Показники продуктивності праці

Важливою передумовою визначення результативності праці є правильне обчислення рівня і динаміки продуктивності праці в усіх сферах економіки.

Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розу­мінні економічного її змісту, визначенні показників, які можуть ха­рактеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. Мето­ди обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам:

* одиниця виміру не може викривляти показники продуктив­ності праці;

* повністю враховувати фактичний обсяг робіт і затрати ро­бочого часу;

* забезпечувати єдність методів вимірювання продуктивності праці;

* показники продуктивності праці мають оути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.

Розрізняють продуктивність у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бри­гади й окремого працівника.

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виро­бленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення ма­ємо два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць.

Він ви­мірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво:

B = Q / T

де В — виробіток;

Q — обсяг виробленої продукції;

Т — затрати робочого часу.

Трудомісткість — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку):

Тр = T / Q

де Тр — трудомісткість на одиницю продукції.

Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці.

Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці виміру робочого часу:

* виробіток на одну відпрацьовану людино-годину — годинний;

* виробіток на один відпрацьований людино-день — денний;

* виробіток на одного середньооблікового працівника — річний (квартальний, місячний).

Годинний виробіток характеризує продуктивність праці за фак­тично відпрацьований час. Денний залежить також від тривалості робочого дня і використання робочого часу всередині зміни. На йо­го рівень впливають внутрішньозмінні простої та збитки часу. Річний виробіток ураховує не тільки внутрішньозмінні, а й ці­лодобові простої.