Поняття реабілітації, правові основи.

Серед проблем інвалідності на одне з перших місць в останні роки виходить проблема реабілітації інвалідів.

Спочатку необхідно розібратися з походженням і сутністю самого поняття “реабілітація”. Це слово походить від латинського “rehabilitatio”, що означає “відновлення”. В історичному плані цей термін тривалий час застосовувався в юридичному розумінні як зняття звинувачення і відновлення в правах. І тільки в 50-60 роках ХХ століття термін набуває нового, медико-соціального тлумачення. Оскільки цією проблемою стали займатися спеціалісти різного фаху, то виникли різні підходи до розуміння сутності реабілітації. Ось чому до нашого часу немає однозначного визначення цього поняття.

Медики розуміють реабілітацію хворого як систему заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію порушених функцій організму, на нормалізацію стану здоров’я в цілому. Соціологи та психологи вважають, що метою реабілітації є відновлення у людини порушених здатностей до професійної, громадської, побутової діяльності і створення умов для оптимальної інтеграції у суспільство. З точки зору юристів, реабілітація - це комплекс заходів, що регулюють правовідношення між суб’єктами щодо організації відновлення (підтримування) медичного, трудового та соціального статусу громадян.

Таким чином, реабілітація хворих та інвалідів - комплексна, інтегральна проблема, що має ряд складових, які тісно пов’язані між собою і навіть переплітаються. Звідси прийнято виділяти ряд напрямків реабілітації, зокрема: медико-психологічний, соціально-професійний, соціально-психологічний тощо. З навчальною метою дещо спростимо цю проблему і для зручності вивчення виокремимо чотири види реабілітації інвалідів: психологічну, медичну, професійну та соціальну. Кожний з цих напрямків реабілітації буде розглянутий на наступних заняттях.

Узагальнюючи все досі сказане, дамо уніфіковане визначення поняття “реабілітація”:

Реабілітація інваліда - це складний процес, система медичних, психологічних, педагогічних, професійних та інших заходів, що спрямовані на надання особам з функціональними обмеженнями необхідної допомоги у відновленні та компенсації порушених функцій організму, можливе усунення обмежень їх життєдіяльності для досягнення соціальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції у суспільство.

Проблема реабілітації інвалідів є досить актуальною. Адже в нашій країні чисельність інвалідів майже досягає трьох мільйонів громадян, що є біля шести відсотків всього населення. Інвалідність - це не тільки трагедія окремо взятої людини, це низка проблем державного рівня. Розв’язання цих проблем є важливою складовою соціальної політики держави. З цією метою вищими законодавчими та виконавчими органами України прийнято ряд нормативних актів, зокрема це:

- Закон “Про основи соціальної захищеності інвалідів” від 21.03.91 з наступними змінами і доповненнями;

- Закон „Про державні соціальні стандарти і соціальні гарантії” від 05.10.2000;

- Закон „Про соціальні послуги” від 19.06.2003;

- Закон „Про реабілітацію інвалідів в Україні” від 06.10.2005.

Незважаючи на економічні та інші складні проблеми, які Україна переживає в наші дні, проблеми інвалідності, зокрема, реабілітації інвалідів, постійно перебувають в полі зору уряду держави і поступово розв’язуються.