Номенклатура показників технологічності конструкції і методи їх визначення

Технологічність конструкції виробу характеризують пев-ними показниками, номенклатура яких залежить від виду виробу, специфіки і складності конструкції, обсягу випуску, типу виробництва і стадії розроблення конструкторської документації. Номенклатура показників технологічності кон-струкції може змінюватися в залежності від обсягу інформації про конструкцію виробу. Остання в процесі розроблення конструкторської документації і освоєння продукції попов-нюється новими матеріалами і фактами.

Показники технологічності проектованої конструкції можуть бути використані для :

– порівняльної оцінки варіантів конструкції в процесі проектування;

– визначення рівня технологічності конструкції виробу;

– накопичення статистичних даних на протязі окремих етапів життєвого циклу продукції з метою їх використання при визначенні базових показників технологічності;

– розроблення математичних моделей з метою прог-нозування технічного розвитку конструкції виробу.

Рекомендований перелік показників технологічності конструкції наведений в ГОСТ 14.201-83. Для оцінки технологічності конструкції конкретного виробу необхідно вибрати із загального переліку мінімальну і достатню кількість показників, які найбільш повно характеризують цей виріб.

Нижче наведено перелік типових показників технологіч-ності конструкції і методи їх визначення.

Абсолютна трудомісткість виготовлення виробу. Ви-значається часом, затраченим на виробництво одного виробу

, (5.1)

де t_в.і – трудомісткість виготовлення по окремих цехах, діль-ницях, видах робіт, що входять в технологічний процес; n – кількість цехів, дільниць, видів робіт.

Питома трудомісткість виготовлення виробу. Виз-начається за формулою

, (5.2)

де Т_в – абсолютна трудомісткість виготовлення виробу; В – значення основного параметра виробу (потужності, крутного моменту, вантажопідйомності тощо).

Середня оперативна трудомісткість технічного обслуговування (ремонту). Описується формулою

, (5.3)

де t_об.і – середня оперативна трудомісткість технічного обслу-говування (ремонту) і-го виробу за фактичними даними; n – кількість обстежених виробів.

Трудомісткість монтажу виробу. Визначається часом, затраченим на монтаж та пуско–налагоджувальні операції одного виробу

, (5.4)

де t_м.і – трудомісткість і-ої монтажної чи пуско-налагод-жувальної операції; n – кількість операцій чи видів робіт.

Відносна трудомісткість технічного обслуговування. Відносна трудомісткість монтажу. Ці показники визнача-ються, відповідно, як відношення середньої оперативної трудомісткості технічного обслуговування (ремонту) та трудомісткості монтажу виробу до значення його основного параметра.

Наступна група показників технологічності відноситься до показників собівартості. До них відносяться:

– собівартість виготовлення виробу;

– собівартість технічного обслуговування;

– собівартість монтажу.

Останні обчислюються в гривнях і включають в себе витрати на виготовлення, матеріали, енергоносії, заробітну плату, накладні витрати та інші відрахування. Визначити ці показники технологічності можна тільки за фактичними даними на основі кошторису витрат.

Питома матеріаломісткість виробу. Визначається за формулою

, (5.5)

де М – сумарна матеріаломісткість виробу (маса виробу); В – значення основного параметра виробу.

Коефіцієнт використання матеріалу. Визначається для окремих видів, сортів і марок матеріалів або виробу в цілому

, (5.6)

де М_г – маса матеріалу в готовій продукції; М_в – маса матеріалу, що вводиться в технологічний процес.

Коефіцієнт стандартизації деталей виробу. Характе-ризує долю стандартних деталей у виробі і визначається за формулою

, (5.7)

де N_ст – кількість стандартних деталей у виробі; N – загальна кількість деталей.