Джерела внутрішнього транспортного права України

Серед джерел внутрішнього транспортного права перше місце посідає Ци­вільний кодекс України, зокрема глава 64 «Перевезення». Вона регламентує такі питання: укладання та форма договору перевезення вантажу, договору пере­везення пасажира та багажу, договору чартеру (фрахтування); права пасажира; правила перевезення у прямому змішаному сполученні; довгостроковий до говір; перевезення транспортом загального користування, провізна плата; на­дання транспортних засобів і пред'явлення вантажу до перевезення; заванта­ження та вивантаження вантажу; термін доставки вантажу, пасажирів, багажу, пошти; відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору пере­везення; відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу і відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засо­бу; відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та пору­шення терміну доставлення пасажира до пункту призначення; відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу; відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти; пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення; позови щодо переве­зення у закордонному сполученні; страхування вантажів, пасажирів і багажу; відпо­відальність перевізника за шкоду, спричинену каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира; транспортне експедирування.

Крім того, існують деякі статті, які не входять до розділу «Перевезення», але також стосуються перевезень. Це, зокрема, ст. 258 «Спеціальна позовна давність»; ст. 532 «Місце виконання зобов'язання»; ст. 633 «Публічний до­говір»; ст. 680 «Строки виявлення недоліків і пред'явлення вимоги у зв'язку з недоліками проданого товару»; ст. 800 «Діяльність наймача транспортного за­собу»; ст. 1196 «Відшкодування шкоди, завданої фізичній особі під час вико­нання нею договірних зобов'язань».

Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР. Визна­чає правові, економічні, організаційні та соціальні засади діяльності транспорту;

Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР. Визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в еко­номіці та соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими ви­дами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, ба­гажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.

Статут залізниць України (1998 p.). Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457. Визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Регламентує порядок укладання до­говорів, організацію та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом ван­тажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях, незалежно від форм власності, які не належать до залізнично­го транспорту загального користування.

Статут автомобільного транспорту Української РСР. Затверджений Постано­вою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р. № 401. Визначає обов'язки, права і відповідальність виробничих об'єднань автомобільного транспорту, автотранспортних та транспортно-експедиційних підприємств і організацій (надалі — ав­тотранспортні підприємства та організації), розташованих на території України, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються автомобільним транспортом.

Регламентує порядок складання і виконання плану автомобільних перевезень в Україні, основні умови перевезень автомобільним транспортом вантажів, паса­жирів, багажу і пошти, а також взаємовідносини автотранспортних підприємств і організацій, розташованих на території України, з підприємствами і організаціями інших видів транспорту щодо здійснення автомобільних перевезень.

Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. № 3353-ХИ. Визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя і здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього середовища.

Водний кодекс України. Регулює правові відносини з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для по­треб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР. Затверджений По­становою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955р.№ 1801. Визначає основні завдання й обов'язки органів внутрішнього водного транспорту із забезпечен­ня потреб країни в перевезеннях вантажів і пасажирів внутрішніми водними шляхами, а також зв'язок внутрішнього водного транспорту з іншими галузями народного господарства.

Регламентує: порядок виконання державного плану перевезень внутрішніми водними шляхами; основні умови перевезень вантажів, пасажирів, багажу і по­шти; основні умови використання внутрішніх водних шляхів для судноплавства; права й обов'язки пароплавств, що здійснюють перевезення, а також підприємств, організацій і осіб, які користуються внутрішнім водним транспортом.

Кодекс торговельного мореплавства України. Регулює відносини з торго­вельного мореплавства.

Згідно із Кодексом торговельне мореплавство — діяльність, пов'язана з ви­користанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копа­лин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Повітряний кодекс України. Регулює діяльність користувачів повітряного простору України з метою задоволення інтересів України та її громадян і забез­печення безпеки авіації. Дія Кодексу поширюється на всіх користувачів повітряного простору України в частині, що їх стосується, як на території Ук­раїни, так і за її межами.

Закон України «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р. № 192/96-ВР. Визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності трубопровідного транспорту. Дія Закону поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (промислів), виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування.

Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р. № 1172-ХІІ. Визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, авто­мобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України. Закон не поширюється на транзит пошти, багажу, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин, небезпечних і шкідливих відходів, продукції подвійного призначення, експорт та імпорт товарів, переміщення товарів з ви­користанням трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом. Затвердже­ний постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 252. Визначає загальні умови обслуговування громадян, які здійснюють поїздки, перевозять багаж чи вантажобагаж у межах України в рухомому складі за­лізниць України та у вагонах суб'єктів господарської діяльності, що не входять до складу залізниць. Є обов'язковим для залізниць, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері обслуговування та перевезень паса­жирів, багажу і вантажобагажу та громадян. Згідно з цим Порядком та Стату­том залізниць розробляються Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажо­багажу та пошти залізничним транспортом, які затверджуються Мінтрансом за погодженням з Антимонопольним комітетом та Держстандартом.

Інструкція про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призна­чення. Затверджена наказом Міністерства транспорту України від 1 листопада 1999 р. № 526. Інструкція регламентує порядок розшуку, доставки та відшкоду­вання збитків у разі втрати чи пошкодження багажу.

Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізнич­ним транспортом України. Затверджені наказом Міністерства транспорту Ук­раїни від 28 липня 1998 р. № 297. Правила поширюються на працівників залізничного транспорту, фізичних та юридичних осіб, незалежно від їх форм власності та підпорядкування, які: а) користуються послугами залізничного транспорту; б) здійснюють перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу залізницями; в) обслуговують пасажирів на вокзалах, у пунктах продажу про­їзних документів та в поїздах.

Правила застосовуються тільки при перевезенні пасажирів, багажу, ванта­жобагажу залізницями загального користування у межах України та у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам або громадянам — суб'єк­там підприємницької діяльності.

При перевезенні пасажирів у межах України, але у вагонах залізниць інших держав, діють норми відповідних міжнародних угод, а вимоги Правил поши­рюються тільки на положення, не врегульовані цими угодами.

Наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Тарифів на пе­ревезення вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполу­ченні» від 11 травня 1998 р. № 180. Тарифи застосовуються для обчислення вартості проїзду вантажобагажу територією України при перевезеннях у краї ни СНД, а також Латвію, Литву, Естонію лініями залізниць, включених у постійну експлуатацію. Тарифи на перевезення вантажобагажу диференційо­вані залежно від відстані перевезення. Тарифи затверджені в тарифній валюті (швейцарський франк).

Згідно з Тарифами вартість перевезення визначається множенням тарифу, виз­наченого за відповідними таблицями, на курс швейцарського франка до гривні, встановлений Національним банком України, і на коефіцієнт індексації 1,0, а в прямому сполученні з Молдовою та при оформленні перевезення вантажобагажу між Росією і Молдовою транзитом через Україну — на коефіцієнт індексації 0,7. Вартість перевезення вантажобагажу визначена без урахування податку на додану вартість та страхового збору. Вартість перевезення вантажобагажу в орендованих та спеціальних багажних вагонах встановлюється у розмірі 0,65 швейцарського франка за 1 вагоно-кілометр незалежно від завантаження вагону.

Наказ Міністерства транспорту України «Про проїзд іноземних громадян залізничним транспортом у внутрішньодержавному сполученні» від 11 травня 1998 р. № 182. За Наказом вартість проїзду іноземних громадян визначається відповідно до діючих тарифів на перевезення пасажирів і багажу залізничним транспортом у внутрішньодержавному сполученні, затверджених згідно із чин­ним законодавством.

Наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення» від 14 грудня 1998 р. № 497. Положення встановлює порядок підготовки та подання інформації про вантаж, безпека морського пе­ревезення якого повинна забезпечуватися учасниками транспортного процесу при підготовці вантажу до перевезення, здійсненні вантажних і складських операцій, перевезенні вантажів морським та річковим транспортом.

Положення поширюється на морське перевезення таких вантажів:

1) генеральних та навалочних вантажів, які внаслідок їх особливої шкідливості для суден і людей перебувають на борту, потребують особливої обережності на суднах, до яких в Україні застосовуються вимоги глави VI Міжнарод­ної конвенції щодо охорони людського життя в морі 1974 p., зміненої Протоко­
лами 1978 та 1988 років до неї (SOLAS-74);

2) небезпечних вантажів, що класифіковані згідно з правилом 2 глави VII SOLAS-74 і перевозяться в упакованому вигляді або навалом на суднах, до яких застосовуються вимоги глави VII SOLAS-74;

3) шкідливих речовин, що ідентифікуються як забруднювачі моря в Міжна­родному кодексі морського перевезення небезпечних вантажів і перевозяться, морем в упакованому вигляді на суднах, до яких застосовуються вимоги глави VII SOLAS-74 та Додатка НІ до Міжнародної конвенції щодо запобігання за­брудненню з суден 1973 p., зміненої Протоколом 1978 р. до неї;

4) небезпечних хімічних вантажів, які перевозять на суднах, до яких засто­совуються вимоги Міжнародного кодексу будування та обладнання суден, що перевозять небезпечні хімічні вантажі наливом;

5) скраплених газів, що перевозять на суднах, до яких застосовуються вимоги Міжнародного кодексу будування та обладнання суден, що перевозять зріджені гази наливом.

Положення не поширюється на: 1) вимоги до документів щодо вантажу, транспортування якого врегульовується прикордонними, митними, санітарни­ми, екологічними та іншими чинними в Україні адміністративними правилами; 2) імпортні та транзитні вантажі, що вивантажують у портах України, на які на­дана інформація згідно з правилами міжнародних договорів України з питань торговельного мореплавства; 3) морське перевезення вантажів суднами фло­ту рибної промисловості України.

Наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Тарифів на пе­ревезення пасажирів, багажу та товаробагажу залізничним транспортом у між­народному сполученні Схід — Захід» від 28 квітня 1999 р. № 218.

Положення про порядок проведення конкурсу на право експлуатації міжна­родної повітряної лінії. Затверджене наказом Міністерства транспорту України від 28 січня 1999 р. № 41. Встановлює порядок проведення конкурсу між експлуатантами з метою надання права на експлуатацію міжнародної повітряної лінії. Передбачає умови отримання експлуатантами права на експлуатацію міжнародної повітряної лінії. Використовується для регулювання доступу експлуатантів на ринок авіаційних перевезень з дотриманням положень міжурядо­вих угод про повітряне сполучення.

Тарифи на перевезення пасажирів, багажу та товаробагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні Схід — Захід. Затверджені наказом Міністерства транспорту України від 2 грудня 2002 р. № 853. Застосовуються при обчисленні вартості проїзду пасажирів (на території України), перевезення багажу й товаробагажу (як на території України, так і за її межами) і вартості плацкарту в спальних вагонах України (за весь шлях прямування).

Інструкція про порядок реєстрації ліній закордонного плавання. Затвердже­на наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 р. № 276. Інструкція розроблена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1544 «Про портові збори» і визначає порядок реєстрації для українських та іноземних суден ліній закордонного плавання.

Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. № 1644-ІЇЇ. Визначає правові, організаційні, соціальні та економічні за­сади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

Дія цього Закону поширюється на такі види діяльності: державне управ­ління та державне регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних ван­тажів; виконання робіт і надання послуг, пов'язаних з перевезенням небезпеч­них вантажів; забезпечення міжнародних зобов'язань у сфері перевезення не­безпечних вантажів.

Закон не поширюється на перевезення небезпечних вантажів на територіях підприємств, установ та організацій, де ці вантажі виготовляються або утворюють­ся, використовуються чи захоронюються, та інші передбачені законом випадки.

Інструкція з організації перевезень вантажів повітряним транспортом. За­тверджена наказом Міністерства транспорту України від 15 липня 2004 р-№ 630. Інструкція підготовлена відповідно до статей 60 та 62 Повітряного кодексу України та п. 4.2.3. Правил повітряних перевезень вантажів, затвер­джених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 2003 р. № 793 з метою забезпечення належного рівня безпеки польотів та якості обслугову­вання при операціях з повітряних перевезень і фізичного розподілу вантажів.

Положення про Міжвідомчу експертну групу з питань транзитних пере­везень пасажирів та вантажів через територію України. Затверджене нака­зом Міністерства транспорту України від 7 вересня 2000 р. № 496. Експерт­на група виконує такі завдання:

розробляє заходи та готує пропозиції щодо розв'язання питань, які виника­ють у процесі організації та виконання транзитних перевезень пасажирів і ван­тажів територією України;

вивчає стан справ у пунктах пропуску на державному кордоні України, у першу чергу там, де виникають затримки в просуванні транзитних вантажів чи транспортних засобів, які перевозять транзитних пасажирів;

вносить пропозиції щодо шляхів розв'язання проблем, які спричиняють зменшення обсягів транзитних перевезень;

здійснює підготовку проектів актів законодавства з питань збільшення кон­курентоспроможності транзитних перевезень через територію України;

вносить пропозиції щодо відкриття нових та зміни статусу існуючих пунктів пропуску на державному кордоні України з метою поліпшення стану транзитних перевезень.

Порядок митного оформлення автотранспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення. Затверджений наказом Міністерства транспорту Ук­раїни від 10 листопада 2000 р. № 637. Порядок регламентує умови переміщен­ня суб'єктами підприємницької діяльності через митний кордон України авто­транспортних засобів порожніх, з пасажирами або з товарами.

Дія Порядку поширюється на автотранспортні засоби (автомобілі, автобу­си, тягачі з причепами й напівпричепами та ін.), що здійснюють міжнародні пе­ревезення пасажирів і зовнішньоторговельних вантажів, на автотранспортні засоби суб'єктів підприємницької діяльності, установ, організацій, що викори­стовуються із службовою метою для виїзду за кордон, крім автотранспортних засобів, що належать дипломатичним представництвам та консульським уста­новам на території України, представництвам міжнародних організацій.

Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. № 1280-1V. Встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікації, визначає по­вноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними . послугами.

Правила користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком. Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 639. Визначають порядок та умови надання абонентам послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку об'єднаннями та підприємствами (далі — підприємства) зв'язку в Україні будь-якої форми власності, є обов'яз­ковими для цих підприємств, а також для підприємств, установ, організацій і громадян, які користуються послугами міжміського та міжнародного телефон­ного зв'язку. Правила поширюються тільки на надання послуг зв'язку в мере­жах зв'язку загального користування.

Правила надання послуг поштового зв'язку. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1155. Правила відповідно до законів України «Про поштовий зв'язок», «Про захист прав споживачів» та актів Всесвітнього поштового союзу визначають порядок надання послуг по­штового зв'язку, права та обов'язки операторів і користувачів послуг поштово­го зв'язку та регулюють відносини між ними. Правила поширюються на опера­торів поштового зв'язку України всіх форм власності, які згідно із законодав­ством надають послуги поштового зв'язку.

Правила користування телеграфним зв'язком. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. № 208. Визначають порядок та умови надання послуг телеграфного зв'язку підприємствам, установам, організаціям і населенню та вимоги до роботи підприємств зв'язку.

Порядок митного контролю та митного оформлення міжнародних експрес-відправлень. Затверджений наказом Державної митної служби України від 26 липня 2000 р. № 405. Порядок визначає:

організацію митного контролю міжнародних експрес-відправлень (далі — МЕВ), консолідації МЕВ, а також деконсолідації вантажів відповідно до техно­логії експрес-перевізників щодо оброблення та доставки МЕВ від відправника до одержувача;

здійснення контролю за переміщенням МЕВ, що перебувають під митним контролем;

основні права й обов'язки експрес-перевізників при переміщенні МЕВ, що перебувають під митним контролем, а також при їх митному оформленні.

Правила обробки та відправлення міжнародної пошти в місцях міжнарод­ного поштового обміну України. Затверджені наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України, Державної митної служби України від 7 ли­стопада 2000 р. № 165/626. Правила розроблено відповідно до актів Все­світнього поштового союзу, поштових правил та інших нормативно-правових актів, визначають порядок обробки та документального оформлення поштових відправлень у місцях міжнародного поштового обміну.