Вибір типу енергоустановки

Проектне завдання на будівництво Чорнобильської АЕС потужністю 2000 МВт було виконано Уральським відділенням інституту «Теплоелектропроект». Затверджене 29 вересня 1967 Міненерго

СРСР завдання було розроблено для трьох видів реакторів:

· графітно-водяного реактора РБМК-1000;

· графітно-газового реактора РК-1000;

· водо-водяного реактора ВВЕР.

Техніко-економічні показники першого варіанту виявилися найнижчими за більш сприятливому стані розробок і можливості постачання обладнання.

Спільною Постановою Міненерго СРСР і Мінсередмашу СРСР від 19 червня 1969 року, затвердженим Радою Міністрів СРСР 14 грудня 1970 року, було визначено застосування в проекті реактораРБМК-1000 (реактор великої потужності, канальна потужністю 1000 МВт) — канального, гетерогенного, уран-графітового ( графітно-водяного по сповільнювачу), киплячого типу, на теплових нейтронах, який використовує як теплоносій киплячу воду в одноконтурній схемі і призначеного для вироблення насиченого пару тиском 70 кг/см².

Наказом Міненерго СРСР від 30 березня 1970 року подальше проектування Чорнобильської АЕС було доручене інституту «Гідропроект». Проект реакторного відділення першої черги ЧАЕС виконаний субпідрядником — інститутом ВНДПІЕТ Мінсередмашу СРСР.

Чорнобильська АЕС стала третьою станцією з реакторами типу РБМК-1000 після Ленінградської і Курської АЕС, прийнятих в експлуатацію, відповідно, в 1973 і 1976 роках.

Рішення на користь безкорпусного реактора РБМК було прийнято у зв'язку з відсутністю в країні необхідних виробничих потужностей для серійного виготовлення в необхідних кількостях високоміцних корпусів великих розмірів для реакторів типу ВВЕР, що широко застосовуються в інших країнах. У зв'язку з цим будівництво реакторів РБМК дозволяло забезпечити швидке нарощування енергогенеруючих потужностей, розвиток атомної енергетики. Відсутність корпусу, що має обмеження за габаритними розмірами, дозволяло забезпечити досягнення більшої генеруючої потужностіенергоблоку (блокової потужності) — 1 000, а в подальшому 1 500 МВт. Проекти реакторів ВВЕР того часу мали обмеження блокової потужності в 440 МВт, лише у 1980 році вдалося її довести до 1 000 МВт. Разом з тим реактор РБМК дозволяє виробляти перевантаження ядерного палива без зниження потужності, що забезпечує підвищення коефіцієнту використання його потужності і економічності енергоблока в цілому.