Б) Інгулецький зрошуваний масив

Інгулецький зрошуваний масив розташований в Херсонській і Миколаївській областях, в південній частині Інгулецько-Бугського міжріччя. В його геологічній будові приймали участь неогенові карбонатні утворення, середньо і верхньоплиоценові алювіальні пісчано-глинисті відкладення, верньо-пліоценові червоно-бурі глини (перший від поверхні водоопіру) розвинуті повсюди, за виключенням долин і балок, а також четвертинні, переважно еолово-делювіальні відкладення. Еолово-делювіальні лесові утворення суцільним чохлом, потужністю від 10-15 до 30м, покривають водорозподільну рівнину. Широко розповсюджені (25-30%) на масиві поди, складені оглеєними суглинками та глинами [10,29,55].

В природних умовах грунтові води на території масиву мали спорадичне розповсюдження на червоно-бурих глинах на глибині в основному 10-15м; крім того, вони були відкриті у великих подах (Копані, Чорна Лощина, Зелений Гай та ін.). До понт-меотичних вапняків і пліоценових пісків приурочений горизонт вільних міжпластових вод, які залягають на глибині 35-45м.

Гідрогеолого-меліоративні умови Інгулецького масиву при проектуванні і будівництві системи були достатньо сприятливими. Однак, після вводу її в дію (канали в земляному руслі, відсутність колекторно-скидної мережі) гідрогеологічні умови на масиві змінилися в бік прогресуючого формування і підйому іригаційно-грунтових вод в лесовій товщі. На Інгулецькому зрошуваному масиві утворилася строкаста мозаїчна картина розповсюдження іригаційно-грунтових вод, в цілому відображуюча конфігурацію елементів зрошувальної мережі і зрошуваних ділянок.

При цьому в північно-східній частині масиву за період експлуатації системи грунтові води поширились а в південно-західній і південній зоні вони залягають у вигляді окремих ізольованих лінз, бугрів і куполів на зрошуваних ділянках, в приканальних зонах і великих подових зниженнях [10].

Для покращання меліоративного стану ландшафтів на Інгулецькому масиві з 1960 року розпочаті роботи по реконструкції зрошувальної системи. До 1988 року практично завершено будівництво противофільтраційних покрить на магістральному (52,2 км) і міжгосподарських розподільчих каналах (400 км), реконструкція внутрішньогосподарської мережі (59,2 тис. га) і будівництво колекторно-збірної (10,2 тис. га) мережі і горизонтального дренажу (5,6 тис. га).

Виконання цих заходів сприяло зменшенню фільтраційних витрат зрошуваної води і покращенню гідрогеолого-меліоративного стану на масиві. Так, якщо в 1970 році площа земель з високим рівнем залягання грунтових вод складала біля 30 тис. га, то в останній час, враховуючи навіть роки з підвищеною нормою атмосферних опадів, вона не перевищували 10 тис. га. Крім того, на облицьованих каналах спостерігається стабілізація режиму приканальних куполів, а в окремих випадках відмічається і зниження рівня грунтових вод. За даними Одеської гідрогеолого-меліоративної експедиції (1983 р.), вплив каналів на режим грунтових вод відмічається у галузі завширшки 400 м магістральному каналі і 250-300 м - у розподільчих каналах. В той же час, незважаючи на комплекс захисних заходів, гідрогеолого-меліоративний стан на Інгулецькому масиві залишається незадовільним. Основними причинами є невідповідність роботи дренажних систем їх проектному режиму та атмосферні опади, які в 1997, 1998рр. в 1,5-2,0 рази перевищували середні багаторічні величини, що призвело до підтоплення в зимово-весняний період 4-7 тис. га зрошуваних земель, а також ряду населених пунктів.