Етимологічні аспекти економіки підприємства

Ємкісні фільтри використовують із метою розділення невеликих об’ємів суспензії. Вони можуть працювати під вакуумом (нутч-фільтри) і під надлишковим тиском (друк-фільтри).

Нутч-фільтри. Фільтр являє собою прямокутний або циліндричний відкритий апарат із фільтрувальною перегородкою, розміщеною дещо вище його днища на перфорованій решітці. Після заповнення фільтра суспензією й створення вакууму фільтрат проходить через перегородку, а осад затримується на ній. Після фільтрування осад промивають (якщо це необхідно) і видаляють із фільтра зверху ручним способом.

Переваги відкритих нутч-фільтрів: можливість добре промити осад; легкість захисту від корозії; простота й надійність конструкції. Недоліки фільтрів: невелика швидкість фільтрування внаслідок того, що різниця тисків практично не перевищує 0,75 ат; громіздкість установки; ручне вивантаження осаду.

В деяких конструкціях вивантаження осаду значно полегшується й прискорюється за рахунок того, що апарат має відкидне днище, яке кріпиться до корпуса фільтра на болтах і відкидається на шарнірі. Крім того, є фільтри, які за допомогою черв’ячного пристрою перевертаються під час розвантаження осаду.

Друк-фільтри. Схематична будова друк-фільтра показана на рис. 5.2. Фільтр складається з корпуса 1, фільтрувальної перегородки 2, закріпленої на опорній решітці, патрубків 4, 5, 8 для відведення фільтрату, подачі суспензії й подачі промивної рідини відповідно. Після заповнення суспензією фільтр за допомогою вентиля 6 з’єднується з мережею стиснутого повітря і під дією надлишкового тиску в апараті здійснюється фільтрування. Після закінчення фільтрування вентиль 6 перекривають і скидають тиск в апараті, відкриваючи вентиль 7, який сполучує фільтр з атмосферою. В разі необхідності через патрубок 8 у фільтр подають про-

Рис. 2. Схематична будова друк-фільтра:

мивну рідину і повторюють стадію фільтрування. Тиск в апараті контролюють по манометру. У верхній кришці передбачений запобіжний клапан. Під час вивантаження осаду днище опускають на певну висоту і повертають на такий кут, щоби можна було зняти осад із фільтрувальної перегородки вручну.

Розглянуті ємкісні фільтри мають діаметр до 1 м і ємність до 0,5 м³. Використовуються ємкісні фільтри на виробництвах малої потужності.

Фільтрпреси використовують, головним чином, для розділення дрібнодисперсних суспензій. До них відносяться рамні й камерні фільтрпреси, а також камерний автоматичний фільтрпрес (ФПАК).

Рамний фільтрпрес (рис. 5.3) складається з блоку вертикальних плит 3 і рам 4 (плити й рами чергуються), притиснутих одна до одної ручним, гідравлічним

або електромеханічним затискувачем 7. Плити й рами опираються бічними ручками на два паралельних бруси 6. Між плитами й рамами є фільтрувальні перегородки.

Блок плит і рам із фільтрувальними перегородками в стиснутому стані знаходиться між упорною плитою 2 і стискувальною плитою 5. Упорна плита, стиску-

вальний механізм і бруси закріплені на стійках 1 і 10, з’єднаних між собою фермою 11. Суспензія поступає по штуцеру 12, а промивна рідина – через штуцер 8. Штуцери 8 і 12 розміщені на нерухомій плиті 2 і з’єднуються з каналами, які утворені отворами в плитах і рамах (отвори в плитах і рамах співпадають). Фільтрат і промивна рідина виводяться через крани 9.

Плити (рис. 5.4) мають по краях гладку поверхню 1, а в середині – рифлену з жолобками 2. Плити покриті фільтрувальною перегородкою 3 і мають крани для виведення фільтрату і промивної рідини. У плитах і рамах виконані отвори 5 і 6, які утворюють канали для проходження суспензії і промивної рідини. У фільтруваль-

Рис.3. Рамний фільтрпрес:

них перегородках зроблені отвори, які співпадають з отворами у рамах і плитах. На рис. 5.5 показана схема роботи рамного фільтрпреса.

Рис. 4. Плити й рами фільтрпреса:

У стадії фільтрування (рис. 5.5, а) суспензія під тиском уводиться по серед-

Рис. 5. Схема роботи плитково-рамного фільтрпреса:

ньому каналу 1 і каналах 2 у простори 3, утворені суміжними фільтрувальними перегородками (що примикають до рифлених поверхонь плит 4 ) і внутрішньою поверхнею рам 5. Після фільтрування через перегородки фільтрат стікає по дренажних і збірних каналах плит і далі через канали 6 і крани 7 виводиться у збірник. У стадії фільтрування суспензії всі крани 7 плит 4 відкриті. Після того як простори 3 будуть заповнені осадом, подачу суспензії припиняють. У стадії промивання (рис. 5.5, б) промивна рідина під тиском уводиться через бічні канали 8 і канали 9, роз-поділяється по рамах і, проходячи шлях, показаний стрілками, промиває осад, а потім видаляється з фільтра через відвідні канали. Для забезпечення вказаного напряму руху потоку промивної рідини відвідні канали непарних плит повинні бути закритими.

Камерні фільтрпресиза будовою подібні рамним фільтрпресам. Відміна полягає в тому, що вони складаються лише з плит круглої або квадратної форми. Плити 1 (рис. 5.6) мають рифлену поверхню з жолобками і потовщені по краях, внаслідок чого під час стиснення між ними утворюються камери. Кожна плита пе-

Рис. 6. Схема камерного фільтр – преса:

рекривається фільтрувальними перегородками 2, які закріплюються порожнистими

гвинтами 5 із гайками 6. Гвинти вставлені в центральні отвори 3 кожної плити. Отвори у гвинтах утворюють канал, через який суспензія подається в камери. В камерах рідина проходить через фільтрувальну тканину і далі по каналах 4 виводиться з фільтрпреса. З часом у камерах накопичується осад , а швидкість витікання фільтрату зменшується. Коли фільтрат починає витікати дуже повільно, фільтрування вважають закінченим. Плити на брусах преса розсувають, потім їх знімають і виймають коржі, утворені осадом.

Розвантаження фільтрпресів і збирання плит здійснюють вручну, що вимагає значних фізичних зусиль.

Камерні фільтрпреси використовують для фільтрування суспензій зі значною концентрацією твердих частинок, рамні – для більш розбавлених.

Камерний автоматичний фільтрпрес – ФПАК (рис. 5.7) використовується для фільтрування суспензій з умістом твердої фази 0,1-4 кг/м³ в інтервалі температур 5-60^оС.

Фільтрпрес складається з горизонтально розміщених перфорованих (фільтрувальних) плит 2, відстань між якими 25 мм. Фільтрувальні плити пакетом розміщені між двома опорними плитами 7 і 8 фільтра. Над кожною плитою розміщена фільтрувальна тканина 3, виконана у вигляді нескінченної стрічки, що переміщується в певні проміжки часу роликами 9. Верхня частина фільтрувальних плит покрита щілинними ситами, під плитами розміщені конічні днища для збирання й від-

Рис. 7. Схема автоматичного фільтр – преса (ФПАК):

ведення фільтрату або промивної рідини. По периметру кожної плити в нижній частині закріплений гумовий ущільнювальний шланг 1 (рис. 5.7, б). Коли у шланг під тиском 0,9-1 МПа подається вода (перед фільтруванням або промиванням), він розширюється, змінюючи свою форму поперечного перерізу, і притискується до фільтрувальної плити (рис. 5.7, б справа. Таким чином, між плитами утворюються камери, в які під тиском до 0,7 МПа подається суспензія, або промивна вода. У стадії фільтрування на поверхні плит утворюється шар осаду товщиною 5-20 мм. Після промивання осаду тиск води в гумових шлангах зменшують, і вони приймають початкову форму (рис. 5.7, б зліва), внаслідок чого утворюється щілина для проходження стрічки з осадом. Після цього вмикається привод роликів, і стрічка виносить осад із камер. Осад знімається зі стрічки ножами 4 і 5. Регенерація тканини здійснюється в окремій камері 6, де вона промивається водою, додатково очищується ножами і віджимається роликами.

Для отримання чистого фільтрату стрічку протягують на довжину, що дорівнює подвійній відстані між бічними роликами. Робота фільтра повністю автоматизована. Продуктивність таких фільтрів в 6-20 разів більше, ніж інших фільтрів. Промисловість випускає фільтри ФПАК із фільтрувальною поверхнею від 5 до 50 м².

Листові фільтри використовуються з метою прояснювання розчинів і розділення суспензій, що містять не більше 5% (за об’ємом) твердої фази. Фільтрувальні елементи круглої або прямокутної форми (листи), обтягнуті фільтрувальною перегородкою (звичайно, тканиною), зібрані в батарею і з’єднані з колектором відведення фільтрату. Фільтри працюють під вакуумом або під надлишковим тиском, відрізняються розвинутою поверхнею фільтрування в одиниці об’єму апарата і значною продуктивністю.

Як приклад, на рис. 5.8 показаний один із варіантів виконання фільтрувального елементу. Він складається з порожнистої рами 1 із поздовжнім прорізом, у

Рис. 8. Листовий фільтрувальний елемент із сіткою:

який уставлена дротяна сітка 2. Рама із сіткою обтягнута фільтрувальною тканиною 3, закріпленою пружинистим захватом 4. Якщо раму занурити в суспензію і в середині її створити розрідження, то буде здійснюватися фільтрування – рідина проходить через фільтрувальну тканину, а тверда фаза осаджується на зовнішній поверхні елемента.

За схемою на рис. 5.9, батарею фільтрувальних елементів 1 спочатку занурюють у суспензію, яка міститься в резервуарі 2, і здійснюють фільтрування. Після утворення на поверхні елементів певної товщини шару осаду батарею тельфером переносять у резервуар 3, де відбувається промивання осаду. Потім батарею розміщують над бункером 4, подають в елементи стиснутий газ (або рідину) і таким чином скидають осад. Далі цикл повторюється.

Патронний фільтр (рис. 5.10) використовують із метою прояснювання або згущування суспензій. Фільтр працює під вакуумом або під тиском і складається з корпуса 1 із кришкою 3 і відкидного днища 5. Усередині знаходиться решітка 4, на якій закріплена фільтрувальна перегородка у вигляді патрона (звичайно, патронний фільтр має декілька десятків таких патронів). Видалення осаду з фільтрувальної перегородки здійснюється віддуванням стиснутим повітрям, пневмогідравлічним ударом або за допомогою вібраційних пристроїв. Перевага патронних фільтрів у порівнянні з листовими полягає в тому, що циліндрична поверхня фільтрування з

малим радіусом кривизни має, за інших однакових умов, більшу продуктивність по

Рис. 9. Патронний фільтр:

фільтрату й осаду, ніж рівновелика їй плоска поверхня. До того ж, відносна продуктивність циліндричної поверхні зростає із збільшенням товщини осаду й зменшенням радіуса кривизни патрона.

Фільтри неперервної дії. Фільтри характеризуються тим, що подавання суспензії й видалення осаду з фільтрувальної перегородки здійснюється безперервно.

Стрічковий вакуум-фільтр (рис. 15) використовується для розділення суспензій, що утворюють неоднорідний по розмірах частинок тяжкий осад, який необхідно промивати. Фільтр являє собою стіл, на якому закріплені відкриті зверху вакуум-камери 3. В нижній частині вакуум-камер є патрубки, за допомогою яких вони з’єднані з колекторами фільтрату 8 і промивної рідини 10. Фільтрувальна перегородка 9 (звичайно, тканинна) покриває прогумовану нескінченну перфоровану стрічку 4 із бортами, натягнуту на приводний 1 і натяжний 6 барабани. Фільтрувальна

Рис. 15. Стрічковий вакуум - фільтр

тканина 9 притискається до гумової стрічки шляхом натягнення її роликами 7. Суспензія подається на стрічку по лотку 5. Коли стрічка із суспензією проходить над вакуум-камерами, здійснюється фільтрування й відкладення осаду на тканині, а потім його промивання. Промивна вода подається через форсунки 2. Осад скидається в збірник 12, коли фільтрувальна тканина перегинається на приводному барабані 1. Регенерація фільтрувальної перегородки здійснюється при зворотному русі стрічки між роликами 7 за допомогою механічних щіток або парових форсунок.

До переваг стрічкових фільтрів слід віднести: простоту конструкції у порівнянні з багатьма іншими фільтрами безперервної дії, чітке розділення фільтрату і промивної води, можливість протитечійного промивання осаду. До їх недоліків відносяться: невелика поверхня фільтрування у порівнянні з площею приміщень, що вони займають, і наявність зон на фільтрувальній перегородці, які не використовуються для фільтрування.

Карусельний вакуум-фільтр використовується для розділення грубо дисперсних суспензій. Фільтр складається з горизонтальної кільцевої рами, на якій шарнірно закріплені ковші. Ковші виконані у формі трапецеїдальних секторів, кожний з них має несправжнє днище у вигляді гумової опорної перфорованої перегородки, покритої фільтрувальною тканиною. Кожний ківш з’єднаний гнучким шлангом з центральною розподільною головкою, яка має будову, аналогічну будові головки барабанного вакуум-фільтра.

Всі операції у кожному ківшику здійснюються послідовно. При обертанні рами за допомогою зубчатої рейки кожний ківшик заповнюється суспензією і послідовно з’єднується з джерелами вакууму, стиснутого повітря і з атмосферою.

Цикл роботи ківшика (рис. 5.16) складається з стадій фільтрування, зневоднювання осаду продуванням повітрям, декількох промивок осаду з проміжним його

Етимологічні аспекти економіки підприємства

Найважливішим завданням будь-якого суспільства є забезпечення найвищого рівня задоволення потреб людини. Саме економіка є такою сферою життя суспільства, в якій виготовляються продукти, надаються послуги і розподіляються блага.

Економіка – найважливіша сфера суспільного життя, в якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності, формується і постійно розвивається система продуктивних сил і економічних відносин.

Економічна система – це сукупність всіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл та споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

Економічну діяльність можуть здійснювати різноманітні суб’єкти – окремі особи, сім’я, об’єднання людей, держава тощо, але головні виробничі функції в економіці пов’язані з підприємством.

Первинною ланкою економічної системи або низовою структурною одиницею є її відокремлений підрозділ – підприємство. Саме тут безпосередньо поєднуються різноманітні фактори виробництва для створення матеріальних благ та надання послуг, реалізуються особисті та колективні інтереси, а упорядкована сукупність підприємств та їх об'єднань утворює економічну систему країни.

Підприємство – це місце, де безпосередньо відбувається процес виробництва товарів та надання послуг як виробничого, так і невиробничого характеру.

Підприємства, що функціонують на ринку, різняться між собою юридичним статусом, розміром, напрямками діяльності тощо. Незважаючи на це, в господарській діяльності підприємств та структурі їх економік є багато спільного. В зв’язку з цим Воно може розглядатися як суб’єкт господарської діяльності, а економіка підприємства як об’єкт наукового дослідження.

У ринковій економіці підприємство вільне у виборі видів господарської діяльності та реалізує останню в межах чинного законодавства, самостійно планує основні напрямки та умови своєї діяльності, розпоряджається трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами, обирає ділових партнерів, вступає в договірні відносини з ними, визначає організаційні форми управління, здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

Економіка підприємства як наука також займається дослідженнями економічних питань на підприємствах з урахуванням їх взаємозв’язків з іншими суб’єктами господарювання, суміжними сферами діяльності. Вона має конкретно прикладну спрямованість та ґрунтується на дослідженні індивідуальних і суспільних, просторових і часових, соціальних і технічних проблем виготовлення товарів, виконання робіт чи надання послуг.

Як сфера економічної науки економіка підприємства органічно пов’язана із використанням методологічних положень низки економічних наук: макроекономіки, мікроекономіки, економічної теорії; історико-економічних і математичних наук; функціональних наук – розміщення продуктивних сил, маркетингу, менеджменту, економіки праці, статистики, фінансів, обліку, аудиту, контролінгу тощо.

Економічні закони – це закони розвитку відносин виробництва, розподілу, обміну та споживання. Вони виникають в процесі виробничої діяльності людей і тому діяти незалежно від них не можуть.

Система економічних законів охоплює три їх основних типи:

§ перший – це загальні економічні закони, що властиві всім суспільним способам виробництва (закон зростання продуктивності праці; закон економії часу; закон відповідності виробничих (економічних) відносин характеру та рівню продуктивних сил);

§ другий – закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях (закон вартості, закон попиту і пропозиції, що діють з початку виникнення товарного виробництва);

§ третій – специфічні економічні закони, що властиві тільки одному зі способів виробництва (в умовах капіталізму – це отримання прибутку, як основна мета діяльності суб’єктів підприємництва).

Попри все сказане вище, економіка підприємства – це і об’єкт реалізації прав Homo economicus, тобто людини-економічної, шляхом забезпечення економічних потреб як людини-працівника, так і людини-власника в одній особі.

Економічні потреби – це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту та добробуту членів своєї родини. Усвідомлені економічні потреби виявляються як економічні інтереси. Останні реалізуються через конкретно поставлену мету та окремі завдання щодо її здійснення.

Економічні інтереси як форма вияву відносин власності різних їх типів і форм зумовлює існування приватних (особистих), колективних і суспільних інтересів.

Економічним інтересом людини-працівника є можливість конституційного забезпечення права на працю за найкращих умов з отриманням відповідної винагороди, що дозволить забезпечувати себе необхідними предметами споживання та послугами.

Економічні інтереси людини-власника спрямовані на збільшення різних видів власності (цінних паперів, рухомого і нерухомого майна, коштовностей тощо).

Економічні інтереси людини-працівника та людини-власника в одній особі можуть бути реалізовані як у сфері виробництва, так і у сфері обігу, як у різний спосіб, так і різними засобами. Суперечності можуть виникнути лише щодо кількісного та якісного співвідношення між двома складовими людини економічної.

Утвердження ринкової багатоукладної економіки, що базується на принципах демократизації власності, створення рівноправних умов для всіх її форм – приватної, колективної, державної, – відкрило шлях для реалізації прав людини-власника. Засобом реалізації прав людини-власника відбувається через:

· участь у процесах корпоратизації та приватизації державного майна;

· створення різних організаційно-правових форм підприємництва, в тому числі особистих (приватних) підприємств.

Вільне підприємництво в даний час є важливим інструментом (або джерелом) задоволення економічних потреб та інтересів як людини-працівника, так і людини-власника.

Створення власного підприємства або участь в управлінні діючого підприємства в якості людини-працівника та людини-власника вимагають ґрунтовних знань з економіки. Завдяки їм можна досягати значних успіхів у реалізації власних економічних інтересів і задоволенні власних потреб.

У високорозвинених країнах більшість населення реалізують свої економічні інтереси не тільки за рахунок власної праці в якості найманих працівників, але й як співвласників підприємств або незалежних підприємців.