Виведення нижньої щелепи проводиться у випадку підозри на травм: у шийному відділі хребта та як елемент потрійного прийому Сафара

1). За наявності протипоказань (указаних вище) застосовуйте тільки техніку виведення нижньої щелепи.

2). Обережно відкрийте рот постраждалому, натискуючи на підборіддя великими пальцями (мал. 3).

3). Візьміть нижню щелепу пальцями і підніміть її вперед та вверх— верхи зуби повинні знаходитись на одному рівні з нижніми.

ВВЕДЕННЯ ПОВІТРОВОДУ

Введення повітроводу через рот

Показання:

• проведення СЛР;

• повна або часткова обструкція верхніх дихальних шляхів;

• проведення оксигенації перед інтубацією трахеї, за умови недостатньої ефективності при використанні маски;

• необхідність аспірації з ротоглотки.

Протипоказання:

• переломи щелеп або енуклеація зубів;

• ларингоспазм.

Знеболення: місцеве зрошення ротоглотки 10%-ним розчином лідокаїну. Оснащення:

• набір повітроводів;

• шпатель;

• відсмоктувач.

Техніка виконання

1). Перед введенням повітроводу огляньте ротову порожнину пацієнта на предмет наявності у ній сторонніх тіл.

2). Підберіть повітровод потрібного розміру (відстань від мочки вуха до кута рота).

3). Відкрийте рот, натисніть шпателем на корінь язика, виведіть язик уперед.

4). Введіть повітровід у рот ввігнутою стороною до піднебіння так, щоб дистальний кінець його був спрямований, але не досягав задньої стінки ротоглотки (мал. 4).

5). Фланець повітроводу повинен на 1-2 см висуватися від різців назовні.

6). Застосуйте прийом виведення нижньої щелепи, що забезпечує підйом язика від стінки глотки.

7). Натисніть на повітровод і просуньте його на 2 см у рот так, щоб його вигин ліг на корінь язика.

8). Інша процедура введення повітропроводу: вводиться до роту вигнутою стороною до язика (у цьому випадку шпатель не використовують); повертають повітровід на 180° і далі просовують його по язику. Цей метод не рекомендується, якщо у пацієнта є хиткі зуби чи травма порожнини роту, тому що поворот повітроводу може викликати зсув зубів чи посилення кровотечі.

Ускладнення:

· розвиток ларингоспазма — підтримуйте прохідність дихальних шляхів;

· нудота або блювота — потрібно стабільне бокове положення пацієнта;

· збільшення обструкції дихальних шляхів через неправильне розташування повітроводу— видаліть повітровод і введіть його знову, якщо у цьому буде необхідність.

Введення повітроводу через ніс

Показання:

• обструкція верхніх дихальних шляхів у пацієнтів зі збереженою свідомістю;

• травма порожнини роту, зубів чи ротоглотки, нижньої щелепи. Протипоказання:

• оклюзія порожнини носа;

• переломи носа і основи черепа;

• викривлення перегородки носа;

• коагулопатія;

• витікання спинномозкової рідини з носа;

• транссфеноїдальна гіпофізектомія в анамнезі;

• вагітність (III триместр).

Знеболення:

•візуально оцініть ступінь прохідності ніздрів (відносний розмір, наявність кровотечі чи поліпів);

•для знеболення використовують 2%-ний розчин лідокаїну у вигляді гелю чи аерозолю;

• гель вводиться у порожнину носа за допомогою ватних паличок. Оснащення:

•ватні палички;

•набір носових повітроводів (6,0-8,0 мм);

•2%-ний гель лідокаїну чи аерозоль;

• відсмоктувач.

Техніка виконання

1). Знебольте носову порожнину.

2). 0бережно введіть повітровод у ніс увігнутою стороною до твердого піднебіння.

3). Проведіть повітровід під нижню носову раковину, паралельно піднебінню.

4). Якщо відчуваєте опір при проведенні повітроводу по задньому зіву, обережно поверніть його на 60-90° і продовжуйте маніпуляцію (мал. 5).

5). Якщо при середньому зусиллі повітровід не проходить, візміть на один розмір менше.

6). Якщо повітровод не проходить, витягніть його приблизно на 2 см, проведіть через нього катетер для аспірації, використовуючи його як провідник.

7). Якщо вам не вдається виконати маніпуляцію, спробуйте провести повітровод з протилежного боку, попередньо знеболивши, як описано вище, порожнину носа.

Ускладнення:

•носова кровотеча — проведіть передню або передньозадню тампонаду порожнини носа;

•

1. Прийом підняття щелепи з язиком (Гордон)

у постраждалих із повністю релаксованими жувальними м’язами. Великий палець лівої руки реаніматор вводить в рот потерпілому і кінчиком пальця натискає на корінь язика. Інші пальці захоплюють нижню щелепу, підборіддя і піднімають її з язиком вверх. Рот відкривається (мал. 6)

2. Прийом схрещених пальців (Сафар)

Для випадків з помірно розслабленими жувальними м’язами. Реаніматор біля голови потерпілого, вводить вказівний палець в кут рота і натискає ним на верхні зуби. Далі шляхом перехрещування вказівного пальця з великим пальцем цієї ж руки впирає його в нижні зуби і насильно відкриває рот потерпілого (мал.7, 8)

3. Прийом: палець позаду зубів (Сафар). При значному скороченні (напруженні) жувальних м’язів. Вказівний палець лівої руки вводять позаду молярів і відкривають рот, впершись на лоб правою рукою (мал. 8) Після відкриття ротової порожнини, в якій є сторонні тіла, їх видаляють.