Нарізання різьби на деталях приладів

Різьба є поверхнею, яка утворюється при гвинтовому русі плоского контуру по циліндричній поверхні. В залежності від форми поверхні, на якій утворена різьба, і напрямку гвинтового руху різьбу ділять на:

- циліндричну і конічну;

- зовнішню і внутрішню;

- з правим і лівим обертанням.

Довжина згвинчування є довжиною дотику гвинтових поверхонь зовнішньої і внутрішньої різьб в осьовому напрямку, вона визначається конструктивним розрахунком спряжених деталей.

Для виготовлення різьби застосовують наступні методи:

- нарізання на токарно-гвинторізних верстатах;

- нарізання мітчиками і плашками;

- фрезерування;

- накочення;

- шліфування;

- доведення.

Вибір методу виготовлення різьби залежить від точності різьбових з’єднань і об’єму виробництва. Нарізання різьби різцями на токарно-гвинторізних верстатах виконують в тому випадку, коли в серійному виробництві необхідно одержати різьбу високого класу точності.

Нарізання різьби на токарно-гвинторізних верстатах проводять фасонними різьбовими різцями, призматичними або круглими гребінками однонитковими або багатонитковими.

Для нарізання зовнішньої і внутрішньої різьби в деталях з невисокою точністю в крупносерійному і масовому виробництві зазвичай застосовують круглі плашки і мітчики.

Нарізання різьби круглими плашками і мітчиками проводять на свердлильних, токарних, револьверних, болтонарізних верстатах і токарних автоматах, а також на спеціальних різьбонарізних верстатах.

Круглими плашками звичайно нарізають різьби з малими діаметрами (до 10 – 12 мм). Для великих розмірів різьби вигідніше застосувати різьбонарізні головки.

Внутрішні різьби звичайно нарізають мітчиками.