Г) Зрошувані масиви в зоні Північно-Кримського каналу

Площі зрошення в зоні Північно - Кримського каналу розташовані на території Степового Рінинного Криму. Вони характеризуються значним різноманіттям природних умов.

В геоморфологічному відношенні у Рівнинному Криму виділяються Присивашська низина, Центральна підвищена рівнина, Тарханкутська височина, Альмінська низина та рівнини Керченського півострова, відмінні своєрідністю рельєфу та геологічною будовою [10, 29].

На основі геоструктурних відмінностей розглянутої території при гідрогеологічному районуванні (Рішес Е.А., 1970) виділяються південна частина Причорноморського артезіанського басейну, західна частина Азово-Кубанського артезіанського басейну та Керченська система малих артезіанських басейнів, а в їх складі - ряд басейнів другого порядку.

В геологічній будові Рівнинного Криму приймають участь осадочні утворення різноманітного віку. Палеоген-неогенові (майкопські) і сарматські переважно глинисті утворення широко розвинуті на Керченському півострові. Тарханкутське плато складено потужною серією вапняно-маргелистих неогенових порід. Середньо- і верхньопліоценові піщано-глинисті та гравійно-галечникові утворення потужністю до 30-50 м. Розповсюджені в Присивашській і Альмінській низовинах, а також на Центральній високій рівнині.

Четвертинні утворення (суглинисті, рідше супісчані та пісчані) суцільним чохлом покривають всю територію та представлені, в основному, такими генетичними типами; еолово-делювіальними, еолово-делювіально-елювіальними, алювіально-пролювіально-делювіальними відкладеннями потужністю до 20-30 м та більше.

Гідрогеолого-меліоративні умови Керченського півострову дуже складні, для багатьох ділянок його характерні неглибокі залежи регіонального водоупору, представленого майкопськими та сарматськими глинами, наявність покровної товщі засолених слабопроникливих відкладень високомінералізованих грунтових вод. Комплексні дослідження на дослідно-виробничих ділянках у Ленінському районі Автономної Республіки Крим дозволили розробити заходи по регулюванню водно-сольового режиму та режиму зрошення (П.А. Марюшин та ін.). Необхідні подальші дослідження для розробки заходів по оптимізації меліоративного режиму прилеглих незрошуваних територій в умовах Керченського півострова та створенню на них сприятливого меліоративного стану.

Тарханкутський півострів характеризується порівняно простими гідрогеолого-меліоративними умовами. Малопотужна (2-5м) товща покровних лесовидних суглинків залягає на пліоценових червоно-бурих глинах (до 5 м) або безпосередньо на неогенових вапняках. На значній площі покривні суглинки відсутні або мають незначну товщину. Грунтові води залягають в неогенових вапняках на глибині 20-50м. Враховуючи добру дренованість території, одним з головних питань розробки меліоративного режиму тут є прогнозування зміни якості підземних вод в умовах зрошення.

Розріджене зрошення в зоні Північно-Кримського каналу, яке почалося в 1964 р., призвело до значного підйому рівня грунтових вод, особливо в Присивашші, за рахунок фільтраційних втрат із магістрального каналу, міжгосподарчої та внутрішньогосподарської мережі в земляному руслі, інфільтрації зрошувальних вод, невиробничих скидів і недотримання режиму зрошення. Крім того, підйому рівня грунтових вод сприяли ділянки зрошення (супутники), які створювали господарства без необхідних протифільтраційних заходів, а також ділянки так званого малого зрошення, які будувалися в 60-70-х роках в земляному руслі, як правило, без необхідних інженерних споруд.

За даними Кримської гідрогеолого-меліоративної експедиції, за багаторічний період (1965-1976 рр.) рівні грунтових вод піднялись на загальній площі, що перевищує 400 тис. га. Загальний підйом рівня грунтових вод досягав 2-5 м і більше. В приканальній смузі шириною 200 м вода піднялася на 2-8 м, в смузі, віддаленої від каналу до 1000м - на 1,5–2 м і на відстані 3000-4000 м - на 0,5-1 м. Щорічно рівень грунтових вод на зрошуваних площах піднімається на величину від 0,5 до 2 м.

Для захисту від підтоплення зрошуваних та прилеглих земель у Криму, а також підтримання на них сприятливого водно-сольового режиму, на каналах проведені значні протифільтраційні роботи, а також збудований дренаж на площі більш ніж 200 тис. га, який забезпечує підтримання рівня грунтових вод на глибині 2-3 м від поверхні землі і постійне їх опріснення. Встановлено систематичний нагляд за змінами рівня грунтових вод. Дренажні системи експлуатуються спеціалізованими управліннями.

При вивченні умов і факторів формування меліоративного режиму грунтів зрошуваних ландшафтів обов’язково слід відображати:

- в якому напрямку розвивається грунтово-гідрогеологічний процес на масиві;

- наскільки цей процес буде характерним для ділянки яку вивчають;

-виділити найбільш небезпечні аспекти можливого погіршення гідрогеолого-меліоративного стану зрошуваних земель на ділянці, меліоративні заходи, які вже застосовуються на зрошуваному масиві, та ті, що проектуються.