Криві “ціна−споживання” та виведення кривих попиту

Досліджуючи криві “дохід−споживання” та криві Енгеля, ми виходили з припущення, що змінюється лише дохід, а всі інші фактори попиту залишаються незмінними. Якщо змінити вихідні посилання, зафіксувати їх як незмінний дохід, а ввести в модель як економічну змінну ціни, то можна побудувати криву “ціна−споживання”.

Зниження цін на товар Х приведе до повороту кривої бюджетних обмежень до нової точки її перетину з віссю Х, більш віддаленої від початку координат. Якщо дохід і ціни на інші товари залишаються незмінним, то точка перетину кривої з віссю У залишиться незмінною.

Q_Y

I

F₁ F₂ F₃ Q_x

Рис. 3.6. Крива “ціна−споживання”

Крива “ціна−споживання” показує, як змінюється обсяг закупівель товару Х (точки F₁, F₂, F₃ на рис. 3.6) при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту.

Від кривої “ціна−споживання” можна перейти до кривої індивідуального попиту. Тангенс кута нахилу ліній бюджетних обмежень відповідає ціні товару Х. Легко помітити, що зменшення кута нахилу (зниження цін на товар Х) супроводжується збільшенням обсягів закупівель цього товару. Залежність між ціною на товар (Р_x) та розміром бажаних для споживача закупівель відображає крива попиту (рис.3.7).

Попит (demand) –це та кількість продукту, яку споживач готовий і може придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива “ціна−споживання” – це два різних способи опису того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).

Р_X

d

Q_X

Рис. 3.7. Крива індивідуального попиту

Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту,який говорить, що із зростанням цін на товар попит на нього зменшується, а зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку бажає придбати споживач.