Дії бригади швидкої медичної допомоги на місці пригоди

Бригада швидкої медичної допомоги, яка прибула на місце пригоди, повинна:

1.Ретельно оглянути місце події.

2. Визначити "що сталося?"

3. Визначити “коли це сталося?”

4. Встановити кількість постраждалих та при необхідності провести медичне сортування.

Послідовність дій бригади швидкої медичної допомоги на місці пригоди:

- Перевірка безпечності місця пригоди. У разі необхідності слід звернутися за допомогою до фахівців рятувальної служби або міліції.

- Визначення кількості постраждалих, механізму травмування, джерел небезпеки в оточуючому середовищі тощо.

Обов'язково використовуйте засоби індивідуального захисту, працюйте в гумових рукавицях, масці.

3. Визначення потреби і, в разі необхідності, зробити запит про додаткові бригади швидкої медичної допомоги.

NB! Огляд місця події не повинен призводити до затримки надання медичної допомоги, а бригада швидкої медичної допомоги завжди має приділяти увагу особистій безпеці та дотримуватися правила: "Швидка допомога не повинна привозити на місце події нових жертв".

Прибувши на місце автошляхової пригоди, старший лікарської бригади визначає місце збору потерпілих. На первинний огляд потерпілого лікар може витратити не більше 40-60 сек., для чого він може використати певний алгоритм огляду, котрий включає такі маніпуляції:

Ø ревізія порожнини рота і верхніх дихальних шляхів з одночасним видаленням сторонніх предметів і відновленням функції зовнішнього дихання. Першочерговість заходів визначається загрозою порушення дихання для життя потерпілого;

Ø оцінка частоти і характеру дихальних рухів, вирішення питання про показання до проведення найпростіших реанімаційних заходів (дихання "рот в рот”, "рот в ніс", непрямий масаж серця);

Ø визначення цілості кровоносних судин і одночасно зупинка зовнішньої кровотечі, в першу чергу артеріальної;

Ø оцінка стану серцево-судинної системи шляхом підрахування пульсу. Відсутність пульсу на променевих артеріях свідчить про зниження АТ нижче 80 мм рт. ст., що орієнтує медичний персонал на проведення відповідних заходів з невідкладної медичної допомоги;

Ø встановлення мовного контакту з потерпілим, а також перевірка наявності або відсутності активних і пасивних рухів кінцівок;

Ø оцінка стану органів чуття, перш за все органу зору. Ступінь важкості стану можна визначити по тому, у відповідь на що відкриває очі обстежуваний: по команді або при больових подразненнях, або зовсім не реагує на зовнішні дії;

Ø огляд зовнішніх ушкоджень.

Оцінка важкості стану, урешті решт, базується на двох інтегральних показниках - стані основних функціональних систем організму (дихальної, серцево-судинної і центральної нервової систем) і вираженні (розповсюдженості) місцевих ушкоджень. Відомо, що головна мета ЕМД на місці пригоди врятування потерпілого і швидка його евакуація в лікувальний заклад. При значній кількості потерпілих (10-15 чоловік) лікар бригади ЕМД проводить сортування потерпілих, один середній медпрацівник заповнює первинну медичну картку, інший виконує невідкладні заходи у відповідності до вказівки лікаря, в першу чергу тим, кому загрожує недостатність кровообігу і дихання. Лікар визначає чергу (перша, друга) і спосіб евакуації (лежачи на носилках або сидячи) і виділяв середнього медпрацівника для супроводу тих, кого евакуюють.

При значній кількості (15 чоловік і більше) потерпілих схема дій лікарських бригад може бути змінена. На місці збору потерпілих працюють 2 сортувальні бригади, головним завданням яких е встановлення попереднього діагнозу і ступеня важкості стану потерпілих, а також заповнення паспортних даних і виду враження в первинній медичній картці. Невідкладні заходи, перш за все, за життєвими показаннями, виконують інші бригади ЕМД. Після зазначення в первинній медичній картці про проведені заходи потерпілого готують до евакуації в лікувальний заклад. У супроводі середнього медичного працівника здійсню­ють транспортування потерпілих з урахуванням черговості і положення в машині (лежачи, сидячи). Коли потерпілі надходять до лікувальної установи, там здійснюється їхнє сортування із виділенням таких груп: особи з порушеннями життєво важли­вих функцій організму; особи у тяжкому стані й помірного ступеня тяжкості; легко потерпілі; особи, які не потребують ста­ціонарного лікування.

На догоспітальному етапі пріоритетами надання невідкладної медичної допомоги є виявлення станів, які загрожують життю постраждалого:

♦ Шоку.

♦ Обструкції верхніх дихальних шляхів.

♦ Масивній кровотечі.

♦ Тяжкій травмі грудної клітки, що може призвести

до розвитку респіраторного дістресс-синдрому.

♦ Тяжкій черепно-мозковій травмі та травмі шийного

відділу хребта.

♦ Травмі,яка призвела до клінічної смерті.

Обсяг допомоги на догоспітальному етапі обмежують екстреними заходами по відновленню та підтримці основних життєвих функцій організму (дихання , кровообігу), а також протишокові заходи.

З метою своєчасного виявлення життенебезпечних порушень та стабілізації основних функцій організму, надання невідкладної медичної допомоги постраждалим (хворим) розпочинають з первинного огляду за схемою DRABCDE (англ.).

Де D – danger – огляд місця події. Огляд місця події та визначення механізму травмування (дорожньо-транспортна пригода, падіння з висоти та ін.), має важливе значення в оцінці стану постраждалого (хворого), виборі адекватної невідкладної медичної допомоги, так як вид та механізм травми, як правило, корелюють з характером ушкоджень.

Другою важливою дією медичного працівника є (R – responce) – визначення рівня свідомості. Короткочасна втрата свідомості може виникати при непритомності (гострій недостатності мозкового кровообігу). Більш тривала втрата свідомості свідчить про ушкодження головного мозкову (крововилив, струс, стиснення, забій, перелом кісток черепа).

Поряд з цим проводять (D – disability) – коротке неврологічне обстеження. При цьому, звертають увагу на форму і реакцію зіниць на світло, здійснюють дослідження сухожильних рефлексів, визначають об’єм активних рухів кінцівок та ін. Перевіряють наявність патологічних рефлексів, мозкові симптоми, зміни об’єму рухів і тонусу м’язів кінцівок, сухожильних та черевних рефлексів. Ступінь неврологічних розладів оцінюють за шкалою Глазго (табл. 1).

Таблиця 1.

Міжнародна класифікація Глазго (1974)

2.1. Первинний огляд (АВСС’)

Первинним оглядом вважається такий, при якому виявляються стани, які загрожують життю пацієнта, та проводяться невідкладні втручання по відновленню життєво важливих функцій організму.