Й етап - оптимізація портфеля цінних паперів, спрямова­на на зниження його ризику із заданим рівнем прибутковості.

Оптимізація портфеля ґрунтується на оцінці ризику і відпові­дній диверсифікації інструментів портфеля.

Інвестиційні ризики вимірюються різними методами - шля­хом розрахунку середньоквадратичного відхилення, коефіцієнта варіації, β-коефіцієнта, а також експертним методом. Ризики вимірюються за кожним цінним папером.

Середньоквадратичне відхилення σ є найпоширенішим показником оцінки рівня інвестиційних ризиків. Розрахунок цього показника дає змогу врахувати коливання очікуваних доходів від різних інвестицій. Числове значення цього коливання розра­ховується за формулою

, (5.14)

де t – кількість періодів; n – кількість спостережень; Е – розрахунковий дохід за цінним папером при різних значеннях кон’юнктури; – середній очікуваний дохід за цінним папером; p_t – значення ймовірності доходів.

Коефіцієнт варіації дає змогу визначити рівень ризику, якщо показники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою. Розрахунок коефіцієнта варіації CV здійснюється за формулою

(5.15)

Під час порівняння рівнів ризиків за окремими цінними паперами перевагу треба надавати тому з них, за яким значення коефіцієнта варіації найнижче (що свідчить про найкраще співвідношення ризику і дохідності).

Бета-коефіцієнт (β - коефіцієнт) використовується для аналізу ризикованості вкладень в окремі цінні папери порів­няно з систематичним ризиком усього ринку цінних паперів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

, (5.16)

де соr - кореляція між доходом від окремого виду цінного папе­ра і середнім рівнем дохідності цінних паперів у цілому;

σ_ц - середньоквадратичне відхилення дохідності за окремим видом цінного папера;

σ_ф — середньоквадратичне відхилення до­хідності за ринком цінних паперів у цілому.

Рівень ризику окремих цінних паперів визначається на ос­нові значень β -коефіцієнта, наведених у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1-Залежність рівня ризику цінного папера від β-коефіцієнта

Як бачимо з таблиці 5.1, разом із зростанням значення β- коефіцієнта зростає і рівень систематичного ризику інвестицій.

Експертний метод оцінки ризиків здійснюється в тому випадку, коли в інвестора відсутні необхідні інформативні або статистичні дані для розрахунків названих вище показників. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих спеціалістів і відповідній математичній обробці результатів цього опитування.

Використовуючи відмінності цінних паперів за рівнем ри­зику, можна підібрати такі види, які, не змінюючи рівня серед­ньої прибутковості портфеля, дозволили б істотно знизити рі­вень його ризику.

Результатом третього етапу формування портфеля є забезпечення мінімально можливого рівня його ризику за заданим рів­нем інвестиційного прибутку.