Види покарань.

Грошові стягнення:

а) головщина –плата родичам за голову убитого. Залежала від соціального статусу потерпілого. Розмір шляхетської головщини становив 100 коп грошей.

б) нав’язка –компенсація потерпілому за образу честі, за завдані побої, рани, каліцтво. Розмір шляхетської нав’язки становив 12 руб.

в) ґвалт –спеціальні штрафні санкції в розмірі 2 руб. грошей, що сплачувалися потерпілому за насильницькі дії проти нього. Шляхетський ґвалт становив 12 руб.

г) вина –сплачувалася за особливо тяжкі злочини і надходила до державної скарбниці;

д) заклад –один із способів забезпечення виконання вироку. Він полягав в особистій домовленості сторін чи спеціальному рішенні князя про обов’язковість штрафних санкцій у разі невиконання однієї із сторін судового рішення;

е) шкода –відшкодування потерпілому за заподіяні матеріальні збитки. Встановлювалася судом індивідуально;

- фізичні та майнові покарання:

а) смертна кара;

б) болісні та членоушкодлювальні покарання;

в) тюремне ув’язнення;

г) позбавлення прав або виволання.До нього засуджувалися ті, хто не корився рішення суду. Виволанець позбавлявся всіх громадянських прав. Ця особа перебувала поза законом, її дружина вважалася вдовою, а діти – сиротами;

д) позбавлення честі.Покарання застосовувалося лише до шляхти. Позбавленими шляхетської честі вважалися не тільки засуджені до цього виду покарання, а й засуджені на смерть, але помилувані внаслідок викупу. Позбавленого честі заборонялося переховувати, вступати з ним у будь-які контакти. Йому дозволялось емігрувати за кордон або перетворитися на раба.

Поряд із загальною системою покарань у Великому князівстві Литовському поширені були й допоміжні санкції. Вони застосовувалися як додаткові або для заміни, у разі неможливості застосування основних.

З поміж них вирізнялися: вигнання за межі держави; позбавлення спадкових прав; каяття; передання в тимчасову чи довічну неволю; усунення з посади (стосувалося лише шляхетського стану).