Об'єкти нормування праці

Різноманітність видів трудової діяльності людей обумовлює різноманітність об’єктів нормування праці. Найширше узагаль­нення дозволяє виділити дві форми витрат праці: витрати робочо­го часу та витрати робочої сили (фізичної та нервової енергії лю­дини). Відповідно до цього виділяємо і дві групи об'єктів норму­вання праці:

1) ті, що характеризуються переважно витратами робочого часу;

2) ті, що характеризуються переважно витратами робочої сили.

Універсальною мірою праці і найширше вживаним об'єктом її нормування є робочий час. Він нормується на різних рівнях і різ­ними видами норм. На державно-правовому рівні робочий час нормується, з одного боку, для забезпечення певної кількості пра­ці, необхідної суспільству для його нормальної життєдіяльності, а з іншого — для дотримання прав людини на збереження здоров'я, відпочинок і всебічний розвиток (що передбачає наявність вільно­го часу). В Україні така норма робочого часу встановлюється від­носно робочого тижня і становить 40 годин при нормальних умовах праці. В законодавчому порядку норма робочого часу скорочуєть­ся при роботі в шкідливих умовах, а також для певних категорій працівників (неповнолітні, інваліди, матері малолітніх дітей, вагіт­ні жінки).

На мікроекономічному рівні нормування робочого часу набуває вигляду встановлення норми часу на здійснення конкретних вироб­ничих операцій. Для цього застосовується аналіз трудової структури виробничої операції за окремими мікроелементами (трудови­ми прийомами, трудовими діями, трудовими рухами) (див. підроз­діл 12.4).

Своєрідною формою нормування робочого часу є встановлення необхідної чисельності персоналу. В цьому випадку нормується також робочий час, тільки не одного, а кількісно визначеної групи працівників.

Детальніше нормування робочого часу буде розглянуто в на­ступному підрозділі.

До другої групи об'єктів нормування праці належать встанов­лення обсягу роботи, зони обслуговування, а також норм витрат фізичної та нервової енергії.

При нормуванні обсягу роботи він встановлюється у вигляді нормованого завдання, як правило, у натуральних показниках, на зміну, місяць, навчальний рік тощо.

У промисловості поширеним об'єктом нормування праці є зона обслуговування. Вона визначається кількістю засобів виробництва, ефективну роботу яких може забезпечити один працівник або бри­гада.

Витрати фізичної і нервової енергії працівників найменш до­сліджені з-поміж усіх інших об'єктів нормування. Вони можуть характеризуватися темпом роботи, мірою зайнятості працівників протягом робочого часу, показниками втомленості тощо. З наявних нормативних матеріалів для характеристики цих показників най­більше підходять норми тяжкості праці (під якою розуміємо су­марний вплив всіх факторів трудового процесу на організм люди­ни). Складовими тяжкості праці є її інтенсивність, стан виробни­чого середовища та ін. Норми тяжкості праці регламентують допустимі навантаження на організм працівника і використову­ються для обґрунтування часу на відпочинок, встановлення ком­пенсації за несприятливі умови праці тощо.

Отже, об'єкти нормування праці дуже різноманітні й складні. Вони вимагають застосування складних і трудомістких методів аналізу для встановлення науково обґрунтованих норм.