Рід абревіатур

Нині триває активний процес формування літературної норми категорії роду абревіатур.

У розряді абревіатур категорію роду визначають двома способами: за формою роду опорного іменника словосполучення: АТС – жіночий рід, бо опорний іменник станція має жіночий рід; за характером кінцевих звуків абревіатур: твердий приголосний маркує чоловічий рід (загс, філфак), голосний -а – жіночий рід (Думка – Державна українська мандрівна капела), голосний -о – середній рід (НАТО). Це породжує варіантність (райвно запланував і райвно запланувало; ВАК затвердив і ВАК затвердила), яка свідчить про те, що категорія роду в розряді абревіатур нині перебуває в процесі становлення. Проте деякі закономірності вже сформувалися:

- якщо кінцевим елементом абревіатури є самостійне слово у називному відмінку, то воно й визначає рід абревіатури: ветлікарня – жіночий рід, педучилище – середній рід;

- якщо кінцевим елементом абревіатури є словоформа у непрямому відмінку, то рід абревіатури визначається опорним компонентом: завкадрами – чоловічий рід, завкафедрою – чоловічий рід;

- складові абревіатури з основою на твердий приголосний завжди чоловічого роду, хоч опорні компоненти можуть мати і жіночий, і середній рід: лісгосп – чоловічий рід (пор. лісове господарство), промторг – чоловічий рід;

- складові абревіатури на голосний мають той рід, який визначається опорним компонентом: КІВІ (Київський інженерно-будівельний інститут) – чоловічий рід, ОДУ (Одеський державний університет) – чоловічий рід, ДАТА (дуплексна абонентська телеграфна апаратура) – жіночий рід;

- комбіновані абревіатури приймають рід опорного компонента: райвно – чоловічий рід, КремГЕС – жіночий рід, КамАЗ – чоловічий рід;

- літерні абревіатури з кінцевою літерою голосного звука (АПО – апарат повітряного охолодження, АСУ – автоматизована система управління, НДІ – науково-дослідний інститут), літерні абревіатури на приголосні літери б, в, г, д, ж, з, к, п, т, х, ц, ч, ш, що при читанні закінчуються голосними звуками (БМВ – беемве, ПМК – пеемка, КВД – каведе, УВЧ – увече), літерні абревіатури на приголосні л, м, н, р, с, ф мають рід опорних компонентів (ДДУ – чол. р., ЦСУ – сер. р., ПМК – жін. р., КВД – жін. р., УВЧ – жін. р., АПН – жін. р.);

- звукові ініціальні лексикалізовані абревіатури, що не потребують розшифрування, виявляють рід за правилами звичайних слів (лавсан ЛАборатория Высокомолекулярных Соединений Академии Наук – чол. р., дзот деревянно-земляная огневая точка – чол. р., загс — чол. р., радар radio detection and ranging – чол. р., неп — чол. р.);

- на відміну від звичайних запозичених невідмінюваних слів з кінцевим голосним (типу бюро, кашне, декольте), які мають середній рід, рід невідмінюваних запозичених і питомних абревіатур на голосний визначається опорним компонентом словосполучення: УТО (універсальне торгове об’єднання) – середній рід, ХТЗ (хатезе) – чоловічий рід, СТО (станція технічного обслуговування) – жіночий рід. У системі абревіатур кінцеві звуки -о, -е не маркують середнього роду.

Отже, чотирьохграмемна категорія роду (чоловічий, жіночий, середній, парний) охоплює всі іменники української мови.

Категорія числа

Категорія числа виражає кількісний вияв позначуваного в іменнику. Граматичне значення числа виражається у співвідносних формах однини і множини або виступає як невизначена однинність чи множинність.

За граматичним значенням числа іменники в сучасній українській літературній мові поділяються на дві групи: 1) слова з формально вираженим протиставленням кількісного вияву; 2) слова, що кількісного протиставлення не виражають.

Більшість іменників в українській мові має співвідносні форми однини і множини. До цієї групи належать назви предметів, що піддаються рахунку або кількісному вираженню. Однина – граматичне значення для позначення одного предмета – протиставляється множині, що позначає кілька або багато предметів (день – дні, стіна – стіни, книга – книги, комаха – комахи). Однина, крім основного свого значення, може виражати узагальнення без вказівки на кількість, тоді іменник не творить форми множини. Наприклад: У будівництві човнів широко використовується граб, дуб, бук та інша деревина.

Протиставлення однини множині може бути семантично нечітким. Так, наприклад, іменники гурт, ватага, полк, дивізія, бригада, колектив, ланка, шеренга виражають однину як сукупність багатьох істот, а слова ряд, низка, стос — як сукупність багатьох предметів.

Форми множини таких іменників вказують на кількісну визначуваність сукупних одиниць (гурти – два гурти, полки – п’ять полків, колективи – кілька колективів; шеренги – три шеренги). Порівняймо також значення однини і множини в іменниках типу квасолина (одна, виділена із сукупності) і квасолини (кілька, багато, виділених із сукупності). Одиничність у таких іменниках є семантико-словотворчим значенням, а значення однини і множини є граматичною абстракцією, однаково застосовуваною до всіх назв предметів за їх кількісною характеристикою, крім тих, що не підлягають кількісному визначенню. Назви предметів і явищ, що не підлягають кількісному визначенню, граматично вираженого протиставлення за числом не виражають. Це іменники, що мають форму лише однини чи множини.

До іменників однинної форми (singularia tantum) належать:

а) слова з речовинним значенням (мука, сіль, пиво, молоко, сталь, вапно);

б) слова зі збірним значенням (старостат, учительство, агентура, дрібнота, рідня, городина, вишняк, верб’я);

в) назви абстрактних понять (молотьба, жовтизна, курява, тиша, змагання, блиск, радість, дружба, садівництво, успішність, рань).

Виражаючи інші семантичні відтінки, окремі слова однинної форми можуть виступати і в формі множини, наприклад: іменники з речовинним значенням на позначення типів, сортів, ґатунків (вина, води, масла, сталі, ґрунти, солі) або іменники абстрактного значення, коли виражають конкретний прояв почуттів, стану чи конкретний вияв ознаки, властивості (болі, печалі, висоти, злети, глибини, світи). Однинну форму мають також іменники – власні назви: Дмитро, Василина, Шевченко, Смотрич, Харків.

Проте й ці іменники можуть мати множинну форму, коли позначають однорідні поняття: Шевченки, Василі.

Значення числа в однинних іменниках виражено за допомогою відмінкових флексій. У множинних формах показником числа часто виступає також перенесення наголосу (глибина – глибини, висота – висоти, пісок – піски, масло – масла).

До іменників множинної форми (pluralia tantum) належать:

а) назви конкретних предметів парної або симетричної будови: вила, ворота, кайдани, куранти, ножиці, ковзани, штани, ночви;

б) назви предметів, що сприймаються як сукупність, збірність: гроші, кучері, солодощі, нутрощі, фінанси, чари, шахи, оплески;

в) назви речовин, залишків та ін.: вершки, ліки, дріжджі, консерви, висівки;

г) назви дій, процесів, станів: вибори, проводи, збори, піжмурки;

ґ) назви часових понять: канікули, роковини, сутінки;

д) деякі географічні назви: Чернівці, Житні Гори, Карпати, Дунаївці.

Іменники множинної форми, що позначають конкретні предмети і семантично виражають однинність (порівняймо: двері – одні двері, ножиці – одні ножиці, шаровари – одна пара шароварів), можуть виражати граматичне значення множини синтаксично, поєднуючись зі збірними числівниками (двоє дверей, п’ятеро ножиць, шестеро шароварів або: шість пар шароварів).

До іменників множинної форми належать і ті однинні іменники, що утворюють множину із зміною семантичного відтінку, наприклад: матеріали, коштовності, грязі, вина, біга.

Граматичне значення числа в іменниках множинної форми знаходить своє вираження у відмінкових флексіях множини та через синтаксичний зв’язок іменника з числівником.

Значення числа в невідмінюваних іменниках може виражатися синтаксично: цікаве інтерв’ю – цікаві інтерв’ю, таке па – такі па, нове кашне – нові кашне.

Категорія числа в іменнику, на відміну від інших іменних частин мови і дієслів, є синтаксично незалежною. Граматичне значення числа в іменнику являє собою вираження кількісної характеристики предмета в її реальному вияві. Формальне вираження числа іменників відображено в їхній відмінковій парадигмі.