Методика виконання роботи. До одержаного у викладача досліджуваного розчину в стакані для титрування доливають 10 мл ацетатного буферного розчину (рН = 6,0)

До одержаного у викладача досліджуваного розчину в стакані для титрування доливають 10 мл ацетатного буферного розчину (рН = 6,0), який використовують і як фоновий електроліт, 10 мл дистильованої води. Встановлюють стакан з розчином під електроди, піднімають напірну склянку з ртуттю і закріплюють її на штативі. Ґальванометр повинен показувати протікання невеликого струму (5–15 поділок).

Титрують розчином біхромату калію порціями по 0,5 мл, аналогічно, як у випадку визначення йонів плюмбуму, до досягнення сили струму 50–70 поділок на ґальванометрі. Результати вимірювань записують в табл. 8. Оскільки рівновага в розчині у випадку титрування Ва²⁺ біхроматом наступає повільніше, ніж у системі Pb^2– – біхромат, то записи сили струму слід робити не раніше, ніж через 1,5 хв. після додавання кожної порції титранту.

Таблиця 8

Після закінчення вимірювань вимикають живлення, опускають резервуар з ртуттю вниз до упору, виливають з електролізера розчин з осадом і відпрацьованою ртуттю в посудину для зливу ртуті, яку закривають. Промивають електроди дистильованою водою і занурюють їх відповідно: РКЕ — в стаканчик з дистильованою водою, НКЕ — в стаканчик з розчином КСl.

Обробка одержаних даних

За результатами вимірювань (табл. 8) на міліметровому папері будують графік в координатах І – V_T. Візуально визначають дві групи точок, що відповідають ділянкам постійної та зростаючої сили струму, проводять через кожну групу пряму лінію, проекція точки перетину яких на вісь об`ємів визначає об’єм титранта в точці еквівалентності V_т.е..

Вміст барію у пробі розраховують за формулою:

m(Ва) = C(¼ K₂Сr₂O₇)∙V_т.е.∙M(½ Ва) (30),

де C(¼ K₂Сr₂O₇) — нормальна концентрація розчину біхромату калію, моль/л;

V_т.е. — об’єм титранту в точці еквівалентності, мл;

M(½ Ва) = 68.68 — молярна маса еквіваленту барію, г/моль.