Фінансова підтримка малого підприємництва

Мале підприємництво є важливим фактором розвитку та ефективного функціонування економіки. Місце і роль малого підприємництва в національній економіці визначається тим, що воно як особливий сектор ринкової економіки є основою дрібного виробництва, забезпечує швидку окупність витрат, широку свободу ринкового вибору, визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП, забезпечує насичення ринку товарами, послугами й додатковими робочими місцями, сприяє послабленню монополізму в економіці.

Особливе значення малого підприємництва виявляється під час перехідного періоду до ринкової економіки у стимулюванні розвитку економічної конкуренції, структурної перебудови економіки. Про роль і можливості малого підприємництва переконує досвід промислово розвинутих країн, в економіці яких йому за деякими показниками належить значне, а часом і провідне місце. На мале підприємництво у цих країнах припадає до 80-90% усіх підприємств, до 40-60% виробництва ВВП.

Нині більшість підприємців відчуває дефіцит фінансових ресурсів, про що свідчать результати опитування початківців і вже діючих підприємців: 75% їх серед інших проблем ставлять дефіцит фінансових ресурсів на перше місце. Тому стає зрозумілим, що необхідна активна державна фінансова підтримка малого підприємництва. Її можна здійснювати у таких напрямках:

- пряме державне фінансування та кредитування суб’єктів малого підприємництва, яке передбачає надання малим підприємствам коштів із бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів у формі: субсидій, що передбачає надання коштів малому підприємництву для покриття своїх витрат; кредитування, яке передбачає надання кредитів на пільгових умовах тим малим підприємствам, які не в змозі отримати кошти на фінансовому ринку; пайового фінансування лише певної частини від потреби в коштах малого підприємництва за рахунок бюджетних ресурсів чи державних цільових фондів;

- надання пільг в оподаткуванні передбачає: зменшення податку на прибуток малих підприємств за рахунок оподаткування за меншими ставками прибутку; введення прогресивного оподаткування прибутку підприємств, організацій; розширення для малих підприємств можливості використовувати метод прискореної амортизації, особливо в інноваційній діяльності; відстрочення сплати податків; введення спрощеної системи оподаткування;

- державне гарантування кредитів для суб’єктів малого підприємництва. За Указом Президента, у 1999році було створено кредитно-гарантійну установу з підтримки малого та середнього підприємництва, яка є недержавною комерційною організацією, серед засновників якої 11 комерційних банків і понад 30 комерційних організацій, а також від імені держави Український фонд підтримки підприємництва. Основними завданнями діяльності цієї установи є: кредитування суб’єктів малого та середнього підприємництва, підприємців, видача гарантій за кредитами для малих і середніх підприємств, фінансовий лізинг.

- стимулювання підтримки сектору малих підприємств із боку підприємницьких організацій: банків, страхових компаній, корпорацій.

4. Роль бюджету у здійсненні інвестиційних програм

Однією з головних функцій держави в ринковій економіці є сприяння стратегії економічного розвитку народного господарства.

Формуючи інститути розвитку, які стимулюють впровадження новітніх технологій та здійснення інноваційної діяльності, держава створює умови для інвестиційної активності та економічного підйому.

Функціонування підприємств усіх форм власності потребує проведення ефективної державної інвестиційної політики, яка повинна забезпечити:

- чітку систему фінансування;

- одержання максимального прибутку на вкладені кошти;

- скорочення витрат по залученню інвестицій;

- стратегічне планування;

- фінансову підтримку проектів;

- забезпечення інформацією про новітні технології та створення сприятливого інвестиційного клімату;

- нагляд за інвестиційною діяльністю та її оцінку;

- надання інвестиційних кредитів як державних, так і міжнародних.

Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій має назву інвестиційної діяльності.

До об’єктів інвестиційної діяльності відносять:

- будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства;

- цінні папери;

- цільові грошові вклади;

- науково-технічну продукцію;

- інтелектуальні цінності;

- інші об’єкти власності;

- майнові права

Відповідно до Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91р. № 1560-ХІІ (із змінами і доповненнями) інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

- інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

- державного інвестування, здійснюваного органами державної влади України, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

- іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

- спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, а також іноземних держав.

Серед видів інвестиційної діяльності Закон України “Про інвестиційну діяльність” визначає наступні:

1. Капітальні вкладення – форма інвестиційної діяльності у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів.

2. Інноваційна діяльність – форма інвестиційної діяльності, яка здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

- власних фінансових ресурсівінвестора (прибутку, амортвідрахувань, заощаджень громадян тощо);

- позичкових фінансових коштівінвестора (облігаційних позик, банківських та бюджетних кредитів);

- залучених фінансових коштівінвестора (коштів, одержаних від продажу акцій, пайових та інших внесків громадян і юридичних осіб);

- бюджетних інвестиційних асигнувань;

- безоплатних та благодійних внесків,пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

5. Суть та види інвестицій

Інвестиції – це вкладення капіталу в об’єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання в майбутньому періоді.

Сутність інвестицій визначається тим, що – з одного боку, вони відображають величину акумульованого доходу з метою нагромадження, тобто потенційний інвестиційний попит, з іншого – інвестиції виступають у формі витрат, які визначають приріст вартості факторів виробництва, тобто реалізований інвестиційний попит.

Інвестиції – це складний економічний процес руху капіталу в різних формах (грошовій, реальній, прямій, непрямій). Процес інвестування можна представити у вигляді потоку витрат, які призначені для зростання або відновлення реального капіталу. Таким чином, інвестиції за економічним змістом – це форма реалізації процесу нагромадження, яка проявляється як закономірний процес вкладень у суспільне відтворення нагромадженої і невикористаної частки доходу за певний період господарської діяльності.

За об’єктом вкладення капіталу інвестиції поділяються на реальні і фінансові.

Реальні інвестиції – це вкладення коштів у основний капітал та у приріст виробничих запасів.

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у різні фінансові інструменти (цінні папери, депозити).

Прямі інвестиції – вкладення капіталу здійснює безпосередньо інвестор в об’єкт інвестування.

За ознакою мети інвестуванняфінансові інвестиції поділяються на стратегічні та портфельні.

Стратегічні фінансові інвестиції – це вкладення капіталу у контрольний пакет акцій з метою здійснення стратегічного управління компанією.

Портфельні фінансові інвестиції – це вкладення капіталу у частку паю об’єкта інвестування, яке має на меті приріст суми вкладеного капіталу або отримання поточного доходу.

За функціональною структуроюінвестиції поділяються на валові і чисті.

Валові інвестиції – вкладення коштів у відтворення діючих виробничих фондів та у їх розширення.

Чисті інвестиції – вкладення коштів у створення нових виробничих фондів.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

За джерелами фінансуваннядержавні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.

Централізовані капітальні вкладення мають такі джерела фінансування:

- кошти державного бюджету;

- кошти місцевих бюджетів;

- державні цільові фонди (інвестиційний, інноваційний);

- державні позики.

Децентралізовані капітальні вкладення фінансуються за рахунок:

- власних коштів державних підприємств;

- коштів міністерств та відомств;

- позики комерційних банків;

- емісії акцій тощо.

За формами відтворення державні капітальні вкладення поділяються на:

- нове будівництво;

- розширене виробництво;

- реконструкцію;

- технічне переоснащення.

Видатки на фінансування капітальних вкладень здійснюються із бюджету розвитку відповідних бюджетів у межах затверджених сум через розпорядників коштів у міру надходження доходів. За умов невиконання доходної частини відповідного бюджету видатки на капітальні вкладення фінансуються за залишковим принципом.

Приватні інвестиції направляються в ті галузі виробництва, які мають високий прибуток, або є гарантія, що впровадження в них новітніх технологій дасть змогу одержати високі прибутки.

Державні інвестиції направляються, як правило, на пріоритетні напрямки розвитку виробництва через бюджет чи довгострокові кредити.

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної політики.

Суть державного регулювання інвестиційної діяльності полягає в наступному:

- управлінні державними інвестиціями;

- регулюванні умов інвестиційної діяльності;

- контролі за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

Управління державними інвестиціями здійснюють державні і місцеві органи влади й управління. Сюди включають планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.

Однією з форм державних інвестицій є державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві. Державне замовлення розміщується, як правило, на конкурсній основі з урахуванням економічної вигідності цих замовлень для підприємств та організацій. Прийняття в експлуатацію об’єктів державного замовлення провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Проекти державних комплексних інвестиційних програм розробляються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України за участю зацікавлених державних органів і подаються на затвердження Верховній Раді України у складі основних напрямків економічного і соціального розвитку. ВРУ затверджує у складі основних напрямків економічного і соціального розвитку обсяги державних інвестицій, здійснюваних за рахунок коштів державного бюджету.