Неоязичницькі культи

Являють собою організації, що ставлять собі на меті розробку всіх аспектів індоєвропейської сакральної Традиції й роботу в напрямі Тра­диційного відродження держави (України, Росії) й Україно-(Російсько)-Слов'янської Споконвічної Віри. Як правило, ці громади не відносять себе до політичних чи релігійних об'єднань. Вони займаються дослід­женнями і вивченням у всіх областях Традиційної культури й Традицій­ного Знання, а також у суміжних областях, що мають теоретичне й пря­ме практичне значення. Прикладом їхньої діяльності може бути прове­дення фестивалів національних бойових мистецтв, здійснення обрядо­вих дійств, зокрема обрядів жертвоприношень язичницьким богам, ритуальне проведення язичницьких свят тощо. До цього типу культів можна віднести: Суспільство українських язичників, Давньослов'янське релігійне суспільство, Арійську язичеську громаду «Родолюб'я», Об'єднання Слов'янських Громад «Велесове Коло», Слов'янську язич­ницьку громаду «Коляда В'ятичів» і т. д.

«Сатанинські угруповання»

Сатанізм прийшов із древнього Іраку, його заповіді викладені в «Синій книзі». Сатаністи культивують зло й насильство, проповіду­ють спілкування з містичними джерелами зла — демонами, сатаною й ін. У 1959 р. Левей випустив «Біблію Сатани», що набула широко­го поширення. До сатаністів нового часу можна віднести «Церкву сатани», що проголосила себе свідомим носієм зла й антиподом хри­стиянства. Прихильники руху «відкидають слабких», «лібералів» і «виродків». «Князь пітьми» репрезентується як самозвеличене люд­ське «я», варіант «супермена». Ритуали сатанинських культів ство­рюються як антипод християнських обрядів. У 70х роках був створе­ний «Луциперів Інтернаціонал», що ставить на меті об'єднання сект шанувальників дияволів, аби створити орден лицарів, вищу еліту хо­ронителів таємниць. Чималим впливом серед дияволопоклонників користається Міжнародна Асоціація Луциперистів «Кельто-Східного Обряду» і т. д. На території України за даними 1998 р. існувало чо­тири організації сатанинської спрямованості.