Деякі особливості формування окремих понять

1)Особливості методики роботи з ілюстративним матеріалом для формування базових понять

Враховуючи переважання наочно-образного мислення у дітей п’яти-шестирічного віку, всі поняття вивчаються і закріплюються з використанням відповідного ілюстративного матеріалу. Це може бути малюнок у підручнику, у зошиті з друкованою основою чи на таблиці, демонстраційний матеріал, що використовує вчитель, чи індивідуальний лічильний матеріал, яким користується кожний учень.

При роботі з малюнками, розміщеними у підручнику чи де інде, як основний метод роботи доцільно використовувати бесіду. По-перше, у дітей ще недостатньо сформоване зв’язне мовлення, по-друге, в процесі бесіди значно більше дітей залучається до активної роботи. В такій бесіди слід використовувати формулювання питань чітке, коротке, конкретне і таке, що передбачає однозначну відповідь.

Доцільно для закріплення тих чи інших понять пропонувати учням виконувати певні практичні дії з використанням індивідуального лічильного матеріалу. Приклад такого вправляння: викладіть перед собою кружечок; справа від кружечка покладіть трикутник; зліва від кружечка покладіть чотирикутник; під кружечком покладіть вишеньку; над трикутником покладіть ялиночку; над чотирикутником покладіть будиночок.

Учням пропонуються вправи на папері, що передбачають зафарбовування об’єктів чи виконання інших дій над об’єктами, що володіють певною властивістю. Наприклад: 1) Зафарбуй м’ячик найбільшого розміру; 2) Обведи портрет старшої людини; 3) Розфарбуй тваринку, що йде посередині; 4) Знайди і обведи олівцем зайвий предмет; 5) Намалюй вітрильник, що пливе вліво; 6) Намалюй довший шарфик.

Оскільки маленькі діти пізнають світ через гру, то в цей період потрібно використовувати якомога ширше дидактичні ігри чи ігрові завдання. Наприклад, для закріплення вмінь орієнтуватися в просторі, а також на сторінці в зошиті, учням можна запропонувати такий диктант ігрового змісту: В центрі листочка намалюйте хатку; справа від хатки намалюйте дерево; зліва від хатки намалюйте квіточку; в правому верхньому куточку намалюйте сонце; в лівому верхньому куточку намалюйте хмаринку; в лівому нижньому куточку намалюйте стежку; в правому нижньому кутку намалюйте річку; біля річки намалюйте кущі.

2)Особливості формування понять множина, елемент множини, підмножина

Множина є одних із первісних, неозначуваних понять. Це поняття сприймається на інтуїтивному рівні. Для цього його описують, використовуючи слова-синоніми. Коли говорять про множини, то мають на увазі сукупності істот, предметів чи якихось інших об’єктів (геометричних фігур, знаків тощо). Із сукупностями різних об’єктів, об’єднаних одною ознакою, учні знайомляться ще у дошкільному віці. Вони називають одним словом «іграшки» предмети, якими можна гратися. Вони розуміють слово «сім’я» як сукупність групи людей, об’єднаних родинними зв’язками (мама, тато, я, бабуся, дідусь). При ознайомленні з поняттям «множина» у першому класі учням варто навести якомога більше подібних прикладів. Ми можемо розглядати сукупність учнів конкретного першого класу, сукупність учнів конкретної школи, сукупність меблів у класі, сукупність бджіл в одному вулику (рій), сукупність коней, що пасуться у лузі (табун), сукупність пташок, що сидить на гілці (зграйка). Все це різні істоти чи предмети, але об’єднані певною ознакою. Цими ознаками можуть бути призначення предметів (письмове приладдя, меблі, іграшки, букет, посуд), колір, форма, розмір тощо. В математиці такі сукупності називають множинами. А істоти чи предмети, з яких складаються множини, називаються елементами множин.

Слід звернути увагу учнів ще на один момент. Слово «множина» у повсякденній мові асоціюється із чимось багато чисельним. В математиці це слово має дещо інший зміст. Є множини, що містять дуже багато елементів. Це множина піщинок у пісочниці, множина дерев у ліс чи парку. Є множини, що містять невелику кількість елементів. Це множина парт у класній кімнаті, множина членів сім’ї. Є множини, що містять 1 – 2 елементи: множина учнів, що сидять за першою партою складається з двох елементів; множина вчителів, що в даний момент ведуть урок у нашому першому класі, складається з одного елемента. Але можуть бути і множини, які не містять жодного елемента. Наприклад, множина учнів нашого класу, що хворіють, не містить жодного елемента, оскільки на даний момент всі учні здорові.

3)Порівняння кількості предметів у двох множинах без перелічування

Для порівняння кількості предметів без перелічування використовується прийом утворення відповідних пар. Пари можна утворювати по різному: з’єднювати лініями, викладати предмети один під одним тощо. Розглянемо принцип роботи на такій спрощеній схемі

Кружечки викладали по порядку так, щоб кожний кружечок утворював пару з одним квадратиком. Один квадратик не має пари. Отже, квадратиків більше, ніж кружечків. А кружечків менше, ніж квадратиків. Щоб зробити фігур порівну, можна: а) забрати квадратик, що не має пари; б) докласти кружечок, щоб всі квадратики мали пару.

4)Особливості навчання лічби

Перший крок до вивчення нумерації чисел першого десятка - це навчання лічби. Учні вчаться рахувати різні об’єкти: предмети, звуки, рухи. При цьому вони запам’ятовують назви чисел і їх послідовність. Лічба елементів множин – це встановлення взаємно однозначної відповідності між елементами множин та відрізком числового ряду. Це означає, що при лічбі ми не можемо жодний елемент порахувати більше, як один раз і при лічбі не можемо пропустити жодного елемента. Рахувати можна, починаючи з будь-якого предмета. Ці правила вчитель опрацьовує разом з учнями, лічачи по декілька разів одні і ті ж об’єкти, але не дотримуючись правил, тому щоразу кількість об’єктів інша.

5) Підготовка до написання цифр

Необхідність формування навичок каліграфічного письма, зокрема письма цифр, вимагає розвитку моторики дрібних м’язів пальців рук. Поряд із ліпленням, малюванням, вирізуванням цього можна досягти також вправами, що є підготовкою до написання цифр. Це вправи на прописування у зошиті в клітинку різних графічних об’єктів: окремих паличок різної довжини і орієнтації та різноманітного їх поєднання у вигляді стилістичного зображення тих чи інших предметів або узорів. Такі вправи сприяють також розвитку уваги, спостережливості, формують вміння правильно відтворювати побачене. Крім вправ, поданих у зошиті з друкованою основою, учням можна пропонувати і інші вправи, яких є достатньо у методичній літературі. Є навіть зошити з каліграфії у клітинку.