Управління емісією боргових цінових паперів

Головною ме­тою управління емісією боргових цінних паперів банку є забезпе­чення залучення необхідного обсягу коштів шляхом випуску та розміщення на первинному ринку цінних паперів цього виду.

Передумови ефективного управління:

високий рівень іміджу банку на ринку цінних паперів;

· ефективна політика залучення ресурсів, що є основною
для визначення строків, масштабів і ціни емісії;

· використання методів регулювання поточного курсу власних цінних паперів на ринку цінних паперів;

· пріоритетна орієнтація на опціонні облігаційні позики, що дає змогу уникнути витрат на їх подальше погашення шляхом обміну на звичайні або привілейовані акції.

Управління залученням ресурсів за рахунок емісії боргових цінних паперів складається з таких основних етапів:

1 Вивчення можливостей ефективного розміщення борго­вих цінних паперів, емітованих банком

Вибір емісії боргових цінних паперів як альтернативного джерела недепозитних ресурсів банку може бути зумовлений насам­перед низькою вартістю цього виду залучених ресурсів та мож­ливістю швидкого розміщення планової емісії.

Обидві ці умови пов'язані зі станом кон'юнктури ринку цін­них паперів та рівнем інвестиційної привабливості боргових цін­них паперів, що планується емітувати. Тому принципове рішен­ня про їх емісію може бути прийняте лише на основі всебічного попереднього аналізу кон'юнктури ринку цінних паперів та оцінки інвестиційної привабливості цих цінних паперів.

Аналіз кон'юнктури ринку цінних паперів містить:

• характеристику стану попиту і пропозиції за борговими цінними паперами різних видів;
• характер обігу боргових цінних паперів інших бан­ків; умови їх емісії, динаміку цін їх котирування, обсягів продаж боргових цінних паперів нових емісій та ряду інших показників.

Результатом проведення такого аналізу є виявлення діапазо­ну вартості залучення ресурсів з даного джерела, визначення рівня чутливості реагування ринку цінних паперів на появу но­вої емісії боргових цінних паперів банку та оцінка потенціалу поглинання ринком цієї емісії.

Оцінка інвестиційної привабливості власних боргових цінних паперів здійснюється з позицій можливих умов їх емісії та можливого кредитного рейтингу на ринку цінних паперів. Під час оцінювання визначаються мінімальні параметри умов емісії, що забезпечують високий рівень їх інвестиційної привабливості порівняно з борговими цінними паперами інших емітентів, що знаходяться в обігу.

2 Визначення цілей залучення ресурсів за рахунок емісії боргових цінних паперів:

- використання облігацій як постійне джерело коштів;

- використання облігацій лише для фінансування капіталомістких програм.

3 Оцінка власного кредитного рейтингу

Потенціал розміщення емітованих цінних паперів та вар­тість залучення ресурсів значною мірою залежать від кредитного рейтингу банку, що визначає реальний рівень його кредитоспроможності з позицій можливого кредитного ризику для інвесторів.

Високий рівень кредитоспроможності банку дає змогу звести до мінімуму вартість залучення ресурсів, і, навпаки, низький кредитний рейтинг призводить до необхідності збільшення роз­міру купонної ставки для забезпечення реалізації емітованих цін­них паперів. Тільки в цьому випадку буде забезпечена інвести­ційна привабливість боргового цінного паперу для інвестора.

4 Визначення обсягу емісії

Під час визначення обсягу емісії потрібно виходити з розрахованої потреби банку в недепозитних ресурсах та можливості їх формування з альтернативних джерел.

Під час визначення цього обсягу необхідно враховувати існуючі законодавчі обмеження щодо максимального обсягу боргових цін­них паперів, які може емітувати банк.

5 Визначення умов емісії облігацій

Формування умов емісії облігацій є найбільш складним та відповідальним етапом управління.

Ці умови визначають рівень досягнення цілей залучення ресурсів за рахунок емісії облігацій, ступінь інвестиційної привабливості, а відповідно і реалізації облігацій на ринку цінних па­перів, вартості залучення ресурсів тощо.

Номінал облігації визначається з урахуванням основних категорій майбутніх інвесторів: найменші номінали облігацій орієнтовані на їх продаж населенню, а найбільші - на їх продаж інституційним інвесторам. З урахуванням обсягу емісії і номіналу облігацій визначаєть­ся їх кількість.

Визначення виду облігації пов'язане з цілями залучення облігаційної позики (короткострокові або довгострокові облігації), а також з можливостями їх розміщення на ринку цінних паперів відповідно до вимог щодо їх інвестиційної привабливості.

Купонна ставка за облігацією формується виходячи з кон'юнктури ринку цінних паперів та рівня оцінки власної кредито­спроможності. Під час формування купонної ставки мають вра­ховуватися такі основні фактори:

- середня ставка процента за аналогічними кредитними інструментами;

- середній рівень дохідності базових облігацій аналогічного виду;

- рівень кредитоспроможності банку.