Класифікація ландшафтів

Класифікація ландшафтів базується на порівнянні їх по багатьом критеріям - генезису, структурі, функціонуванню, а також по ландшафтоутворюючим факторам. Найважливіші функціональні характеристики ландшафтів, це такі процеси, як вологообіг, грунтоутворення, продуцірування біомаси, біогенний кругообіг речовин, їх сезонна динаміка та інші, визначаються тепло- та вологозабезпеченістю, кількістю надходячих до ландшафту тепла і вологи. Тому найбільш загальні ознаки ландшафтів, які можуть бути підставою для їх об'єднання у вищі класифікаційні категорії - типи ландшафтів, слід вишукувати, перш за все, у схожості співвідношення тепла і вологи [13].

При порівнянні необхідно спиратися на систему єдиних гідротермічних показників, таких, як сумарна сонячна радіація і радіаційний баланс, середні та екстремальні температури повітря, кількість та режим атмосферних опадів. Доцільно використовувати при цьому і похідні показники - суму активних температур (за період із середніми добовими температурами вище 10^о), коефіцієнт зволоження М.М.Іванова (відношення кількості атмосферних опадів, що випадають за відповідний період, до величини випаровування , коефіцієнти континентальності, з котрих найкращий також запропонований М.М.Івановим (функція від широти місця, річної та добової амплітуд температури і дефіциту вологості в самий посушливий місяць).

Загальність ландшафтів одного типу визначається і у водному балансі (співвідношенні між різними складаючими вологообігу), сучасних геоморфологічних процесах, умовах життя органічного світу, його структурі, продуктивності, запасах біомаси, біологічному кругообігу речовин, грунтоутворенні.

Важливою характеристикою кожного типу ландшафтів є сезонний ритм природних процесів, що складається з послідовної зміни фаз річного циклу функціонування. Всі ці процеси та компоненти порівнюються і описуються також по єдиним кількісним та якісним показникам [13].

Типи ландшафтів безумовно пов'язані з відповідними зонами і секторами суші. Тип ландшафтів це об'єднання ландшафтів із загальними зонально-секторними рисами у структурі, функціонуванні, динаміці. Наприклад: суббореальні семіаридні(степові), суббореальні гумідні (широколиствені-лісові) тощо.

Розміщення одних типів ландшафтів строго обмежено відповідними секторами. Наприклад, вологі лісові субтропічні та екваторіальні ландшафти пов'язані з приокеанічними секторами, пустинні - з різко континентальними [13]. Інші типи ландшафтів мають свої аналоги в різних секторах і значно поширені у світі. Так, суббореальні степові (семіаридні) ландшафти мають значне поширення у світі (Євразія: Південь України, Росії, Поволжя, Південний Урал, Північний Казахстан, Південний Сибір, Алтай, Забайкалля, Монголія, Північний і Центральний Китай, Маньчжурія; Північна Америка: західні і центральні райони США, південно-західні райони Канади) і представлені широким набором типів і груп, мають свої аналоги на різних континентах і півкулях (Євразія, Північна Америка). Це степові ландшафти: Східноєвропейські, Казахстанські, Центральноазіатські, Лугово-степові маньчжурські ландшафти, Південні мусонно-степові ландшафти. Тільки на території колишнього Радянського Союзу нараховуються сотні видів ландшафтів. Поряд з природними розвиваються техногенні ландшафти: міські, урбанізовані та ін. Ландшафтний дизайн і архітектура, як нові напрями розвитку меліорації ландшафту, спрямовані на вдосконалення природних ландшафтів, створення культурних ландшафтів. На рис. 1.1 – 1.22 (фото автора) представлені характерні види європейських природних та техногенних ландшафтів.