Правовий статус Верховної Ради України.

Верховна Рада України складається з 450 народних депутатів України, які обираються загальними, рівними і прямими виборами терміном на 4 роки і працюють у Верховній Раді України на постійній основі.

Строк повноважень парламентів в інших країнах є різним. У Швеції, наприклад, він становить три роки, у Болгарії — чотири, у Республіці Молдова — чотири, у Білорусії — п'ять років. У державах з двопалатними парламентами строки повноважень палат, як правило, не збігаються.

Верховна Рада працює посесійно. На пленарному засіданні для прийняття рішень, що мають законну силу, повинно бути зареєстровано не менше 300 депутатів. Перше засідання відкриває найстаріший за віком депутат України, який веде і подальші засідання, поки Верховна Рада не обере свого Голову.

Усі свої рішення Верховна Рада може приймати лише на пленарних засіданнях (загальних зборах депутатів) шля­хом голосування, яке може бути таємним чи відкритим і здійснюватися підняттям рук, бюлетенями чи за допо­могою технічних засобів. Депутат повинен голосувати особисто, він не може доручати голосувати від свого імені іншим депутатам.

Рішення приймаються у формі законів, постанов та інших актів простою більшістю від конституційного складу Верховної Ради (не менше 226 голосів народних депутатів). Лише з питань, пов'язаних із внесенням змін до Конс­титуції України та усуненням Президента України з поста в порядку імпічменту, рішення приймаються відповідно не менш як 2/3 та 3/4 від конституційного складу Верховної Ради.

Засідання Верховної Ради проводяться відкрито. Це означає, що на них дозволяється присутність журналістів і запрошених осіб, а самі засідання можуть транслюватися по радіо, на телебаченні тощо. Однак у разі розгляду питань, пов'язаних з національною безпекою, чи таких, що стосуються деяких аспектів організації та діяльності Верховної Ради, можливе проведення закритих засідань. У роботі таких засідань беруть участь лише депутати та спеціально запрошені особи.Сорочка Trini

Конституція України закріплює широкі повноваження Верховної Ради. Найважливішими з них є:

внесення змін до Конституції України;

прийняття законів;

визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики;

затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

призначення всеукраїнського референдуму,

усунення Президента в порядку імпічменту;

оголошення за поданням Президента стану війни і укладання миру;

участь у формуванні ряду державних органів (надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра і Генерального прокурора України); призначення на посаду і звільнення з посади Голови Національного банку (за поданням Президента), Голови та членів Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, половини складу Національного банку, половини складу Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення, призначення третини складу Конституційного Суду, призначення членів Центральної виборчої комісії (за поданням Президента) та ін.;

організація адміністративно-територіального устрою країни;

бюджетні повноваження (затвердження бюджету та ухвалення рішень щодо звіту про його виконання);

здійснення контрольних функцій (контроль за виконанням бюджету, діяльністю Уряду, контроль за використанням іноземних позик, контроль за діяльністю Уповноваженого Верховної Ради з прав людини).

Верховна Рада може прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів, що спричиняє його відставку. Така резолюція вважається прийнятою, якщо за неї проголосували не менш як 226 народних депутатів.

Конституція України (ст. 92) визначає коло питань, які можуть вирішуватися Верховною Радою виключно шляхом прийняття законів. Це стосується:

прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій; громадянства, статусу іноземців та осіб без громадянства;

засад використання природних ресурсів і освоєння космічного простору; зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності; утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян; засобів масової інформації; місцевого самоврядування;

територіального устрою України;

основ національної безпеки, організації Збройних сил України і забезпечення громадського порядку;

бюджетних відносин, податків і зборів, статусу національної та іноземної валюти на території України;

прав корінних народів і національних меншин та порядку застосування мов;

правового режиму власності, правових засад і гарантій підприємництва;

засад цивільно-правової відповідальності; діянь, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними порушеннями та відповідальності за них;

амністії та низки інших питань.