Типи кабелів для фізичних ліній зв’язку.

Є 3 основних мережевих провідника з масою варіацій. Від вибору мережевого кабелю залежить тип мережевих карт і комутатора, який необхідно використовувати.

Вита Пара (Twisted Pair)

В даний час це найбільш поширений мережевий кабель. По структурі він нагадує багатожильний телефонний кабель, має 8 мідних провідників, перевитих один з одним, і хорошу щільну ізоляцію з полівінілхлориду (ПВХ). Забезпечує високу швидкість з'єднання - до 100 Мбіт/с. При використанні сучасного устаткування швидкості досягають до 1000 Мбіт/с.

Рисунок 1.1 – Вигляд розплетеної витої пари

Існує неекранована і екранована вита пара, крім звичайної ізоляції у другого типу витої пари існує захисний екран, що по структурі і властивостям нагадує фольгу. При відповідному заземленні екранована вита пара забезпечує відмінний захист від електромагнітних перешкод, навіть при прокладанні поблизу електророзподільного щитка і ліній високої напруги спостерігалась стабільна робота мережі на швидкостях понад 90 Мбіт/с.

Кабель легко ремонтується і нарощується. Не дивлячись на те, що за стандартами відновленню пошкоджена ділянка не підлягає, навіть маючи численні ділянки відновлених таким чином розривів, мережа на витій парі працює стабільно, хоча швидкість зв'язку дещо падає. Вита пара продається в більшості комп'ютерних фірм.

Необхідно пам'ятати, що звичайна вита пара не призначена для проводки на вулиці. Перепади температур, дія вологи і інших природних чинників можуть привести до поступового руйнування ізоляції і зниження її функціональних якостей, що, кінець кінцем, приведе до виходу сегменту мережі з ладу. В середньому мережевий кабель витримує на відкритому повітрі від 3 до 8 років, причому швидкість мережі почне падати задовго до повного виходу кабелю з ладу. Для використання на відкритому повітрі потрібно використовувати спеціальну виту пару для відкритої проводки.

Рисунок 1.2 – Вита пара для відкритої проводки

Коаксіальний Кабель (Coaxial)

Це один з перших провідників, що використовувалися для створення мереж. Містить в собі центральний провідник, шар ізолятора в мідному або алюмінієвому обплетенні і зовнішню ізоляцію ПВХ.

Максимальна швидкість передачі даних - 10 Мбіт/с. Кабель достатньо сильно схильний до електромагнітних наведень. У разі пошкодження ремонтопридатність середня (потрібне паяння і ретельна ізоляція), але навіть після цього відновлена ділянка працює доволі нестабільно: з'являються спотворення електромагнітних хвиль, що розповсюджуються в коаксіальному кабелі, що приводить до втрат інформації.

Рисунок 1.3 – Коаксіальний кабель

В даний час коаксіальний кабель в основному використовується як провідник сигналу супутникових тарілок і інших антен. У локальних мережах застосовується кабель з хвилевим опором 50 Ом, а для передачі TV сигналу - 75 Ом, вони не сумісні між собою. У сучасних комп'ютерних мережах використання коаксіального кабелю, як правило, не виправдано.

Оптоволоконний кабель (Optic Fiber)

Рисунок 1.4 – Оптоволоконний кабель

Кабель містить декілька світловодів, добре захищених пластиковою ізоляцією. Він володіє надвисокою швидкістю передачі даних, і абсолютно не схильний до перешкод. Відстань між системами, сполученими оптико-волокном, може досягати 100 кілометрів. Здавалося б, ідеальний провідник для мережі, але оптичний кабель надзвичайно дорого, і для роботи з ним потрібний спеціальні мережеві карти, комутатори і т.д. Без спеціального устаткування оптоволокно практично не підлягає ремонту.

Дане з'єднання застосовується для об'єднання великих мереж, високошвидкісного доступу в Інтернет (для провайдерів і великих компаній), а також для передачі даних на великі відстані. У локальних мережах, якщо потрібна висока швидкість з'єднання, набагато дешевше і зручніше скористатися мережею зі швидкістю 1 Гбіт/с на витій парі.

Таблиця 1 – Порівняльні характеристики мережевих провідників