Компонент повинен працювати в будь-якому середовищі, де є необхідні для його роботи інші компоненти.

Це вимагає наявності певної інфраструктури, яка дозволяє компонентам знаходити один одного і взаємодіяти по певних правилах.

Набір правил визначення інтерфейсів компонентів і їх реалізацій, а також правил, за якими компоненти працюють в системі і взаємодіють один з одним, прийнято називати компонентною моделлю (component model).

У компонентну модель входять правила, що регламентують життєвий цикл компонента, тобто те, через які стани він проходить при своєму існуванні в рамках деякої системи (незавантажений, завантажений, пасивний, активний, знаходиться в кеші і ін.) і як виконуються переходи між цими станами).

Існують декілька компонентних моделей в різних ОС і від різних виробників. Правильно взаємодіяти один з одним можуть лише компоненти, побудовані в рамках однієї моделі, оскільки компонентна модель визначає «мову», на якій компоненти можуть спілкуватися один з одним.

Окрім компонентної моделі, для роботи компонентів необхідний деякий набір базових служб (basic services). Наприклад, компоненти повинні уміти знаходити один одного в середовищі, яке, можливо, розподілене на декілька машин. Компоненти повинні уміти передавати один одному дані, знову ж таки, можливо, за допомогою мережевих взаємодій, але реалізації окремих компонентів самі по собі не повинні залежати від вигляду використовуваного зв'язку і від розташування їх партнерів по взаємодії. Набір таких базових, необхідних для функціонування більшості компонентів служб, разом з підтримуваною з їх допомогою компонентною моделлю називається компонентним середовищем (або компонентним каркасом, component framework). Приклади відомих компонентних середовищ — різні реалізації J2EE, .NET Framework, CORBA, COM, COM+, DCOM.