє зміцненню нервової системи, родзинки, які зміцнюють серцеві м'язи та ін.

- Аромотерапія - м'яту, любисток, чабрець та інші трави бажано використовувати як прикрасу кімнати, вживати у вигляді заспокоюючого чаю.

- Засоби, які сприяють розслабленню нервової системи: спокійна музика, ультрафіолетове опромінювання (в розумних межах), книготерапія, дотримання ергономічних вимог до обладнання виробничих приміщень тощо.

До засобів боротьби зі стресом можна віднести допомогу інших. Людина в стані стресу може звернутися за допомогою і підтримкою до близьких, психолога чи психотерапевта. Але не менш дієвим засобом є надання допомоги іншим людям.

Оволодівши навичками усунення негативних наслідків стресових ситуацій, педагогам слід пам’ятати, що багатьом людям не під силу самостійно впоратись зі стресами. Будьте толерантними у спілкуванні з ними та особливо уважними в тих випадках, коли хтось із рідних, друзів чи ваших студентів раптово:

- починає виявляти агресію до людей, стосунки з якими до цього були завжди гарними;

- втрачає інтерес до будь-чого;

- виглядає занадто втомленим;

- потрапляє в залежність від ліків, алкоголю чи наркотиків;

- намагається більшість часу проводити на самоті;

- починає говорити про самогубство як прийнятний спосіб розв'язання життєвих проблем.

Такі зміни в людині можуть бути ознаками схильності до депресії, суїциду. Прийміть такі зміни та продовжуйте активно спілкуватися з людиною, не втрачайте з нею контактів. Пропонуйте їй конструктивні підходи до вирішення особистих проблем, проявіть турботу та увагу. Якщо ризик суїциду здається досить великим, обов'язково порадьте людині звернутися за кваліфікованою допомогою до фахівця-психолога, психотерапевта чи лікаря.

Серед комплексних способів подолання стресу - зміна способу життя, наближення його до здорового і врівноваженого. Те, що з нами трапляється, - це наслідок того, як ми живемо, що їмо, як поводимося, яких звичок дотримуємося.

Звичайно, кожному з нас навряд чи знадобляться всі запропоновані способи. Пропонуємо відібрати з них найбільш прийнятні, котрі складатимуть особистий базовий набір психологічних прийомів та вправ, необхідних для успішного виходу із стресових ситуацій та профілактики стресів.

Отже, від стресу можна ефективно боронитися. Він може бути навіть корисним. Якщо б у житті все завжди йшло за нашими планами, якби ми ніколи не зустрічалися із загрозою, не ставили б перед собою складні цілі, то що б нас змушувало замислюватися над життям, виробляти у собі терпіння, стриманість, мужність, волю? Ми б втратили багато можливостей для удосконалення.

[1] Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник для викладачів, аспірантів, студентів магістратури. – К.: Кондор, 2008. – с. 215-216.

1 Ушинський К.Д. Твори: в 6 т. – К.: Рад.шк., 1954. – Т.4. – с. 28.

1 Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2005. – С. 18.

1 Ушинський К.Д. Собрание сочинений. М., Л., - 1948 – 1952. – Т.8, С. 11.

1 Алеппекий П. Путешествия антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVIII века, описанные его сыном архидиаконом Павлом Алеппским. – Вып. 1-5. – М., 1896 – 1900. – с. 2, 18, 58.

1 Білан С.О. Аграрна освіта в Україні: історичний аспект (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.): Автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.01 // Національний педагогічний ун-т. – К., 2005. – 20 с.

1 Вища освіта України – Європейський вимір: стан, проблеми, перспективи: Матеріали до підсумкової колегії (21 березня 2008 року, м.Київ) //Освіта України. – 19 березня 2008 р. - №21-22 (905). – с.4.

1 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник /За ред. В.Г.Кременя. – К.: Освіта, 2004. – с.143-144.

2 Вища освіта України – Європейський вимір: стан, проблеми, перспективи: Матеріали до підсумкової колегії (21 березня 2008 року, м.Київ) // Освіта України. – 19 березня 2008 р. - №21-22 (905).

1 Вища освіта України – Європейський вимір: стан, проблеми, перспективи: Матеріали до підсумкової колегії (21 березня 2008 року, м.Київ) // Освіта України. – 19 березня 2008 р. - №21-22 (905). – с.17.

1 Національна доктрина розвитку освіти //Освіта України. – 2002. – 28 грудня.

2 Цит. по: Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов. – СПб: Издательство «Питер». – 2000. – с.118.

1 Міжнародні освітні програми та проекти в Україні // Вища школа. – 2007. - №4. – С. 88-109.

1 Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов – СПб: Изда-тельство “Питер”, 2000. – с. 132-133.

1 Писарев Д.И. Соч. В 4 – х т., т. 3. – М., 1956. – с.127

1 Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. Посібник, К.: Знання, 2005. – с. 53.

2 Освіта України. - №21 – 23 від 19 березня 2008 р. – с. 7.

1 Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – Київ: Центр навчальної літератури. – 2003. – С. 133.

2 Подласый И.П. Педагогика: Учеб. для студентов высших учебных заведений. – М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1996. – С. 45.

1 Зорина Л.Я. Принципы обучения. – М., 1970. – С. 63.

1 Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори: у 2 т. – К.: Рад. шк., 1983. – т.2. – с. 230-231.

[2] Чернилевський Д.В. Дидактические технологии в высшей школе: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА. 2002. – с. 49.

[3] М.Н. Скаткин. Дидактика средней школы: Некоторые проблемы современной дидактики/ Под ред. М.Н. Скаткина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1982. – С. 134-135.

[4] Пушкин А.С. Полное собрание сочинений: В 10т. Т.2. – Л., 1977. – с. 351.

[5] Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти. – К., 1994. – С.6.

[6] Гнатюк В. Зміст і форми національного виховання учнів// Рідна школа. – 1999. - №9. – С.20.

1 Амбросов А., Сердюк О. Системний погляд на місію вищої освіти // Вища освіта України. – 2007. - №3. – с. 21-29.

[7] Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов – СПб: Издательство «Питер»,2000. – с.190

[8] Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За ред.. В.Г. Кременя. – К.: Освіта, 2004. – с. 4.

2 Амбросов А., Сердюк О. Системний погляд на місію вищої освіти // Вища освіта України. – 2007. - №3. – с. 29.

1 Пуришева Н.С. Дифференциация обучения физике. – М., 1994. – с. 51.

1 Новиков А.М. Профессиональное образование в России. – М., 1999.

2 Попков В.А., Коржуев А.В. Дидактика высшей школы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Изд.центр «Академия», 2004. – с. 54.

1 Економічна освіта в класичному університеті / За ред. В.Д.Базилевича // Вища школа. – 2007. - №6. – С. 152.

[9] Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник – К.: Академвидав, 2006. – С.98.

2 Економічна освіта в класичному університеті / За ред. В.Д.Базилевича // Вища школа. – 2007. - №6. – 24 с.

1 Економічна освіта в класичному університеті / За ред. В.Д.Базилевича // Вища школа. – 2007. - №6. – 121 с.

1 Толковый словарь терминов понятийного аппрата информатизации образования. – М.: ИИО РАО, 2006. – 88 с.

1 Буркова Л. Технології в освіті //Рідна школа. 2001. – с.18-19

2 Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – Київ, 2003. – с. 150-151.

3 Сурмин Ю.П., Туленков Н.В. Теория социальных технологий: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2004. – с.305.

[10] Перспективні освітні технології: науково-методичний посібник / За ред. Т.С.Сазоненко – К.: Гопак, 2000.

[11] Сисоєва С.О. Освітні технології; /Професійна освіта: педагогіка і технологія. – Київ – Ченстохова, 2000. – с.351-365.

[12] Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури.: Київ, 2003. – с.152.

1 За матеріалами: Падалка О.С., Нісімчук А.С., Смолюк І.О., Шпак О.Т. “Педагогічні технології: Навч. посібник для вузів. – К.: “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1995. – 253 с.; Ковальчук Г.О. Організація навчання з економіки. – К.: КПУ ім. М.П.Драгоманова, 2002. – с.29-30.

1 Гончаренко С.У. Український педагогічний словник – Київ Либідь 1997 – с.206.

2 Чернилевський Д.В. Дидактические технологии в высшей школе. М.: ЮНИТИ, 2002 – с.50.

1 Сластенин В.А. Формирование личности учителя советской школы в процессе профессиональной подготовки. – М.: Просвещение, 1976.

1 Попков В.А., Коржуев А.В. Дидактика высшей школы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд. центр «Академия», 2004. – с. 103.

1 Балягіна І.А., Богоград М.А., Ковальчук Г.О. Методика викладання економіки: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни – К.: КНСУ, 2005.- с. 123.

1 Гончаренко С.І. Український педагогічний словник. Київ, “Либідь”, 1997. – с. 271.

1 Методика застосування технології SMART Board у навчальному процесі: Навчальний посібник / Г.Ф.Бонч-Бруєвич, В.О.Абрамов, Т.І.Носенко. – К.: КМПУ ім. Б.Д.Грінченка, 2007. – 102 с.

1 Герцен А.И. Полн. собр. соч. и писем / Под ред. М.К.Лемка. – М., 1915. – т.3. – с. 546.

1 Цит. по: Зиновьев С.И. Учебный процесс в советской высшей школе. – М.: Высшая школа, 1975. – с. 229-230.

1 Цитата: Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. – Ростов – Н-Д. – 1999- С. 154

1 Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи. – Київ. Академ – видав., 2006. – с. 133.

1 Мокін. В.І., Папьєв В.О., Мокін О.В. Стратегія пошуку оптимального співвідношення лабораторного практикуму та наукових досліджень в навчальному процесі фахівців інженерних спеціальностей: Монографія. – Вінниця, 2002.

1 Виханский О.С., Наумов А.И. Практикум по курсу «Менеджмент» / Под. ред. А.И. Наумов. - М.: Гардарики, 2002. – с.34.

1 Ушкаренко В.О., Смолієнко Н.Д., Осадчук І.В., Виноградова Т.І. Організація самостійної роботи студентів: Навчальний посібник. – Херсон: Айлант. – 2005. – с.5.

1 Ушкаренко В.О., Смолієнко Н.Д., Осадчук І.В., Виноградова Т.І. Організація самостійної роботи студентів. Херсон: Айлант, 2005.

1 Мазоха Д.С., Опанасенко Н.І. Педагогіка: Навчальний посібник. – Київ, Центр навчальної літератури, 2005. – с. 174.

1 Мазоха Д.С., Опанасенко Н.І. Педагогіка: Навчальний посібник. – Київ, Центр навчальної літератури, 2005. – с. 176.

1 Петровская Л.А. Компетентность в общении: социально-психологический тренинг. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1990.

2 Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи: Навч. посібник. – К.: ВД «Професіонал»,2007.

1 Посталовский И.З. Тренировка интенсивного слушания. – Одесса: Рекламсервис, 1999. – с. 21.

1 Коваль Н.В. Як підготуватися до доповіді, дискусії, написання статті, використовуючи методи побудови картограм та шість кольорів мислення // Наука і методика. – 2006. - №9. – с. 101 – 102.

1 Морозов А.В., Чернилевский Д.В. Креативная педагогика и психология: Учебное пособие. – М.: Академический проект. – 2004. – С. 478.

1 Энциклопедия психологических тестов. Составитель Касьянов С.А. – М.: Изд-во ЭКСМО-пресс, 2001. – С. 78-81.

1 Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Теорія і практика: Навчальний посібник. – Екс Об. – 2001.

1 Соціальна педагогіка /За заг. ред. І.Д. Зверєвої – К.: Центр навчальної літератури. – 2006. – с. 172.

1 Власенко А.С. Некоторые вопросы воспитания советского студенчества на современном этапе: Ученые записки. Моск. обл. пед. інститут. – М., 1971. – с.54.

1 Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. –К.: Либідь, 1977, -с.146-147.

2 Практическая психология для преподавателей / Под редакцией академика М.К.Тутушкиной. - М.: Информационно – издательский дом «Филинь». – 1997. – С. 121.

1 Дружинин В.Н. Психология общих способностей. 3-е изд. – СПб.: Питер, 2008, - с.71

1 Морозов А.В.,Чернилевский Д.В.Креативная педагогика и психология : Учебное пособие. -М.: Академический проект, 2004. -с.539.

2 Torrance E.P. Guiding creative talent. –Engle word Cliffs, W.J.: Prentice-Holl, 1964.

1 Гуревич П.М. Современная психологическая диагностика: пути развития // Вопросы психологии. – 1982. – №1.

1 Guilford Y.P. The nature of human intelligence. –N.Y.Mc-Gan Hill, 1967.

1 Дружинин В.Н. – Психология общих способностей. -3-е изд. -СПб.: Питер, 2008. - с. 242.

1 Квинтиллиан М.Ф. «О воспитании оратора» // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. -2-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1971. –с.44.

2 Дистервег А. Руководство к образованию немецких учителей // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. -2-е изд. перераб. – М.: Просвещение, 1971. –с.419.

3 Цит.: Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: „ЕксОб”. – 2001. –с.297.

1 Харламов И.Ф. Педагогика. М: . – М.: Высшая школа, 1990. – с. 120.

1 Волкова А. «Всякий раз, провожая Диму на соревнования, говорю ему: «Сынок, я не жду твоих наград, я жду тебя» // Факты. – 2008. – 20 сентября. – с.11.

1 Ліфарєва Н.В. Психологія особистості: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури,2003.-с.68-71.

1 Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник / за ред. А.В. Семенової, - 2-е вид., випр. і допов. – К.: Знання, 2007. –с. 47-48.

1 Дружинин В.Н. Психология общих способностей. 3-е изд. –Спб.: Питер, 2008. –с.118.

1 Основи психології і педагогіки / За ред. А.В. Семенової. -2-е вид., випр. і доп. –К.: Знання, 2007. –с. 55.

1 Основи психології і педагогіки / За ред. А.В. Семенової. -2-е вид., випр. і доп. –К.: Знання, 2007. –с. 57.

1 Personality Psychology in Europe. V4. Tibbury university press, 1993.

1 Ирина Роднина. Хризантемы на льду // Киевский телеграфъ. – 10-16 марта 2003г. – с. 23.

2 Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. – М.: Педагогика, 1989. –т.2. –с.42

1 Дібрівна О. Адаптаційний період у ВНЗ та його вилив на академічні здібності першокурсників // Наука і методика. – 2005. - №4. – с.171-175.

1 Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: навчальний посібник. – К.: Знання, 2005. –с. 103.

1 Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи: Навчальний посібник. –К.: ВД „Професіонал”. – 2007. –с.27.

1 Максимюк С.П. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – с. 298.

1 Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – Київ: Академвидав, 2006. – С. 45.

1 Столяренко Л.Д., Самыгин С.И. Психология и педагогика в вопросах и ответах. Серия "Учебники, учебные пособия". Ростов-на-Дону: "Феникс", 1999.-с.464.

* Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - с.72-73.

1 Ушинський К.Д. Твори в 6т. – К.: Рад.шк., 1952. – Т.1. – С. 123.

1 Цит. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для высших учебных заведений. – СПБ.:”Питер”, 2000.- с.62.

2 Щербань П.М. Прикладна педагогіка: Навч.-метод. Посібник - К.: Вища шк.,2002.с.97.

1 Гончаренко С.У. Український педагогічний словник.Київ:Либідь,1997.-с.182

1 Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. - К.: Центр навч. літератури. – 2003. – с.80

2 Гриньов В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоре-тичний та методичний аспекти). – Автореф. дис...докт.пед.н. – Київ, 2001. – 45с.

1 Левитан К.М. Культура педагогичного общения. Иркутск, 1985. – с.16

1 Москаленко А.Н. Розвиток умінь педагогічного спілкування в системі післядипломної освіти: Дис.канд.наук.- Київ, 2001. – с.109.

2 Батракова С.Н. Педагогичное общение как диалог в культуре // Педагогика.- 2002.-№4.-с.28.

1 Макаренко А.С. Собрание сочинений: в 7-ми т. – М.: Акад. пед.наук, 1977. – т.4. – с. 272.

1 Чмут Т.К. Культура спілкування. Навч.посібник для студентів і викладачів вищих навч.закладів. Хмельницький: Хіруп, 1996.

1 Чмут Т.К. Культура спілкування. Навч.посібник для студентів і викладачів вищих навч.закладів. Хмельницький: Хіруп, 1996. – 29 с.

1 Гершунський Б.С. Толерантность в системе ценностно-целевых приоритетов образования // Педагогика.- 2002.-№27.-с.3-12.

1 Чмут.Т.К. Культура спілкування. Навчальний посібник для студентів і викладачів в вищих навчальних закладах. Хмельницький: ХІРУП, 1996. – 29.

1 Головин Б.Н. Основы культуры речи.2-е изд., испр.-М.: Высшая школа,1988.-с.233.

1 А.П.Овчіннікова, С.К.Хаджирадєва. Основи ораторської майстерності в умовах конфліктної взаємодії: Навчальний посібник.- Одеса: Пальміра, 2005-180с.

1 А.П.Овчіннікова, С.К.Хаджирадєва. Основи ораторської майстерності в умовах конфліктної взаємодії: Навчальний посібник.- Одеса: Пальміра, 2005 -С.78.

1 Станиславский К. С. Собр. соч. в 9 т. Т. 3. - М.: Искусство, 1990. - С. 73.

1 Мюллер В.К. Англо-русский словарь: 53000 слов. М.: Рус. яз., 1985. – 864с.

1 Теорія і практика маркетингу в Україні: Монографія / А.Ф.Павленко, А.В.Войчак, В.Я. Кардаш, В.Т.Пилипчук та ін.; За наук. ред. д-ра екон. наук, проф., акад. АПН України А.Ф.Павленко. -К., КНЕУ, 2005. – с.2.

1 Теорія і практика маркетингу в Україні: Монографія / А.Ф.Павленко, А.В.Войчак, В.Я. Кардаш, В.Т.Пилипчук та ін.; За наук. ред. д-ра екон. наук, проф., акад. АПН України А.Ф.Павленко. -К., КНЕУ, 2005. – с.9.

1 Туркот Т.І. Виноградова Т.І. Психологія трудових відносин: Навч.посібник. 2-е вид. Доп. - Херсон, Айлант, 2007. -с.208-218.

ПРАКТИЧЕСКИЙ МАРКЕТИНГ

Массовый маркетинг начинается с рекламы. Хотя реклама родилась одновре­менно с человеком, в Великобритании профессия рекламиста (покупка свободных площадей в газетах и журналах) стала достаточно доходным делом, настолько выгодным, что государство в 1797г. обложило его налогами. В 1848г. в Англии налоговыми службами было зарегистрировано 1,9 млн рекламных объявлений против 1,5 млн в 1800 г. Очевидно, что многие рекламодатели уклони­лись от уплаты налогов. Первое официальное рекламное агентство было орга­низовано Уильямом Тейлором в 1786 г., а в 1886 г. в государственном реестре числилось уже 300 агентств. Комиссионные, которые взимали средства пока еще не массовой информации, обычно никогда не соответствовали законодательно уста­новленным 10 %. Уже тогда возникла проблема скидок при размещении реклам­ных объявлений. Агентства, предоставляющие только рекламное пространство (аналог современных рекламных служб при СМИ), частенько удерживали в свою пользу только 2,5 %, а на остальную сумму объявляли скидки. Такую демпинговую политику резко критиковали рекламные агентства, предоставлявшие полный спектр услуг, такие как Charles Barker, Mathew and Crowther и E. H. Benson, по­лагавшие, что скидки – это преступление.

В США основоположником рекламного дела в его современном понимании считают Ф. В, Айера, который в 1880-х гг. занимался изготовлением рек­ламных плакатов, оформлением офисов и давал консультации по размещению рекламы. Он же организовал первое в Америке рекламное агентство «H. В. Айер и Сын». Имя отца-основоположника в названии агентства появилось в связи с тем, что достойный сын считал – его родитель обладает безупречной деловой репутацией. Несколько лет спустя Ф. В. Айер установил, что его агентство рабо­тает за комиссионные в размере 15 % от объявленых расценок на рекламное про­странство. До недавнего времени этот процент был нормой как в Великобритании, так и в США.

Большое значение имеет тот факт, что рекламный агент получает вознагражде­ние от средств массовой информации (рекламоносителей), а не от рекламодателя. Важно это не потому, что агент представляет один или несколько источников рек­ламы; агенты стремятся к независимости и от средств массовой информации, и от тех, кто размещает рекламу. Тем не менее источник поступления денежных средств влияет на отношения, складывающиеся между участниками рекламного бизнеса. Выражение «над чертой», используемое в рекламе, относится к границе между денежными средствами, которые получает рекламоноситель, и общей сум­мой, которую заплатил клиент. В свою очередь выражение «под чертой» означа­ет все суммы, которые выплачивает клиент агентству за творческий подход к его рекламе. Если агентство при одном из средств массовой информации работает из комиссионных в 15 % от суммы, получаемой рекламоносителем, приготовьтесь к тому, что независимое агентство предъявит клиенту счет, превышающий реальные расценки на 17,65 % (агентствам давно известно, что 17,65 % от $85 равны 15 % от $100). Вы же не хотите оказаться за обеденным столом с кем-то, кто глупее вас, правда? Так что, если не хотите переплачивать 17,65 % сверх положенного, об­ращайтесь к средствам массовой информации напрямую.

Роль рекламного агента заключается в составле­нии таких обращений производителей к потреби­телям, которые удовлетворяли бы обе стороны.

Роль рекламного агента заключается в составлении таких обращений произ­водителей к потребителям, которые удовлетворяли бы обе стороны. Независи­мость агента от производителя гарантирует в какой-то мере объективность: он совмещает представление о продукте потребителя и взгляд производителя на потребности клиентов. В 1930-х гг. Россер Ривз (впоследствии соучредитель рекламного агентства Ted Bates) ввел важное понятие «Уникального торгово­го предложения» (Unique Selling Proposition), которое он описал как коммуни­кативный мост между продуктом и потребителем. Потребитель, если говорить коротко, хотел бы знать, что ему предлагает рекламируемая марка; маркетолог должен знать, в чем состоят возможности продукта, каковы его сильные сторо­ны. С тех пор маркетинговый жаргон значительно пополнился, но «Уникаль­ное предложением» остается основой определения или позиционирования торго­вой марки.

Точно так же, как реклама породила маркетинг потребительских товаров, так и этот вид маркетинга стал зачинателем всех современных его форм: промышлен­ного маркетинга, маркетинга розничной торговли, маркетинга от предприятия к предприятию, сетевого маркетинга, маркетинга услуг, прямого маркетинга, марке­тинга данных, внутреннего маркетинга. Мы уделяем основное внимание обзору рекламы потребительских товаров, поскольку именно на них приходится основная масса рекламных бюджетов. Поэтому мы не будем обсуждать небольшие (темати­ческие) объявления, рекламу от предприятия к предприятию и представление новых торговых марок, поскольку все эти аспекты должны рассматриваться само­стоятельно. Реклама «потребительских марок» – традиционно доминирующий рекламный сектор; заметьте, что сегодня его доля сокращается (см. гл. 2). Она охватывает практически все, что нуждается в рекламе, будь то магазины рознич­ной торговли, Армия Спасения, товары длительного пользования или ходовые потребительские товары.

Из всех маркетинговых мероприятий потреби­тель в первую очередь обращает внимание на рек­ламу.

Сегодня понятия рекламы и маркетинга частенько смешивают. А все из-за того, что из всех маркетинговых мероприятий население в первую очередь обращает внимание на рекламу. В 1950-1960-х гг. многие компании доверяли проведение своей маркетинговой политики рекламным агентствам. Некоторые поступают так и сейчас. Однако маятник в сравнении с его положением в прошлом веке откло­нился и постепенно приблизился к той точке, когда реклама наряду с мероприя­тиями по связям с общественностью, пропагандой, прямым маркетингом, с исполь­зованием электронных баз данных и личными продажами стала лишь одним из элементов коммуникативного раздела маркетинговых программ.

Подобное деление маркетинга на множество видов некоторые находят чрезвы­чайно запутанным, или, по крайней мере, неупорядоченным. Все маркетинговые мероприятия должны быть направлены на позиционирование торговой марки. В самом термине «интеграционные маркетинговые коммуникации» заложено стремление к обеспечению последовательности всех адресованных потребителю обращений. Маркетолог, если он хочет добиться эффективности коммуникаций, должен упростить предложение марки и сконцентрироваться, возможно, только на одном из ее многочисленных достоинств. Если вы хотите усилить воздействие рекламы на потребителя, подобным образом должны быть сфокусированы и дру­гие маркетинговые мероприятия.

С появлением телевидения наступил золотой век рекламы. Ни одно из средств рекламы за всю историю человечества не привлекало к себе столько внимания, как этот, ворвавшийся в каждый дом союзник производителей. С помощью теле­видения корпорации воздействуют на десятки и сотни миллионов людей по всему свету. С начала 1950-х и до 1970-х гг. владельцы предприятий, производящие то­вары массового спроса, наперегонки использовали потенциал телевидения.

С развитием новых технологий стали появляться дополнительные каналы свя­зи, кабельное и спутниковое телевидение, видеомагнитофоны и компакт диски. Возросли возможности выбора печатных средств информации, тем более, что по­требитель устал от телевизионных рекламных роликов и их эффективность резко понизилась. Постоянно набирающая силу розничная торговля выделяет зна­чительную часть рекламного бюджета на «пропаганду» (продвижение товаров) – слово, которое постепенно изменило свой смысл и описывает сегодня множество разнообразных маркетинговых мероприятий, включая тривиальные скидки. Экономические спады 1974, 1981 и 1990 гг. вынудили рекламодателей затянуть поту­же ремни, а рекламные агентства проследили за тем, чтобы они были подтянуты максимально.

Некоторые рекламодатели утверждают, что эти изменения внесли в их отно­шения с рекламными агентствами свежую струю: агентства стали более внима­тельны к запросам клиентов, сосредоточившись на своих основных функциях – создании концепций рекламных кампаний, выборе рекламоносителей и обслужива­нии партнеров. Если клиент сомневается в способности агентства выполнять одну из этих трех функций, он может ограничиться одной из них.

Эффективность рекламы на рынке товаров массового спроса снижается. Доля корпоративных бюджетов, выделяемых на рекламу такого рода товаров, снизилась в 1990-х гг. до 20 %, в то время как в начале 1970-х гг. она составля­ла 50 %. Однако размер рекламного бюджета, или его доля, не так уж и важны, хотя маркетологи зачастую оценивают значение своей работы по объему расхо­дов. Большие затраты на рекламу приносят соответствующее чувство удов­летворения проделанной работой, хотя они отнюдь не являются показателем популярности торговой марки. Многие высоко оцениваемые продукты на про­мышленных рынках требуют минимальных расходов на рекламу. Абсолютный чемпион – шампанское Moёt et Chandon, расходы на рекламу его производи­теля равны нулю.

Важность рекламы заключается не в размерах выделяемого на нее бюджета, а в том, что она может сделать, словом, в ее «шарме». То же справедливо и в от­ношении связей с общественностью. И реклама, и мероприятия по связям с об­щественностью призваны в ненавязчивой манере показать свой объект с лучшей стороны. Как правило, из некоторых рекламных объявлений просто выпирает нескрываемое желание производителя похвастаться. Другие приобретают извест­ность и привлекают к себе внимание нелицеприятными откровениями, но даже самые «злобные» из них стремятся внушить клиенту (потенциальному) же­лание приобрести продукт и/или быть готовым побольше заплатить за него. Значение рекламы заключается в том, что она обращается непосредственно к потребителю, информируя его прежде всего о том аспекте товара, который наиболее важен покупателю. Таким образом, коммуникации, осуществляемые при помощи рекламы и мероприятий по связям с общественностью, направлены на достижение и укрепление позиций товара на рынке, а их эффективность должна измеряться достигнутым результатом.