Система нормативів і норм праці

Величезна різноманітність трудових процесів та умов їх вико­нання потребує забезпечити більш-менш рівну інтенсивність пра­ці на різних за змістом та складністю роботах. Це можливо лише за умови визначення норм праці на єдиній нормативній базі. Така нормативна база складається з універсальних нормативних ма­теріалів, що розробляються науково-дослідними установами для використання на різних підприємствах при проектуванні норм затрат праці на конкретні роботи.

Нормативні матеріали — це комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм затрат праці для конкретних тру­дових процесів аналітично-розрахунковим методом.

Різноманітність трудових процесів зумовлює необхідність існу­вання величезної кількості нормативних матеріалів. Їх класифіку­ють за різними ознаками. За призначенням і сферою використання розрізняють загальнопромислові, галузеві та місцеві нормативи, за мірою укрупнення — диференційовані та укрупнені та інші.

Для розуміння змісту нормативних матеріалів найсуттєвіше значення має їх класифікація за видами:

1) нормативи режимів ро­боти устаткування;

2) нормативи часу;

3) нормативи обслуговування;

4) нормативи чисельності та нормативи підлеглості.

Нормативи режимів роботи устаткування — це регламенто­вані кількісні характеристики режимів роботи виробничого устат­кування, що забезпечують найдоцільніше його використання. Ці нормативи призначені для визначення раціональних режимів роботи обладнання і часу машинної роботи.

Нормативи часу — це науково обґрунтовані показники затрат часу на виконання окремих елементів трудового процесу. Це най­поширеніший вид нормативів, оскільки робочий час є універсаль­ною мірою праці і найширше вживаним об'єктом її нормування. Ці нормативи призначені для визначення норм затрат праці на машинно-ручних і ручних роботах. Вони поділяються на такі гру­пи: нормативи основного часу; допоміжного часу; часу підготовчо-завершальної роботи; часу обслуговування робочого місця; часу на відпочинок та особисті потреби.

Нормативи обслуговування — це регламентовані величини, які характеризують співвідношення між кількістю персоналу, що виконує функції обслуговування певних об'єктів, та кількістю цих об'єктів. Вони використовуються для встановлення норм обслуго­вування, тобто кількості одиниць обладнання, робочих місць, виробничих площ та інших об'єктів, що закріпляються за одним або групою працівників.

Нормативи чисельності — це регламентовані величини, що визначають кількість працівників певного професійно-кваліфіка­ційного складу, необхідну для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи. Ці нормативи використовуються для вста­новлення чисельності працівників на роботах, де її визначення через інші нормативи утруднене (наприклад, чисельності спе­ціалістів — конструкторів, технологів, економістів).

Нормативи підлеглості — це регламентовані величини, що визначають співвідношення між кількістю керівників та кількіс­тю підпорядкованих їм працівників. Найчастіше вони використо­вуються для визначення кількості керівників первинних ланок — бригадирів, майстрів, старших майстрів тощо.

Якщо роботи на підприємстві виконуються за типовою техно­логією, що вже відпрацьована в раціональних організаційно-технічних умовах на певній кількості підприємств, які мають такі самі види робіт, на ці роботи розробляються типові норми. Вони (типові норми) відіграють роль еталона для підприємств, що осво­юють дану технологію.

Конкретні норми праці для певного трудового процесу визна­чаються безпосередньо на підприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів. Тобто трудовий норматив є первинним і універсальним, а норма праці — вторинною і локальною. Нормі відповідають чітко визначені значення факторів, що визначають її величину в конкретних умовах виробничого процесу, а норма­тиви встановлюються для багатьох значень факторів. Норматив — це функція, що встановлює відповідність між багатьма нормами та впливаючими на них факторами. Норма — це конкретне зна­чення даної функції при фіксованих значеннях факторів.

Норми праці також класифікуються за такими ознаками:

• за призначенням розрізняють норми часу, виробітку, обслу­говування, чисельності, підлеглості, співвідношення кількості працівників, нормовані завдання;

• за сферою поширення вирізняють міжгалузеві, галузеві, ра­йонні та місцеві норми;

• за періодом дії норми бувають разовими, тимчасовими, се­зонними, тривалими;

• за мірою деталізації розрізняють деталізовані (мікроеле­менти!, елементні й операційні) та укрупнені (комплексні, типові, єдині) норми;

• за методом обґрунтування норми поділяються на науково обґрунтовані (аналітичні) і досвідно-статистичні.