ЕВОЛЮЦІЯ ОСВІТНІХ СИСТЕМ У НАЙРОЗВИНЕНІШИХ КРАЇНАХ НА ПЕРЕТИНІ XXI СТОЛІТТЯ

Людство переживає сьогодні тривалий та складний процес переходу від багатовікової індустріальної фази до науково-технічної. Вносяться кардинальні зміни у сферу виробництва (ви­користання нових видів енергії, невідомих раніше матеріалів та способів їх обробки, автоматизація та роботизація, комп'ютеризація виробничих процесів), корінним чином зміню­ється побут людей, їх соціальне та духовне життя,

Ці перетворення особливо помітні у високорозвинених краї­нах світу, що є лідерами у темпах НТП. Саме в цих країнах най­більш помітними є і зміни в структурі робочої сили. Провідне місце в сфері праці займає діяльність, що вимагає від людей під­готовки в обсязі вищому від середньої школи (в США таких пра­цівників більш як 91 %).

У зв'язку з високим динамізмом виробництва особлива увага приділяється таким якостям працівників, як професійна мобіль­ність, вміння швидко переучуватися і набувати нові знання, пси­хічна та фізична рівновага.

Новий етап у розвитку людської цивілізації суттєво змінює уявлення про формування людини, пріоритети її особистісних якостей, життєвих настанов, цінностей. Якісно нові вимоги вису­ваються до системи освіти, через яку вступає у життя практично все підростаюче покоління.

На початку XXI століття освітня сфера кардинально зміню­ється. Здійснюється інформатизація навчального процесу, від­криваються нові його напрямки (дистанційне навчання, викорис­тання системи Іпіегпеї та ін.). Освітні реформи набули глобально­го характеру, стали важливою складовою соціальної політики держав. НЇП, участь в системі глобальної економіки висувають комплекс спільних вимог до освітніх структур різних країн, що сприяє їх уніфікації, інтернаціоналізації. Однак і зараз система освіти кожної країни відображає особливості її соціально-економічного розвитку і політичної структури, специфіку куль­турно-історичних і власне педагогічних традицій.