Інтубація через ніс

1). Інтубацію через ніс звичайно виконують у пацієнта зі збереженою свідомістю, спонтанним диханням, а також якщо необхідно уникнути ви­конання ларингоскопії (перелом шийного відділу хребта тощо).

2). Перевірте роботу джерела світла ларингоскопа.

3). Підготуйте ніздрі так само, як і для введення носового повітроводу.

4). Використовуйте носовий повітровод для розширення ніздрів; для цього використовується ендотрахеальна трубка на розмір менше, ніж найбільший носовий повітровод, що можливо ввести через ніс.

5). Змажте кінець і манжету інтубаційної трубки (без твердого зонда) гелем, що містить лідокаїн, крім того, розм'якшіть кінець трубки, опустивши її у теплий розчин на 3 хвилини, і обережно зігніть на відстані приблизно 3 см від кінця для полегшення проведення її під надгортанником.

6). Обережно введіть трубку в ніс, проведіть її, як повітровод, обережно розігніть шию при утрудненні проходження трубки.

7). При наближенні трубки до голосових зв'язок спостерігається конденсація вологи на внутрішніх стінках інтубаційної трубки.

8). Попросіть пацієнта дихати глибше й обережно просуньте трубку через зв'язки в той час, коли вони будуть відкриті при вдиху, при цьому пацієнт втратить голос.

9). Роздуйте манжету, упевніться в правильному положенні ендотрахеальної трубки і зафіксуйте її так само, як при інтубації через рот.