Інкасо в міжнародній розрахунках

При виконанні договорів міжнародної торгівлі з розрахунками за допомо­гою міжнародних кредитних переказів завжди існує ризик неплатежу з боку покупця або ризик непостачання товарів з боку продавця (за попередньої опла­ти товарів). Для запобігання такому ризику в міжнародній практиці досить ши­роко використовується така форма розрахунків, як інкасо (англ. Collections).

Інкасо міжнародне (італ. incaso — виручка, виторг) — форма міжнародних безготівкових розрахунків, яка означає зобов’язання банку однієї країни отрима­ти за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передання документів (фінансових, комерційних) і перерахувати її експортеру.

На відміну від міжнародних кредитних переказів, що не регулюються акта­ми міжнародного торгового права, практика розрахунків за допомогою інкасо систематизована Міжнародною торговою палатою. Це — «Уніфіковані прави­ла з інкасо». Остання редакція Уніфікованих правил є публікацією МТП № 522, виданою в 1995 р. (попередню редакцію було видано в 1978 p., публікація МТП № 322). Рекомендації МТП діють тоді, якщо сторони прямо вказують, що підпорядковують свої відносини цій рекомендації. Водночас Уніфіковані пра­вила широко застосовуються в міжнародній банківській практиці. На підставі Уніфікованих правил та інших звичаїв міжнародної торгівлі можна дати визна­чення розрахунків за інкасо.

Розрахунки за інкасо здійснюються відповідно до договору, за яким особа, яка має право вимагати здійснення платежу (довіритель), доручає банкові, в яко­му вона має рахунок (банк-ремітент), передати особі, зобов'язаній здійснити платіж або акцепт переказного векселя (платник), передати через банк платника (представляючий банк) документи за умови одержання платежу або акцепту пе­реказного векселя. Банк-ремітент, що одержав інкасове доручення, вправі залу­чати для його виконання крім представляючого банку також інші банки (інкасу­ючі). Відповідно до Уніфікованих правил, банк вправі відмовитися від інкасово­го доручення з будь-якої причини, але він повинен негайно повідомити про це банк, від якого отримане таке доручення.

За інкасо довіритель у разі, якщо це буде зазначено в договорі з банком, вправі відправити товар на адресу представляючого банку разом з інструкціями і тримати товар у винятковому розпорядженні банку до здійснення платежу або акцепту платником переказного векселя. Якщо товари відправлено безпосеред­ньо на адресу представляючого банку для видачі їхньому платникові проти пла­тежу або акцепту переказного векселя без попередньої згоди з боку цього банку, банк не зобов'язаний приймати постачання товару, ризик і відповідальність за який продовжує нести довіритель (ст. 10 Уніфікованих правил).

Учасниками міжнародних розрахунків з використанням інкасо є:

довіритель (англ. — principal) — особа, яка дає доручення з інкасо своєму банкові. Як правило, довірителем є продавець товару (підрядчик, виконавець при виконанні робіт або наданні послуг);

банк-ремітент (англ. — remitting bank) — банк, якому довіритель доручає операцію з інкасо;

інкасуючий банк (англ. — collecting bank) — будь-який банк, що не є банко-м-ремітентом, який бере участь в операції з інкасо;

представляючий банк (англ. — presenting bank) — банк, що інкасує, який здійснює представлення платникові;

платник (англ. — drawee) — особа, яка повинна зробити платіж або акцеп­тувати переказний вексель проти представлених документів. Як правило, плат­ником є покупець товару (замовник робіт або послуг).

Види інкасо. Відповідно до Уніфікованих правил та сформованої практики розрахунки з інкасо здійснюються у вигляді чистого або документарного інкасо.

Чисте інкасо (англ. — clean collections) — інкасо, за якого платіж або ак­цепт переказного векселя здійснюються при наданні переказних векселів, про­стих векселів, чеків або інших фінансових документів, які використовуються для одержання грошового платежу; при цьому транспортні й інші комерційні документи не надаються.

Документарне інкасо — інкасо, за якого платіж чи акцепт переказного век­селя здійснюються при наданні рахунків, відвантажувальних документів, до­кументів про право власності або інших документів, що підтверджують підста­ву платежу чи акцепту векселя (комерційні документи); при наданні зазначе­них документів і виписаних на їх підставі переказних векселів або інших фінансових документів.

форми інкасо. Інкасо здійснюється в таких формах:

одержання платежу — надання простого або переказного векселя, чека, платіжної розписки або інших фінансових документів для одержання платежу грішми;

акцепт переказного векселя — надання переказного векселя для його акцеп­ту платником;

видача комерційних документів проти платежу (англ. — documents against payment — D/P) — представляючий банк видає комерційні документи (які мо­жуть супроводжуватися фінансовими документами) платникові тільки за умо­ви здійснення платежу грішми;

видача комерційних документів проти акцепту переказного векселя (англ. — documents against accept — D/A) — представляючий банк видає ко­мерційні документи платникові тільки за умови акцепту переказного векселя;

видача документів на інших умовах — представляючий банк видає докумен­ти платникові тільки при виконанні умов, зазначених в інкасовому дорученні.

Відповідно до ст. 7 Уніфікованих правил за відсутності вказівок при доку­ментарному інкасо про видачу комерційних документів проти акцепту (D/A) або проти платежу (D/P) вважається, що вони повинні бути видані тільки проти платежу грішми.

Етапи розрахунків за інкасо:

1) видача інкасового доручення довірителем банку-ремітенту;

2) видача інкасового доручення банком-ремітентом інкасуючому банку, в
тому числі представляючому банку;

3) виконання представляючим банком інкасового доручення;

4) переказ грошей або передання акцептованого векселя довірителеві.
Видача інкасового доручення довірителем банку-ремітенту. Цей етап

щодо документарного інкасо починається після передання товару перевізни­кові й одержання документів від транспортної організації. Видача інкасового доручення здійснюється довірителем шляхом надання банку-ремітенту погод­жених із платником комерційних і (або) інших документів та інструкцій з їхнього представлення платникові. При цьому інкасове доручення повинне містити вичерпні відомості для виконання доручення, у тому числі повну адре­су платника. Приймаючи інкасове доручення, банк-ремітент зобов'язаний упевнитися в тому, що отримані комерційні та інші документи за зовнішніми ознаками відповідають інструкції довірителя. Банк-ремітент повинен негайно сповістити довірителя про відсутність якого-небудь документа або невід­повідність документів наданій інструкції. Етап завершується прийняттям до виконання інкасового доручення банком-ремітентом.

Видача інкасового доручення банком-ремітентом інкасуючому (пред­ставляючому) банку. При прийнятті інструкції та наданих документів банк ремітент надсилає отримані від довірителя комерційні та (або) інші документи й інструкцію довірителя інкасуючому банку, який може виконувати також функції представляючого банку.

Відповідно до ст. 5 Уніфікованих правил інкасуючий (представляючий) банк визначається банком-ремітентом відповідно до вказівок довірителя, а за відсутності таких вказівок — за власною ініціативою. Проте в обох випадках банк-ремітент не відповідає за дії інкасуючого банку. При здійсненні інкасую­чим (представляючим) банком окремих дій за інкасовим дорученням відпо­відно до доручення банку-ремітента на інкасуючий (представляючий) банк по­кладено ті самі обов'язки, що і на банк-ремітент.

Виконання представляючим банком інкасового доручення. Приймаю­чи інкасове доручення, представляючий банк повинен упевнитися в тому, що отримані комерційні та (або) інші документи за зовнішніми ознаками від­повідають інструкції довірителя. Представляючий банк має негайно сповісти­ти банк-ремітент і банк, від якого отримано інкасове доручення, про від­сутність якого-небудь документа або невідповідність документів представ­леній інструкції. Але це не перешкоджає йому в представленні документів до виконання.

Якщо представляючий банк не може з якоїсь причини виконати інструкції, що містяться в інкасовому дорученні, він повинен негайно сповістити про це банк, від якого отримав інкасове доручення. За відсутності розбіжностей в отри­маній інструкції і переданих документах, а також інших перешкод для виконан­ня інкасового доручення представляючий банк повідомляє платника про отри­мані документи та умови, на яких їх можна одержати.

Документи передаються тільки у разі здійснення платежу або акцепту переказного векселя. Відповідно до ст. 19 Уніфікованих правил частковий платіж за чистого інкасо може бути прийнятий, якщо це дозволено законодавством місця платежу. Проте і в цьому випадку документи передаються платникові тільки після одержання повного платежу. За документарного інкасо частковий платіж може бути прийнятий лише за наявності спеціального дозволу в інкасовому до­рученні. Якщо довіритель не вказав інше, документи передаються платникові тільки після повного платежу. При цьому, згідно зі статтями 17 і 18 Уніфікова­них правил, інкасове доручення повинне бути виконане винятково у валюті, зазначеній в інкасовому дорученні.

Переказ грошей або передання акцептованого векселя довірителеві. Після одержання платежу представляючий банк зобов'язаний негайно перера­хувати інкасовані суми, за винятком комісії і (або) витрат, банку, від якого було одержано інкасове доручення, для наступного зарахування на рахунок довіри­теля. У разі акцепту векселя платником представляючий банк зобов'язаний не­гайно його передати банку, від якого походить інкасове доручення, для пере­дання його довірителеві.

Відмова від платежу або акцепту переказного векселя. Якщо платіж і (або) акцепт переказного векселя не було отримано від платника, представляю­чий банк зобов'язаний негайно сповістити про це банк-ремітент із зазначенням причин неплатежу і (або) відмови від акцепту переказного векселя. Банк-ре­мітент повинен негайно інформувати про це довірителя із вимогою від нього розпорядження щодо подальших дій. Як правило, інкасове доручення повинне містити спеціальні вказівки про те, як повинен вчинити представляючий банк у разі відмовлення від платежу або акцепту. За відсутності таких указівок банк не зобов'язаний пред'являти документи для протесту або вчинення іншої юри­дичної дії (ст. 24 Уніфікованих правил).

Довіритель вправі також в інкасовому дорученні вказати особу, яка є повір­ником (агентом) довірителя за відсутності акцепту або платежу. При цьому в інкасовому дорученні повинні бути точно зазначені повноваження такої особи (ст. 25 Уніфікованих правил). За відсутності цього банки не зобов'язані прий­мати вказівки від представника (агента) довірителя. Як правило, представник призначається з осіб, які мають постійне місце перебування на території держави-платника.

За відсутності інструкції або відповідно неотриманні вказівок про подальші дії представляючий банк вправі повернути документи банку, від якого було от­римано доручення.

Зміна і відкликання інкасового доручення. Ці дії не регламентуються Уніфікованими правилами. Але відповідно до сформованої практики, інкасове доручення може бути змінене або відкликане довірителем чи банком-ремітен­том лише в тому разі, якщо відповідно банк-ремітент або представляючий банк одержують вказівки про зміну або відкликання інкасового доручення до фак­тичного його виконання.

При одержанні вказівки про зміну інкасового доручення банк-ремітент або представляючий банк виконують його відповідно до цих змін. При одержанні вказівки про відкликання інкасового доручення банк-ремітент, або банк, що представляє, зобов'язані повернути передані документи відповідно довірите­леві або банку-ремітенту.

Варто мати на увазі, що відповідно до ст. 4 Уніфікованих правил банки не вправі додержуватися яких-небудь вказівок, отриманих ними від будь-якої особи, крім тієї, що надала їм інкасове доручення (якщо інше не зазначено в інкасовому дорученні). Тобто довіритель має право давати які-небудь вказівки інкасуючому банкові лише через банк-ремітент.

Відповідальність банків при виконанні інкасового доручення. За неналеж­ного виконання банками обов'язків щодо інкасового доручення банк-ремітент, інкасуючий банк і представляючий банк відшкодовують відповідно довірите­леві або банку-ремітенту завдані збитки. При цьому, згідно зі ст. 14 Уніфікова­них правил, банки не несуть ніякої відповідальності за затримку або витрати, пов'язані з надсиланням повідомлень, листів, документів, за перекручування чи помилки в текстах повідомлень або помилки в перекладах чи тлумаченні технічних термінів. Банки також не відповідають за форму, дійсність, фальси­фікацію, оригінальність або правову силу будь-якого переданого ними доку­мента (ст. 13 Уніфікованих правил). Крім того, представляючий банк не відповідає за дійсність підпису під акцептом переказного векселя (іншого до­кумента) або за наявність у особи, яка підписала акцепт (інший документ), по­вноважень на таке підписання (статті 22 та 23 Уніфікованих правил).

Оплата витрат, пов'язаних з виконанням інкасового доручення. За за­гальним правилом усі витрати, пов'язані з виконанням інкасового доручення (у тому числі оплату послуг інкасуючих і представляючих банків), несе довіри­тель. Але в інкасовому дорученні може бути зазначено, що витрати, пов'язані з його виконанням, покладаються на платника. У цьому разі представляючий банк при переданні документів стягує понесені витрати (у тому числі витрати банку-ремітента та інкасуючого банку) з платника. Якщо платник відмов­ляється покривати витрати з інкасо, то банк, що надає, вправі передати доку­менти проти платежу або акцепту переказного векселя, як зазначено в інкасо­вому дорученні, та вимагати відшкодування витрат з банку, від якого він одер­жав інкасове доручення, або, якщо передання документа здійснювалося проти одержання платежу, утримати суму своїх витрат і комісії з отриманої суми пла­тежу. Проте, якщо в інкасовому дорученні прямо вказано, що довіритель не несе ніяких витрат з виконання інкасового доручення, представляючий банк вправі не передавати платникові ніякі документи доти, поки платник не опла­тить витрати банку.

Ризики довірителя і платника при міжнародних розрахунках за допомогою документарного інкасо. Міжнародні розрахунки за документарним інкасо є безпечнішою формою, ніж за допомогою міжнародних кредитних переказів. Але і за цієї форми розрахунків наявні ризики, наведені вище, щодо міжнарод­них кредитних переказів (за винятком ризику неплатежу і ризику непостачання товару).

Водночас при використанні такої форми документарного інкасо, як надання документів проти акцепту переказного векселя, зберігається ризик продавця з несплати векселя покупцем. У цьому разі ризик можна зменшити шляхом одер­жання авалю з боку представляючого банку. Можливий також ризик втрати або псування товару, якщо він надійде раніше, ніж комерційні документи на нього. Подібному ризику можна запобігти переданням товару на збереження представляючому банку і страхуванням цього товару.

У разі відмови від платежу або акцепту переказного векселя у продавця мо­жуть виникнути проблеми з розпорядженням щодо вже відправленого товару. Але якщо він має представника у країні призначення товару, цей представник може досить швидко розпорядитися цим товаром.