Моделі пізнання стратегічних змін

Для управління будь-якими змінами необхідно знати природу їх виникнення та можливу послідовність реалізації намічених заходів. В економічній літературі зустрічається безліч підходів, про які буде йти мова в наступних розділах. Проте вже тут хотілося б відзначити, що в своїх розробках науковці звертають увагу на зміни з точки зору проблем їх виникнення та шляхів рішення індивідуально модифікуючи ці складові.

Зокрема І. Адізес[1] (Ichak Kalderon Adizes) виходить з того, що зміни - це не якісь там випадкові події на підприємстві, а «злива» явищ у зовнішнім і внутрішнім середовищі, що постійно викликають реакцію підприємства. Виходячи зі сказаного, випливає запропонована автором модель:

- зміни відбуваються постійно;

- проблеми породжуються змінами;

- рішення дозволяють перебороти проблеми;

- вирішені проблеми викликають нові зміни.

У даному випадку, зміни не обов'язково зачіпають інтереси підприємства, а рішення проблем може бути спрямоване в зовнішнє середовище або ж носити разовий характер. В такому випадку мова йде не про управління перетворенням підприємства та формування нових звичок, а про подолання проблем, пов'язаних з постійними змінами.

Дещо інший підхід у пізнанні стратегічних змін у 1947 році запропонував Курт Ц. Левін (Kurt Zadek Lewin ) із Масачусецького технологічного інституту, який відобразив досить багатогранну модель, яка багато разів модифікована іншими ученими та консультантами, але вже більше 60 років не утрачає своєї актуальності. Суть моделі зводиться до того, що в результаті управління змінами ми повинні пройти певні три етапи:

1. Розморожування.

2. Рух.

3. Заморожування.

1 етап: стадія розморожування – має на увазі осмислення сформованого положення щодо змін, визначення рушійних сил та опис бажаного кінцевого стану. На цій стадії відбувається переосмислення підприємством АПК своїх поглядів та бізнесів-процесів. Найбільш ефективним інструментом даного етапу є аналіз силового поля.

2 етап: стадія руху, яка знаменує собою процес переходу із стану „як є” в стан „як повинне бути”. Цей етап передбачає участь та залучення працівників підприємства.

3 етап: стадія заморожування - це стабілізація підприємства та фіксування нового стану. Зміст даного етапу полягає в тому, що процес впровадження нового не завжди є зміною, оскільки за часту, через певний час після закінчення проекту підприємство відмовляється від його результатів, перестає використовувати впровадження. Тому модель К.Левіна враховує таке поняття, як гомеостаз - властивість системи прагнути до відновлення. Крім цього на третьому етапі пропонується використовувати такі інструменти, як інстутиціоналізація нових підходів (за допомогою структури, нових стандартів, норм і т.д.), визначення політик і систем винагороди.

Пізніше Ф. Каст (Cast) та Д. Розенцвейг (Rosenzweig) виділили вісім компонентів програми пізнання планових змін, пов'язаних зі згаданою вище моделлю: первісний розгляд проблеми, збір даних, формулювання проблеми, планування дій, здійснення змін, завершення дій та стабілізація, оцінка наслідків, висновки з процесу.

Проте, враховуючи різну природу змін, існують моделі, які передбачають пізнання процесу змін через комплекс розроблених досліджень та дій. Так, О. Виханський та А.Наумов[2] наводять своєрідну модель пізнання змін та їх управління, в основі якої лежить циклічна послідовність, що складається з чотирьох етапів. При цьому основний акцент робиться на діагностику підприємства з залученням сторонніх фахівців (рис.1.4).

Зокрема, дослідження включає два важливих моменти. Перший – визнання підприємством наявності проблем, що вимагають рішення за допомогою змін. Другий – саме дослідження, для підвищення результативності якого, пропонується залучати сторонніх фахівців в області організаційного управління. Це дозволяє використовувати спеціальні навички діагностики підприємства і мати реальний погляд на існуюче положення речей.

Зворотний зв'язок - обмін результатами дослідження між сторонніми фахівцями та керівниками підприємства. При цьому інформація надається зрозумілою для всіх мовою.

Обговорення – впровадження ефективних дискусій для формування цілей та планів змін. На цьому етапі співставляється знання загальних закономірностей управління змінами сторонніх фахівців та уява керівників про реальні події на підприємстві. Відбувається процес прийняття стратегічних рішень

Дії - реалізація перших етапів плану змін підприємства.

Слід відзначити, що під час наведених дій контроль за виконанням та повторенням циклу з досліджень повинні бути нормою, оскільки зміни – це процес непередбачений, який потребує постійної корекції.

Крім вище зазначених моделей пізнання змін на підприємстві існує ще значна кількість моделей, які розкривають сутність такого явища як зміна. Ці моделі мають специфічні підходи щодо їх реалізації та будуть розглянуті в інших темах посібника. Проте всі вони побудовані на єдиних принципах та загальній меті реалізації намічених стратегічних цілей.