Хімічні осадкові породи

Хімічні осідання утворюються шляхом випадання із розчинів при зміні температури або концентрації. В результаті подальших перетворень виникають хімічні осадкові породи.

Вапнякиможуть бути хімічного і органогенного походження. Хімічним шляхом виникають вапнякові туфи, що утворюються завдяки осадженню з гарячих і холодних водних розчинів. Можливі натічні утворення: сталактити, які звисають затверділими бурульками із стелі печер, сталагміти – зростають угору за рахунок крапель, що стікають на підлогу, і сталагмати, що виникають при зрощенні сталактитів і сталагмітів.

У результаті заміщення атомів кальцію атомами магнію утворюються магнезити – Мg[СО₃] і доломіт – СаМg[СО₃]₂ Мінерали цих мономінеральних порід та їх застосування описані в класі карбонатів.

Під дією високих температур і тиску можлива перекристалізація вапняків (іноді доломіту) в мармур – метаморфічнупороду, що складається з одного мінералу – кальциту. Структура мармуру дрібно-, середньо- і грубозерниста. Колір різноманітний, залежно від домішок, – білий, сірий, рожевий, червоний, чорний, смугастий, іноді з прожилками і узорами. Найбільш довговічні дрібнозернисті білі мармури. Середня щільність – 2600-2800 кг/м³, міцність при стиснення від 50 до 300 Мпа, легко розщеплюється на плити, шліфується і полірується. Це прекрасний облицювальний матеріал для внутрішньої обробки парадних приміщень, скульптурних робіт, електроізоляційний матеріал.

Під дією атмосфери промислових міст, що містить сірчистий газ, на поверхні мармуру може утворюватися сірчана кислота, що перетворює мармур на гіпс. До того ж, хімічна корозія доповнюється збільшенням об'єму на 10-15%. Тому мармури не рекомендують застосовувати для зовнішніх робіт.

Родовища мармурів в Україні (Приазов'я і Донецька область), на Уралі, в Грузії, Вірменії, Карелії, Середній Азії. У далекому зарубіжжі кращі скульптурні мармури в Греції й Італії (Каррара).

До осадкових порід належать боксити — руда для отримання алюмінію, що складається із гідратів оксиду алюмінію; містить залізні і марганцеві руди.

Велике значення при осадженні має кисневий режим процесу – залежно від вмісту вільного кисню утворюються окисні (гідрогетит, гематит), карбонатні (сідерит Fе[СО₃]) і силікатні (залізисті хлорити) руди.

Типовими хімічними осіданнями є солі, випадні водних розчинів. У замкнутих мілководих лагунах, у затоках – за випаровування утворюються насичені і перенасичені розчини, що приводить до випадання кристалів солей. Середній вміст солей у морській воді – 35 г на 1 літр: NaСl – 78%, МgCl – 10%, частка решти солей (СаCO₃, СаSO₄, МgSO₄, КCl та ін.) незначна.