Невідкладна допомога та принципи лікування

Лікування полягає у відновленні та підтримці на задовільному рівні хвилинного об'єму серця до встановлення етіології колапсу і лікування основного захворювання, що зумовило розвиток колапсу.

1. Покласти пацієнта з дещо опущеною головою.

2. Нижні кінцівки обкласти теплими грілками і накрити теплою ковдрою.

3. Ввести вазопресори (мезатон 1% р-н 0,3-1,0 мл в/в струминне, норадрена-

лін 0,2% р-н 1 мл в/в).

4. Аналептики (кофеїн 10% р-н 1 мл п/шк, кордіамін 1-2 мл п/шк).

5. Преднізолон 60-90 мг в/в струминне.

6. Допамін 2-5 мг в/в краплинне.

7. Поліглюкін чи реополіглюкін 400 мл в/в краплинне — підвищують венозний та артеріальний тиск.

8. Для збільшення ОЦК можуть проводитись гемотрансфузії, переливання

плазми, еритроцитарної маси, інфузії інших розчинів. Кількість введеної рідини визначається індивідуально під контролем AT, діурезу, інших лабораторних, електрокардіографічних і клінічних даних.

9. Стимуляція діурезу за допомогою сечогінних засобів при оліго- чи анурії.

10. Ендотрахеальна інтубація та штучна вентиляція легень.

11. Використання у разі потреби апарату штучного кровообігу.

12. У разі крововтрати — холод, хлорид кальцію, вікасол, діцинон тощо.

13. Під час харчової інтоксикації — промивання шлунка, дезінтоксикаційна

терапія.

14. У випадку кардіогенного шоку— знеболюючі, вазопресори тощо.

15. У разі травматичних ушкоджень і кровотеч — знеболюючі, кровозупинні

препарати.

ШОК

Шок — тяжке порушення життє­діяльності організму внаслідок гост­рого розладу кровообігу (з різким змен­шенням кровопостачання, гіпоперфу-зією тканин) під дією екзогенних чи ендогенних подразнень.

Класифікація:

Види шоку:

• Гіповолемічний
• Кардіогенний
• Вазогенний
• Змішаний

Клінічна класифікація шоків

І. Еректильна фаза шоку:

ü коротка тривалість (15 – 20 хв)