Фрунзенська зрошувальна система

Фрунзенська зрошувальна система (рис.1.29.) розташована в Дніпропетрівській області і обслуговує господарства Дніпропетровського, Магдалинівського, Новомосковського і Царичанського районів. Будівництво системи виконувалось двома чергами: першу введено в експлуатацію в 1970, другу - в 1975 році [10].

Зрошуваний масив розміщується, в основному, на другій надзаплановій терасі Дніпра і частково на водороздільному плато річок Кільчень-Чаплинка. Поверхня рівнинна, розчленована мережею ярів і балок. Грунти не засолені. Грунтовий покрив утворюють переважно чорноземи звичайні, мало- та середньогумусні. Гідрогеологічні умови відзначаються наявністю грунтових вод на глибині 2-15 м, а на водоподілі - до 45 м. За хімічним складом вода сульфатно-гідрокарбонатного і кальцієво-натрієвого типів з мінералізацією від 0,6-0,9 до 1,7-3,5 г/л.

Джерелом зрошення є Дніпровське водосховище, з якого вода самопливом по каналу завдовжки 4,4 км надходить до насосної станції № 1, на водозаборі якої встановлено електрорибозагороджувач. Річище підвідного каналу земляне. Канал розрахований на пропуск до 20 м³/с води.

Головна насосна станція оснащена вертикальними осьовими насосами і подає воду в голову магістрального каналу першої черги, на якому розміщено ще дві насосні станції підкачування. У кінці магістрального каналу споруджено насосну станцію підкачування № 4, яка подає воду у три розподільники. Всього на першій черзі системи працює вісім насосних станцій підкачування.

На одній площадці з ГНС-3 розміщено ГНС-4, що подає воду в МК-2 другої черги, який є першим в Україні каналом зрошувальної системи, де здійснене каскадне регулювання з гідравлічними затворами - автоматами циліндричного типу. Вода подається на зрошення насосними станціями підкачування.

Магістральні та міжгосподарські розподільні канали системи збудовані з протифільтраційним покриттям переважно із залізобетонних плит, укладених на поліетиленову плівку, а також частково у лотках. Дренажна мережа побудована на площі 24,6 тис. га, що дає змогу підтримувати на зрошуваних і прилеглих територіях оптимальний водно-сольовий режим.