Визначення та властивості компонентів. Специфікація інтерфейсу як контракту
Сучасні кросплатформні системи створюються з використанням компонентно-орієнтованого підходу.
Компонентне програмування є подальшим розвитком об'єктно-орієнтованого програмування (ООП) і концепції «повторного використання» (reuse).
Компонентне програмування покликане забезпечити простішу і швидшу процедуру інсталяції прикладного програмного забезпечення, а також збільшити відсоток повторного використання коду, тобто підсилити основні переваги ООП.
Перш за все, сформулюємо головне для даного підходу визначення компонента.
Під компонентом далі матимемо на увазі незалежний модуль програмного коду, призначений для повторного використання і розгортання.
Такий компонент є структурною одиницею програмної системи, що має чітко визначений інтерфейс.
Компонент може бути незалежно поставлений або не поставлений, доданий до складу деякої системи або видалений з неї, у тому числі, може включатися до складу систем інших постачальників.
Таким чином, компонент — це виділена структурна одиниця розгортання з чітко визначеним інтерфейсом.
Всі залежності компонента від оточення мають бути описані в рамках цього інтерфейсу. Один компонент може також мати декілька інтерфейсів, граючи декілька різних ролей в системі. При описі інтерфейсу компонента важлива не лише сигнатура операцій, які можна виконувати з його допомогою. Стає важливим і те, які інші компоненти він може використовувати при роботі, а також яким обмеженням повинні задовольняти вхідні дані операцій і які властивості виконуються для результатів їх роботи. Ці обмеження є так званим інтерфейсним контрактом або програмним контрактом компонента.
Дата добавления: 2015-04-10; просмотров: 1342;