Первісне нагромадження капіталу у провідних країнах світу.

Історичний процес накопичення капіталу та відокремлення виробника від засобів виробництва одержав назву первісного нагромадження капіталу. Як правило цей процес відбувався насильницьким шляхом (грабіж колоній, нееквівалентна торгівля та работоргівля).

В класичному вигляді процес первісного нагромадження капіталу відбувся в Англії. Ще в XIII – XIV ст. Англія вивозила сировину на переробку за кордон, зокрема до Голландії. В XV ст. починається будівництво мануфактур по виробництву сукна з власної сировини.

Значну роль у нагромадженні капіталів в Англії відіграли географічні відкриття, грабіж колоній, піратство, работоргівля (негрів великими партіями, тисячами вивозили на продаж з Африки в Америку). Позитивно вплинув і політичний фактор – буржуазна революція, яка дала владу буржуазії, звільнила селян від феодальної залежності.

З розвитком торгового капіталу і флотів Великобританії (з 1707 р. після укладання унії з Шотландією Англія дістала таку офіційну назву), Німеччини і Франції активність голландської торгівлі обмежується і з 30-х років XVIII ст. вона поступається першістю Великобританії.

У Франції промисловий переворот відбувся пізніше ніж в Англії – в 60-х роках XIX ст. Причини: запізніла буржуазна революція (1789 – 1794 рр.), структура промисловості країни, а також те, що головна роль в економіці Франції належала банкірам, які отримували прибутки від процентів. Континентальна блокада Англії запроваджена Наполеоном в 1806 р. мала також негативні наслідки, позбавляла Францію англійських машин, сировини (особливо бавовни). Значний поштовх для промислового перевороту дала перебудова Парижу в 60-70-х роках XIX ст., яка вимагала великої кількості різних промислових товарів. Поступово Франція виходила на друге місце після Англії по обсягу промислового виробництва.

У Німеччині процес промислового перевороту розпочався після створення в 30-х роках XIX ст. митного союзу та буржуазної революції в 1848 році. Процес промислового перевороту довго гальмувався наявністю в країні великої кількості князівств, які мали свої закони, митні кордони, гроші, податки. Переворот почався в легкій промисловості та на транспорті. Він відбувався за рахунок ввезення машин з Англії, проходив повільно. В 50-60-х роках XIX ст. темпи зростають, створюється власне машинобудування, розвивається вугільна промисловість, виробництво зброї, будуються нові залізниці. Все це позитивно впливає на розвиток зовнішньої торгівлі. В 1870 – 1880 рр. промисловий переворот у Німеччині завершується. Країна перетворюється на індустріально-аграрну країну, чому сприяла перемога у Франко – Пруській війні 1870 – 1871 рр. і об’єднання феодально роздроблених князівств у єдину державу. Поступово Німеччина по рівню промислового виробництва випереджає Англію і виходить на перше місце в Європі.

. В ході війни за незалежність (1775 – 1783 рр.) в Північній Америці була утворена незалежна держава США (1776 р.). Війна носила характер буржуазної революції. Конституція 1787 р. закріпила панування буржуазії та плантаторів. Після війни починається бурхливий розвиток індустрії. Знімаються обмеження для росту промисловості і торгівлі. Розширюється територія самих США за рахунок купівлі території у Франції, Іспанії, Росії. Зростає населення за рахунок еміграції з Західної Європи. Війна між Північчю і рабовласницьким Півднем (1861 – 1865 рр.) носила буржуазно-демократичний характер. Перемога Півночі сприяла знищенню рабства і дала поштовх для розвитку капіталізму. Прискореними темпами починає розвиватись промисловість (важка, металургійна, вугільна, машинобудівна). Інтенсивно будуються залізниці, розвивається річний та морський транспорт. Велика кількість емігрантів з Європи сприяла розвитку економіки США. Енергійні, ініціативні люди приїзджали з капіталом і вкладали його в розвиток США.

В країнах Центральної та Східної Європи промисловість, торгівля розвивались повільніше ніж в країнах Західної Європи. В аграрних відносинах зберігались дворянські землеволодіння, елементи особистої та адміністративної залежності від феодала. Існувала відробіткова рента. Урбанізація була слабшою. Міста не могли взяти на себе роль рушія суспільного прогресу. Великі географічні відкриття віддаляли країни Центральної та Східної Європи від головних торгових країн світу. Країни ставали аграрно – сировинними додатками до економічно розвинених Західноєвропейських країн.

Народні рухи в Чехії, Угорщині, Росії були подавлені на початку XVII ст. і не закріпили прогресивних тенденцій розвитку.

Особиста кріпосна залежність селян у Чехії, Моравії, Силезії була ліквідована у 1781 році, в Угорщині – в 1785 році.

В наслідок поділу Речі Посполитої в кінці XVIII ст. частина її земель потрапила під владу Росії, Австрії та Прусії і розвивалися в межах політики Романових, Габсбургів та Гогенцолернів.

В Росії кріпосне право ліквідували в 1861 році.