Методи обчислення ВВП та національного доходу

Валовий внутрішній продукт можна обчислювати трьома методами: виробничим методом, розподільчим методом (за доходами) і методом кінцевого використання (за видатками). Кожний із наведених методів спирається на різну інформацію, але всі вони мають забезпечувати однаковий результат. Іншими словами, величина ВВП не залежить від методу його обчислення.

1. Виробничий метод. Згідно з цим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс чисті продуктові податки:

ВВП =

(2.1)

В наведеній формулі вираз (випуск мінус проміжне споживання) є валовою доданою вартістю, створеною в окремих галузях економіки, а вираз (податки на продукти мінус субсидії на продукти) - це чисті продуктові податки.

Валова додана вартість - це та частина випуску, яка додається факторами виробництва до вартості проміжного споживання, тобто вартості сировини, матеріалів, електроенергії тощо, спожитих в процесі виробництва. Тому величина валової доданої вартості визначається як різниця між випуском і проміжним споживанням. Вона є валовим показником, оскільки включає в себе амортизацію (споживання основного капіталу).

До податків на продукти відносяться такі податки, які стягуються пропорційно до кількості або вартості продуктів, що вироблені та продані як в середині країни та і за кордон або імпортовані резидентами. До цих податків відносяться податок на додану вартість та інші податки такого типу, а також акцизний збір, імпортне та експортне мито тощо. Субсидії на продукти - це такі субсидії, які надаються із державного та місцевих бюджетів одиницям-резидентам для відшкодування поточних збитків підприємств.

Інформація про ВВП, обчисленого на базі виробничого методу, наводиться в таблиці 2.3. Наведена таблиця дозволяє виділити дві особливості, що притаманні цьому методу.

Перша -валова додана вартість всіх галузей і економіки в цілому обчислюється в основних (базисних) цінах, які не включають продуктові податки, але враховують субсидії виробникам продукції. Натомість ВВП обчислюється в ринкових цінах, до складу яких мають входити ці податки. За цих умов ВВП в ринкових цінах дорівнює сумі валової доданої вартості плюс чисті продуктові податки. Із таблиці 2.3 видно, що в Україні у 2003 році сума валової доданої вартості в основних цінах склала 235589 млн.грн., а ВВП в ринкових цінах дорівнює 264165 млн.грн. Це означає, що ринкові ціни вищі за основні на величину чистих продуктових податків, які склали 28576 млн.грн.

Але ВВП може обчислюватися і в інших цінах. Якщо для оцінювання випуску використовуються ціни виробників, які охоплюють певні продуктові податки, то ВВП в ринкових цінах буде визначатися як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс податки на імпорт мину субсидії на імпорт, а також плюс продуктові податки, які не входять до складу цін виробників, тобто податки аналогічні податку на додану вартість.

Друга - таблиця 2.3 свідчить, що при обчисленні валової доданої вартості всієї економіки і ВВП оплата послуг фінансових посередників відображається зі знаком мінус. Це пояснюється тим, що згідно з концепцією сучасної системи національних рахунків (1993р.) послуги фінансових посередників не створюють додану вартість, а відносяться до проміжного споживання. Але оскільки фактично вони знаходять відображення в кінцевих результатах діяльності відповідних галузей економіки, то валова додана вартість, що створена в економіці, має бути зменшена на величину вартості цих послуг.

Табл. 2.3. ВВП України в 2003 р., обчислений за виробничим методом (у фактичних цінах, млн. грн.)

2.Розподільчий метод (за доходами). За цим методом ВВП являє собою суму первинних доходів, створених резидентами за певний період на географічній території країни. При цьому до первинних доходів відносяться доходи, що утворюються внаслідок первинного розподілу виробленого ВВП між факторами виробництва, тобто між трудом, капіталом, а також урядом, який за свої послуги отримує податки. Виходячи з цього, згідно з розподільчим методом величина ВВП обчислюється за формулою:

Заробітна плата найманих працівників охоплює оплату праці у грошовій і натуральній формі, що нараховується всім найманим працівникам на географічній території країни , а також відрахування роботодавців до страхових фондів.

Валовий прибуток характеризує перевищення доходів підприємств над їх поточними витратами і розподіляється на прибуток та споживання основного капіталу (амортизаційні відрахування). У свою чергу прибуток підприємств розподіляється на такі елементи: а) податок на прибуток; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток.

Змішаний дохід - це дохід від індивідуального бізнесу (наприклад, невеликі майстерні, магазини, перукарні). Особливістю індивідуальних підприємств є те, що вони знаходяться у власності окремих осіб або невеликих груп людей, первинні доходи яких неможливо розподілити на заробітну плату та прибуток.

Податки на виробництво та імпорт складаються з двох елементів: а) податки, які сплачують одиниці-резиденти до державного бюджету, що пов'язані з виробництвом та імпортом товарів та послуг; б) платежі, які стягує держава з одиниць-резидентів за використання факторів виробництва та отримання дозволу на здійснення окремих видів економічної діяльності (податок на землю, транспортні засоби тощо). Податки на виробництво та імпорт розглядаються як первинний доход держави в особі уряду. Субсидії на виробництво та імпорт включають крім поточних субсидій на продукти також інші субсидії, що мають природу капітальних трансфертів.

Інформація при динаміку та структуру ВВП України, обчисленого на базі розподільчого методу подається в таблиці 2.4. Як видно з цієї таблиці, головною особливістю динаміки ВВП є випереджаючі темпи зростання оплати праці найманих працівників. У 2003 р. порівняно з 2001 р. оплата праці найманих працівників збільшилася майже на 40%, а її частка в структурі ВВП зросла на 3 процентних пункти.

Таблиця 2.4. ВВП України, обчислений розподільчим методом.

2. Метод кінцевого використання (за витратами). У відповідності до цього методу ВВП визначається як сума всіх видів кінцевого використання (кінцеве споживання , валове нагромадження, чистий експорт). Згідно з таким визначенням ВВП можна обчислити за формулою:

ВВП = кінцеве споживання + валове нагромадження + чистий експорт. (2.3)

Як уже зазначалося, до кінцевого споживання входить кінцеве споживання домашніх господарств; некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства; органів державного управління.

Валове нагромадження розраховується як сума валового нагромадження основного капіталу, зміни запасів оборотних коштів (товарно-матеріальних запасів) та чистого придбання цінностей (придбання за мінусом вибуття цінностей). Витрати , що пов'язані з валовим нагромадженням основного капіталу та зміною товарно-матеріальних запасів, є інвестиціями, оскільки вони спрямовані на збільшення виробничого потенціалу економіку.

Що стосується витрат, пов'язаних з чистим придбанням цінностей, то вони не відносяться до інвестицій. Це пояснюється тим, що в даному випадку під цінностями розуміють дорогоцінні метали і камні, антикварні вироби, мистецькі товари тощо. Вони являють собою непродуктивні активи, які використовуються не для виробництва , а з метою збереження чи збільшення багатства, тобто реальної вартості зазначених цінностей. Враховуючи, що чисте придбання цінностей займає дуже незначну частку у складі валового нагромадження, при визначенні ВВП за методом кінцевого використання валове нагромадження прирівнюють до валових інвестицій.

Слід розрізняти реальні та фінансові інвестиції. Інвестиції як макроекономічна категорія - це реальні інвестиції, оскільки вони збільшують обсяг реального (фізичного) капіталу . Фінансові інвестиції є владанням грошових коштів в акції, облігації та інші фінансові активи. Вони не збільшують реальний капітал, а відображають передачу фінансових ресурсів від одних економічних суб'єктів до інших.

В широкому розумінні до інвестицій можна віднести будь-яку поточну діяльність, яка збільшує майбутній виробничий потенціал економіки. З цієї точки зору освіту теж можна розглядати як інвестицію в людський капітал, оскільки вона збільшує можливості робочої сили країни щодо виробництва внутрішнього продукту.

В залежності від впливу на основний капітал у складі валових інвестицій виділяють два елементи:

1. чисті інвестиції, до яких відноситься та частина валових інвестицій, що спрямовується на приріст основного капіталу;

2. відновлювальні інвестиції, до яких відноситься та частина валових інвестицій, що використовуються на відновлення зношеного капіталу.

Останні інвестиції дорівнюють амортизації, яка відображає величину споживання основного капіталу. Отже, якщо від валових інвестицій відняти амортизацію, то отримаємо чисті інвестиції:

Чисті інвестиції = валові інвестиції - амортизація. (2.4)

Чистий експорт відображає вплив зовнішньої торгівлі на ВВП. Експорт відображає витрати нерезидентів на закупівлю і виробництво національних товарів і послуг, а імпорт, навпаки, витрати резидентів на закупівлю і виробництво іноземних товарів і послуг. Це означає, що зростання експорту збільшує витрати на виробництво ВВП за рахунок іноземців, а зростання імпорту зменшує витрати національної економіки на виробництво ВВП. У підсумку приріст ВВП - це величина, на яку іноземні витрати на закупівлю національних товарів і послуг (експорт) перевищують витрати національної економіки на іноземні товари і послуги (імпорт). Цією величиною є чистий експорт, який визначається за формулою

Чистий експорт = експорт - імпорт (2.5)

Інформація про ВВП України, обчисленого за методом кінцевого використання, наводиться в таблиці 2.5

Таблиця 2.5. ВВП України, обчислений за категоріями кінцевого використання

Дані, які наведені в таблиці 2.5, свідчать, що найвищими темпами зростають кінцеве споживання домашніх господарств валове нагромадження основного капіталу та чистий експорт. Завдяки цьому за аналізований період їх частка в структурі ВВП зросла при зменшенні частки інших складових.

Обчислення ВВП за формулою (2.3) відповідає принципам СНР-93. Але в процесі макроекономічного аналізу вона модифікується з метою розмежування кінцевих витрат приватного та державного секторів. Так, споживчі витрати домашніх господарств і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, можна об'єднати в категорію "приватне споживання", а кінцеві споживчі витрати сектору загального державого управління можна назвати "державне споживання". Таким чином, кінцеві споживчі витрати складаються з двох елементів: приватне споживання і державне споживання. Аналогічно, валове нагромадження розкладається на валові приватні інвестиції і валові державні інвестиції.

Враховуючи наведену реструктуризацію кінцевого використання, отримаємо аналітичну формулу ВВП, обчисленого за методом кінцевого використання:

· Y = C + I + G + NX; (2.6)

· де, Y - валовий внутрішній продукт,

· C - приватне споживання;

· I - валові приватні внутрішні інвестиції;

· G - державні закупівлі.

Рівняння (2.6) потребує деяких доповнень, щодо тлумачення його окремих елементів. Так, приватне споживання (С) - це витрати на споживання всіх суб'єктів приватного сектора економіки, які переважно складаються із споживання домогосподарств. У різних країнах частка приватного споживання у складі ВВП дуже суттєво коливається. До складу витрат на приватне споживання входять товари поточного споживання (продовольчі товари, одяг, взуття, санітарно-гігієнічні товари тощо); товари тривалого користування (транспортні засоби, побутова техніка тощо); послуги (житлово-комунальні, юридичні, медичні, освітні тощо). Валові приватні внутрішні інвестиції (І) охоплюють лише ті інвестиції, що фінансуються резидентами всередині країни. Інвестиції, які фінансуються нерезидентами називаються іноземними інвестиціями, які впливають на чистий експорт.

Державні закупівлі (G) охоплюють витрати державних органів (центральних і місцевих) на закупівлю споживчих та інвестиційних товарів і послуг. Державні витрати на закупівлю державних споживчих товарів і послуг (державне споживання), пов'язані з утриманням органів державного управління, армії, міліції, освіти, науки тощо. Інвестиційні витрати держави (державні інвестиції) спрямовуються на закупівлю зброї, будівництво доріг, службових будинків, офісної техніки тощо.

Слід підкреслити, що до державних закупівель не входять витрати держави, що пов'язані з виплатою трансфертних платежів ( пенсії, стипендії, тощо), а також видатки по обслуговуванню державного боргу (процентні платежі). Це пояснюється тим, що ці видатки не відображають закупівлю товарів і послуг, а слугують інструментом перерозподілу доходів. Виходячи з цього , слід розрізняти два поняття: державні закупівлі і державні витрати. Державні закупівлі є елементом витрат на виробництво ВВП, а державні витрати відображають витрати державного бюджету. Державні витрати перевищують державні закупівлі на величину трансфертів та видатків по обслуговуванню державного боргу.

Як уже зазначалося, чистий експорт обчислюється як різниця між експортом (ЕХ) та імпортом (ІМ). Це дає підстави визначити чистий експорт за такою формулою: NX = ЕХ - ІМ.

Внутрішній продукт за своєю сутністю - це додана вартість. Амортизація (споживання основного капіталу), яка входить до ВВП, не є елементом доданої вартості. Вона відображає вартість, яка переноситься з основних фондів на продукт в процесі його виробництва. Тому її слід віднести до перенесеної вартості і до проміжної продукції. Це означає, що з теоретичної точки зору амортизацію необхідне виключати з розрахунку внутрішнього продукту.

Проте в економічній практиці обчислення амортизації не відповідає вимогам СНР. Згідно з цими вимогами амортизація має нараховуватися на відновну вартість основних фондів (на практиці часто використовують первісну вартість) і на сонові прямолінійного методу (на практиці часто застосовують прискорені методи). Всі ці відхилення від вимог СНР робить облік амортизації неточним і неспівставленим між окремими країнами. Тому в якості показника внутрішнього продукту застосовується ВВП, який врахує амортизацію і є валовою доданою вартістю. Поряд з цим при необхідності і певному корегуванні амортизації може застосовуватися більш точний показник внутрішнього продукту - чистий внутрішній продукт. Його можна обчислити за формулою:

· NDP = Y - A (2.7)

· де NDP - чистий внутрішній продукт

· А - амортизація.

Оскільки ВВП вимірює лише доходи, що отримує країна від внутрішнього виробництва, він не охоплює всі доходи резидентів. Щоб врахувати доходи від зовнішньо-економічної діяльності застосовуються два додаткових показника. Першим з них є валовий національний доход, який визначається за формулою:

· GNI = Y + NI_f; (2.8)

· де GNI - валовий національний доход

· NI_f - чисті первинні доходи, отримані із-за кордону, які визначаються як різниця між первинними доходами, що отримують резиденти із-за кордону (заробітна плата, доходи від власності, податки мінус субсидії на виробництво та імпорт), і аналогічними первинними доходами, що виплачуються нерезидентам.

Найбільш повною характеристикою національного доходу країни є валовий національний наявний дохід, який визначається за формулою:

· GNDI = GNI + NTR_f (2.9)

· де NTR_f - чисті поточні трансферти, отримані із-за кордону, які охоплюють чисті поточні податки на доходи, майно тощо, одержані від інших країн; чисті соціальні виплати та інші чисти поточні трансферти, що отримані із-за кордону.

Валовий національний наявний доход відображає весь дохід (як зароблений так і отриманий від зовнішнього світу), яким може розпоряджатися країна. Переважна частина цього доходу спрямовується на споживання, інша - на заощадження. Звідси випливає формула національних заощаджень:

Національні заощадження = GNDI - кінцеве споживання (2.10)