Види злочинів і система покарань у Великому князівстві Литовському.

Види злочинів. «Кривда», «виступ» або «гріх» - ці поняття знайшли широке застосування в русько-литовському праві для визначення поняття злочину.

Литовські статути вирізняли такі види злочинів:

- злочини проти віри.Закон заохочував перехід з іудейства чи ісламу до православ’я чи католицизму. Одначе перехід християнина у зворотному напряму передбачав спалення тих, хто намовив до прийняття іншої віри;

- злочини проти життя.Законодавець розрізняв убивство навмисне, ненавмисне і з необережності. За скоєння вбивства навмисного передбачалася смертна кара, а також відшкодування родичам за смерть близької людини. Їм сплачувалася головщина. За вбивство шляхтича вона становила 100 коп грошей. За вбивство простолюдина її розмір коливався від 3 руб. до 60 коп. Статут визначав й інші форми насильницького позбавлення людини життя, такі як убивство пана його слугою, за яке передбачалося четвертування злочинця; вбивство дітьми своїх батьків тягло за собою публічне осоромлення злочинця, якого спочатку возили по людних місцях і кліщами шматували тіло. Процедура закінчувалася втопленням у цільному мішку, до якого поміщали домашніх тварин – кота, собаку, курку, а також вужа;

- злочини проти сім’ї. До них відносили: укладання шлюбу проти волі батьків і за відсутності бажання потерпілої; двоєженство; викрадання заміжньої жінки з її волі чи без неї; укладання шлюбу між кровними родичами. За злочинами проти сім’ї, крім останнього, винні особи підлягали смертній карі. В останньому випадку шлюб розривався, діти вважалися незаконнонародженими, конфіскувалася половина майна злочинців;

- злочини проти моралі. До цієї групи відносили зґвалтування. У цій справі основним доказом для суду служив крик потерпілої. Якщо вона цього не робила або ніхто не чув – факт злочину був відсутній. В разі доведення свої правоти, потерпіла отримувала нав’язку (відшкодування за завдані побої, рани, образу честі). Покарання могло бути скасоване в разі згоди потерпілої вийти заміж за кривдника;

- злочини проти держави.Називалися «образа маєстату господарського». До них відносили такі діяння ,як перехід на бік ворога ,змова, повстання, зрада державі. За їх здійснення передбачалися смертна кара ,позбавлення шляхетської честі й конфіскація майна;

- майнові злочини:

а) крадіжка. Покарання залежало від цінності вкраденого, способу вчинення злочину, соціального становища злочинця. Якщо злочинець не міг відшкодувати завданих збитків чи повернути вкраденого, то застосовувалася смертна кара;

б) пограбування. Обкладалася лише різноманітними трафами;

в) розбійний напад. Посягання на особу з корисливою метою передбачало смертну кару. Шляхтич притягувався до відповідальності лише тоді, коли був затриманий безпосередньо на місці злочину;

г) знищення або спалення майна. Навмисний підпал житлового будинку передбачав спалення злочинця. Інші способи знищення майна, як – от: рибальство в чужих водоймах, полювання в чужих угіддях, псування греблі, таки, млина передбачали штрафи у розмірі 12 коп грошей.

- замах на життя особи та її майновизначався терміном «наїзд» або «кгвалт». Рід ними статут розумів бандитський напад однієї особи чи групи осіб. Завершеним злочином вважалося убивство, заподіяння тілесних ушкоджень або матеріальних збитків. Згідно з артикулами (статтями) Литовського статуту на організатора нападу і вбивць очікувала смертна кара. Для співучасників, що здійснили напад з метою заволодіння чужим майном, передбачалося тюремне ув’язнення строком на 1 рік і 6 тижнів.