І Литовський статут 1529.: структура та основний зміст.

Найважливішою пам’яткою права Литовсько-Руської держави були статути. Упродовж 60 років литовський уряд тричі здійснював кодифікацію права, результатом якої стали три Литовські статути: 1529 року («Старий»), 1566 року («Волинський») і 1588 року («Новий»).Їхня структура та змістовна подібність дала підстави деяким дослідникам говорити про статути як про три послідовні редакції однієї і тієї ж пам’ятки. Проте більшість учених схиляється до думки, що то були три різні пам’ятки права.

Ініціатива видання І Литовського статуту належала шляхті, представники якої на сеймі 1514 року подали великому князеві литовському прохання «дарувати» писані закони, в яких знайшли би відображання їхні права і привілеї.

І Литовський статут (згодом він дістане назву «Старий»), ухвалений на сеймі 29 вересня 1529 року, складався з 13 розділів і 264 артикулів. У перших трьох розділах було зібрано, в основному, норми державного права та принципові положення інших галузей права, в четвертому та п’ятому – шлюбно-сімейне та спадкове, в шостому – процесуальне, в сьомому – кримінальне, у восьмому – земельне, в дев’ятому – лісове та мисливське, в десятому – цивільне, в одинадцятому, дванадцятому і тринадцятому – кримінальне та процесуальне право.

У 30-40хх роках ХVI ст. у Великому князівстві Литовському сталися значні соціально-політичні зміни. Змінилося економічне та правове становище шляхетства. Значну частину шляхти не задовольняв Литовський статут 1529 року. Тому, починаючи з 1544 року шляхта на кожному сеймі наполегливо вимагала внести в її інтересах зміни до нього. Впродовж 20 років великий князь та магнати відхиляли наполегливі прохання шляхти. Але у роки Лівонської війни їм довелося піти на створення спеціальної комісії для перегляду цього документа.