Джерела права Галицько-Волинської держави.

У Галицько-Волинській державі в основному збереглася правова система, що функціонувала на Русі як до її розпаду, так і в князівствах, створених на її руїнах. Відомості про інші правові джерела – надзвичайно скупі. Вони, безумовно, були, однак, монголо-татарська навала, потім інші завойовники планомірно знищували історичні, правові, культурні пам’ятки українського народу. Крім давньоруських джерел права, у Галицько-Волинському князівстві мали застосування й інші нормативно-правові акти. Йдеться про правові пам’ятки, що дійшли до наших днів:

- «Грамота князя Івана Ростиславовича (Берладника) 1134 року».Вона регламентувала правове становище іноземних купців під час перебування їх на території князівства, встановлювала пільги для купців з Болгарії;

- «Рукописання (заповіт) князя Володимира Васильковича 1287 року».В ньому повідомлялося про передання князівських володінь разом із експлуатованим населенням своїм спадкоємцям. Поміж спадкоємців фігурувало ім’я дружини князя, якій він передавав не родові маєтності, а куплені.

- «Уставна грамота волинського князя Мстислава Даниловича 1289 року»,яка регламентувала розміри й норми повинностей міського населення на користь князя.

На території Галицько-Волинського князівства саме в той період набуло поширення німецьке право,яке дістало назву магдебурзького. За ним міста звільнялися від управління і суду, земельних власників, на чиїй території розташовувалися. Першим право на самоврядування отримав 1324 року Володимир-Волинський, а 1339 року – Санок.