Основні параметри конічного з’єднання

Конуси та конічні поверхні служать для отримання з'єднань, які дають змогу забезпечувати високу точність центрування дета­лей, герметичність з'єднань, регулювати їх характер, передавати крутні моменти сил тощо.

Внутрішню та зовнішню конічні поверхні конуса характе­ризують відповідно діаметрами D₁ і d₁ великих (рис. 3.13) та D₂ і d₂ малих його основ, довжиною твірних L і l, кутом конуса α і кутом нахилу 0,5 α . Зазначені параметри мають геометрично-три­гонометричний зв'язок.

Конічним (конусним)називають з'єднання двох виробів (де­талей), що мають конічні поверхні з однаковими кутовими номі­нальними розмірами, які контактують між собою. Конусомнази­вають виріб (деталь, заготованку), що має хоча б одну конічну поверхню. Конусністюназивають відношення різниці діаметрів основи конічної поверхні до її довжини, тобто

— для внутрішньої конічної поверхні;

— для зовнішньої конічної поверхні.

Нахилом поверхні називають відношення половини різниці діаметрів конічної поверхні до її довжини, тобто

— для внутрішньої конічної поверхні;

— для зовнішньої конічної поверхні.

Розглянемо конічне з'єднання втулки з внутрішньою та кону­са із зовнішньою конічними поверхнями (рис. 3.13). Розрізняють такі основні параметри конічних з'єднань: D_о і d_о — діаметри від­повідно внутрішньої та зовнішньої поверхонь у основній площині; D₁ і D₂ — діаметри відповідно великої та малої основ внутрішньої конічної поверхні втулки; d₁ і d₂ — діаметри відповідно великої та малої основ зовнішньої конічної поверхні конуса; L і l — довжини відповідно внутрішньої та зовнішньої поверхонь конічного з'єд­нання; Z_BT, Z_B і Z, — базові відстані відповідно втулки, вала та з'єднання.

Основною площиною конічного з'єднанняназивають площину, перпендикулярну до осі її симетрії, в якій задано номінальний розмір діаметра з його відхиленнями. Основною може бути будь-яка площина, розміщена у межах довжини конічної поверхні. Базовою поверхнею втулки чи валаназивають поверхні, перпен­дикулярні до осі їх симетрії, від яких задають координати (розмі­ри) розміщення їх основних пло­щин. За базові приймають пе­­реважно реальні поверхні втул­ки та конуса, перпендикулярні до їх осей (торців, буртів, виточень тощо), які забезпечують зручність вимірювання та кон­тролю розмірів, що визначають розміщення основних повер­хонь.

Рис. 3.13. Параметри конічного з’єднання

Базовою відстанню конічного з’єднання називають відстань між базовими поверхнями з’єднуваних деталей, а базовою відстанню втулки чи конуса – відстань між їх основною площиною та базовою поверхнею.