Зв’язок рівнів психічної регуляції і засобів

їх емпіричного опису(за В. Дружиніним)

При цьому 0 – є допсихічним рівнем, який забезпечує життєдіяльність організму, його вплив на психічну активність виявляється на наступному рівні:

1 – психофізіологічний рівень, який відповідає за прості види психічної підсвідомої регуляції (автоматизми, неусвідомлювані регулятори дій тощо);

2 – рівень елементарних систем, який забезпечує сенсорно-перцептивні процеси, прості емоції тощо;

3 – мезопсихічний рівень регуляції дій, пов’язаний з функціонуванням інтегративних систем (інтелект, мотивація тощо);

4 – макропсихічний рівень або рівень функціональних систем, які відповідають за цілісність психіки, психологічну регуляцію діяльності й особистісної поведінки.

Ці рівні забезпечують вищий, 5 рівень унікальної індивідуальності, на якому цілісна індивідуальність, суб’єкт життєвої активності (творчості) будує неповторний життєвий шлях. Ознаками цього рівня є:

• унікальність, здатність породжувати унікальну поведінку, творити;

• спонтанна активність, тобто здатність виходити за рамки ситуації «тут і тепер», регулювати дії на основі майбутнього їхнього прогнозування;

• цілісність, нерозкладеність на елементи (холізм), підкорення структур нижчого рівня (1-4) структурам, які забезпечують функціонування і розвиток цієї цілісності. На цьому рівні практично неможливо розв’язати проблему об’єктивного виміру психічної реальності.

Отже, можливість адекватного виміру психічної реальності існує на середньому і нижчому рівнях, там, де виявляється не тільки унікальність, але й типовість психіки.

Слід зауважити, що власне експериментальні дані мають вид вторинних показників у тому розумінні, що в них емпіричні факти є результатом спеціальних процедур обробки первинних даних. Останні отримуються завдяки певним психодіагностичним методикам.

Психодіагностичні методики розрізняються за предметно-специфічною спрямованістю. Йдеться про первинні дані, які отримуються в результаті дослідження пізнавальної сфери людини (методики вивчення пам’яті, уваги, мислення, відчуттів, уяви, сприймання тощо), її емоційно-мотиваційної сфери (методики діагностики мотивів, вольової регуляції поведінки, емоційних станів тощо), самосвідомості (методики самооцінки) або ціннісних орієнтацій (методика ранжування цінностей).

Ці методики розподіляються також на спеціальні, в цілому однозначно пов’язані з конкретними проявами психічної реальності (наприклад, тест Бурдона, який спрямований на вивчення особливостей уваги), і загальні, які застосовуються досить широко (наприклад, методика піктограми застосовується і для вивчення довільного запам’ятовування, і особливостей образного мислення, і особливостей прояву певних особистісних якостей тощо). Разом з тим очевидно, що і спеціальні методики можуть входити в різні схеми дослідження.

Розрізняють методики і за джерелом отримання інформації та інформованості учасників. При цьому можливі три різних типи джерел:

1. Сам досліджуваний. У цьому разі висновки ґрунтуються на відповідях самого досліджуваного (інтерв’ю, анкети, тести), досліджуваний, очевидно, знає, що він підлягає процедурі виміру.

2. Дослідник. Тут висновки ґрунтуються за результатами спостереження (відкритого чи прихованого) дослідника за досліджуваним.

3. Архівні записи (продукти діяльності досліджуваного). У цьому разі досліджувані можуть і не знати, що вони підлягають виміру.

Критеріями якості виміру змінних є об’єктивність, надійність, валідність.

Об’єктивність означає максимально можливу незалежність результатів виміру від особистісних особливостей дослідника, його настрою та ін.; досягається стандартизацією процедури виміру для всіх досліджуваних.

Надійними вважаються дані виміру змінних, які при повторному їх отриманні в тих же процедурних умовах дають незначущі відхилення від попередньо отриманих показників. Перевірка надійності передбачає ймовірнісні оцінки на основі статистичних рішень. При цьому ненадійність даних може визначатися самою психологічною реальністю (наприклад, ефект утоми), опосередкованістю їх суб’єктивним світом дослідника, а також ненадійністю психодіагностичних методик. Тут слід зважити на те, що залежності, які встановлюються у психології, не завжди відтворюються (наприклад, можна створити умови для творчості, але не можна гарантувати творчий результат, оскільки він залежить від активності досліджуваного – суб’єкта творчості).

Валідність даних визначається в конкретних умовах експерименту, коли оцінюється, зокрема, наскільки методичні прийоми, які були обрані як засіб отримання емпіричних даних, визначають саме ті змінні, що задані в експерименті.

Зрозуміло, що у психологічному дослідженні досить важко досягти повного виконання цих критеріїв. У зв’язку з цим завдання дослідника полягає в тому, щоб відокремити результати вимірів, пов’язаних із реальними відмінностями, що існують між досліджуваними, від результатів, отриманих за рахунок випадкових впливів, тобто встановити помилку виміру.

Помилки виміру можуть виникати: по-перше, якщо досліджуваний знає, що за ним спостерігають, і дає різні відповіді залежно від своїх інтересів і мотивів; по-друге, за рахунок низької якості інструмента виміру, що використовується в дослідженні; по-третє, за рахунок особливостей самого дослідника, коли мінливість відповідей обумовлена станом (наприклад, хворобою) чи іншими характеристиками (статтю, віком, досвідом), які впливають на досліджуваного під час експерименту; по-четверте, за рахунок характеристик досліджуваних, наприклад, їхньою недостатньою чисельністю взагалі або зміною чисельності на момент повторного дослідження, що, власне, і викликає різницю у вимірах.

Тут важливо врахувати, що особливо великою ймовірністю помилок характеризуються такі популярні методи виміру, як суб’єктивні звіти і відкриті спостереження. Архівні записи (продукти діяльності), як правило, є фрагментарними, і їхня кількість обмежена.

Якщо відомо, що валідність вимірів буде низькою, наприклад, через особливості джерела інформації, єдиною стратегією, що веде до збільшення валідності, на думку Елени Дзукі, є систематичне використання повторних, різних вимірів однієї й тієї ж змінної.