Тема 3: ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ ТА ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЄТАПІ. ПЕРВИННЕ ОБСТЕЖЕННЯ

Основний засіб фізичної культури - фізичні вправи. Існує фізіологічна класифікація вправ, в якій вся баготогранність м'язової діяльності об'єднана в окремі групи вправ за фізіологічними ознаками.

Стійкість організму до несприятливих факторів залежить від природжених і набутих властивостей. Вона дуже рухлива і піддається тренуванню засобами м'язових навантажень, так і різними зовнішніми взаємодіям (температурними коливаннями, нестачею або надлишком кисню, вуглекислого газу). Відзначено, наприклад, що фізичне тренування шляхом удосконалення фізіологічних механізмів підвищує стійкість до перегріванню, переохолодженню, гіпоксії, дії деяких токсичних речовин, знижує захворюваність і підвищує працездатність. Тренований лижники при охолодженні їх тіла до 35^о С зберігають високу працездатність. Якщо нетреновані люди не в змозі виконувати роботу при підйомі їх температури до 37-38^о С, то треновані успішно справляються з навантаженням навіть тоді, коли температура їх тіла досягає 39° С і більше.

У людей, які систематично і активно займаються фізичними вправами, підвищується психічна, розумова і емоційна стійкість при виконанні напруженої розумової чи фізичної діяльності.

До числа основних фізичних (або рухових) якостей, які забезпечують високий рівень фізичної працездатності людини, відносять силу, швидкість і витривалість, які проявляються в певних співвідношеннях залежно від умов виконання тієї чи іншої рухової діяльності, її характеру, специфіки, тривалості, потужності і інтенсивності. До названих фізичним якостям слід додати гнучкість і спритність, які багато в чому визначають успішність виконання деяких видів фізичних вправ. Різноманіття і специфічність впливу вправ на організм людини можна зрозуміти, ознайомившись з фізіологічної класифікацією фізичних вправ (з погляду спортивних фізіологів). В основу її покладено певні фізіологічні класифікаційні ознаки, які притаманні всім видам м'язової діяльності, входять у конкретну групу. Так, за характером м'язових скорочень робота м'язів може носити статичний або динамічний характер. Діяльність м'язів в умовах збереження нерухомого положення тіла або його ланок, а також вправа м'язів при утриманні якого вантажу без його переміщення характеризується як статична робота (статична зусилля). Статичними зусиллями характеризується підтримку різноманітних поз тіла, а зусилля м'язів при динамічної роботі пов'язані з переміщеннями тіла або його ланок у просторі.

Значна група фізичних вправ виконується в строго постійних (стандартних) умовах як на тренуваннях, так і на змаганнях; рухові акти при цьому виробляються в певній послідовності. В рамках певної стандартності рухів та умов їх виконання вдосконалюється виконання конкретних рухів з проявом сили, швидкості, витривалості, високої координації при їх виконанні.

Є також велика група фізичних вправ, особливістю яких в нестандартності, мінливості умов їх виконання, в зміні ситуації, що вимагає миттєвої рухової реакції (єдиноборства, спортивні ігри). Дві великі групи фізичних вправ, пов'язані зі стандартністю або нестандартністю рухів, у свою чергу, діляться на вправи (рухи) циклічного характеру (ходьба, біг, плавання, веслування, пересування на ковзанах, лижах, велосипеді тощо) та вправи ациклічного характеру (вправи без обов'язкової злитої повторюваності певних циклів, мають чітко виражені початок і завершення руху: стрибки, метання, гімнастичні та акробатичні елементи, піднімання ваги. Загальне для рухів циклічного характеру полягає в тому, що всі вони представляють роботу постійної і змінної потужності з різною тривалістю. Різноманітний характер рухів не завжди дозволяє точно визначити потужність виконаної, роботи (тобто кількість роботи в одиницю часу, пов'язане з силою м'язових скорочень, їх частотою і амплітудою), в таких випадках використовується термін «інтенсивність». Гранична тривалість роботи залежить від її потужності, інтенсивності та обсягу, а характер виконання роботи пов'язаний з процесом втоми в організмі. Якщо потужність роботи велика, то тривалість її мала внаслідок швидкого стомлення, і навпаки. При роботі циклічного характеру спортивні фізіологи розрізняють зону максимальної потужності (тривалість роботи не перевищує 20-30 с, причому стомлення і зниження працездатності здебільшого настає вже через 10-15 с); субмаксимальної (від 20-30 до 3-5 с); великої (від 3-5 до 30-50 хв.) та помірної (тривалість 50 хв. і більше).

Особливості функціональних зрушень організму при виконанні різних видів циклічної роботи в різних зонах потужності визначає спортивний результат. Так, наприклад, основною характерною рисою роботи в зоні максимальної потужності є те, що діяльність м'язів протікає в безкисневих (анаеробних) умовах. Потужність роботи настільки велика, що організм не в змозі забезпечити її вчинення за рахунок кисневих (аеробних) процесів. Якби така потужність досягалася за рахунок кисневих реакцій, то органи кровообігу і дихання повинні були забезпечити доставку до м'язів понад 40 л кисню в 1 хв. Але навіть у висококваліфікованого спортсмена при повному посиленні функції дихання і кровообігу споживання кисню може тільки наближатися до зазначеної цифрі. Протягом же перших 10-20 с роботи споживання кисню в перерахунку на 1 хв. досягає лише 1-2 л. Тому робота максимальної потужності виконується «в борг», який ліквідується після закінчення м'язової діяльності. Процеси дихання і кровообігу під час роботи максимальної потужності не встигають посилитися до рівня, що забезпечує потрібну кількість кисню, щоб дати енергію працюючих м'язів. Під час спринтерського бігу робиться лише кілька поверхневих подихів, а іноді такий біг відбувається при повній затримці дихання. При цьому аферентні і еферентні відділи нервової системи функціонують з максимальним напругою, викликаючи досить швидке стомлення клітин центральної нервової системи. Причина втоми самих м'язів пов'язана зі значним нагромадженням продуктів анаеробного обміну і виснаженням енергетичних речовин в них. Головна маса енергії, що звільняється при роботі максимальної потужності, утворюється за рахунок енергії розпаду АТФ і КФ. Кисневий борг, ліквідується в період відновлення після виконаної роботи, використовується на окислювальний ресинтез (відновлення) цих речовин.

Зниження потужності і збільшення тривалості роботи пов'язане з тим, що крім анаеробних реакцій енергозабезпечення м'язової діяльності розгортаються також і процеси аеробного енергоутворення. Це збільшує (аж до повного задоволення потреби) надходження кисню до працюючих м'язів. Так, при виконанні роботи в зоні відносно помірної потужності (біг на довгі і наддовгі дистанції) - рівень споживання кисню може досягати приблизно 85 % максимально можливого. При цьому частина споживаного кисню використовується на окислювальний ресинтез АТФ, КФ і вуглеводів. При тривалій (іноді багатогодинний) роботі помірної потужності вуглеводні запаси організму (глікоген) значно зменшуються, що призводить до зниження вмісту глюкози в крові, негативно позначаючись на діяльності нервових центрів, м'язів та інших працюючих органів. Щоб заповнити витрачені вуглеводні запаси організму в процесі тривалих забігів і пропливаючи, передбачається спеціальне харчування розчинами цукру, глюкози, соками.

Ациклічні рухи не володіють злитої повторюваністю циклів і представляють собою стереотипно такі фази рухів з чітким завершенням. Щоб виконати їх, необхідно проявити силу, швидкість, високу координацію рухів (руху силового і швидкісно-силового характеру). Успішність виконання цих вправ пов'язана з проявом або максимальної сили,, або швидкості, або поєднання того й іншого і залежить від необхідно рівня функціональної готовності систем організму в цілому.

До засобів фізичної культури відносяться не тільки фізичні вправи, а й оздоровчі сили природи (сонце, повітря і вода), гігієнічні фактори (режим праці, сну, харчування, санітарно-гігієнічні умови). Використання оздоровчих сил природи сприяє зміцненню та активізації захисних сил організму, стимулює обмін речовин і діяльність фізіологічних систем і окремих органів. Щоб підвищити рівень фізичної та розумової працездатності, необхідно бувати на свіжому повітрі, відмовитися від шкідливих звичок, проявляти рухову активність, займатися загартовуванням. Систематичні заняття фізичними вправами в умовах напруженої навчальної діяльності знімають нервово-психічну напругу, а систематична м'язова діяльність підвищує психічну, розумову і емоційну стійкість організму при напруженій навчальній роботі.

Тема 3: ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ ТА ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЄТАПІ. ПЕРВИННЕ ОБСТЕЖЕННЯ

(заняття 1)