Аварія в 1982 році

9 вересня 1982 після виконаного середнього планового ремонту під час пробного запуску реактора 1-го енергоблока на потужності 700 МВт теплових при номінальних параметрах теплоносія сталося руйнування тепловиділяючої збірки і аварійний розрив технологічного каналу № 62-44. Внаслідок розриву була деформована графітова кладка активної зони, в реакторний простір викинуто значну кількість радіоактивних речовин із зруйнованої тепловиділяючої збірки. Важкі наслідки аварії зумовлені відмовою системи аварійного захисту і тривалим (протягом 20 хвилин) утриманням реакторної установки після розриву каналу на потужності 700 МВт.

Наслідком розриву каналу був викид радіоактивної парогазової суміші з реакторного простору блоку №1 в аварійний конденсатор, трубопровід зв'язку газових контурів блоків і далі під дзвін мокрогогазгольдера. У цій частині газового контуру відбулося короткочасне підвищення тиску, що призвело до викиду до 800 кг води з гідрозатворів у реакторний простір блоку №2, який працював на номінальній потужності. За рахунок випаровування викинутої води сталося різке підвищення тиску в реакторному просторі блоку №2, що у свою чергу призвело до витіснення інших гідрозатворів з боку реакторного простору. Парогазова суміш з реакторного простору блоку №2 викидалася під дзвін мокрого газгольдера і далі через його спорожнений гідрозатвор разом з радіоактивною парогазовою сумішшю з реакторного простору блоку №1 - у вентиляційну трубу і атмосферу. У результаті викиду радіоактивних речовин була забруднена значна територія. Для ліквідації наслідків цієї аварії було потрібно близько 3 місяців ремонтних робіт. Канал 62-44 та ділянку активної зони, що безпосередньо примикала до зруйнованого каналу, назавжди було виведено з роботи

За офіційними даними, аварія не справила значущого впливу на навколишнє середовище. Підвищені рівні радіоактивного забруднення навколишнього середовища були короткочасними

Після аварії проектувальниками були розроблені та реалізовані заходи з попередження подібних інцидентів

До сьогоднішнього дня немає єдиної причини, що викликала розрив каналу.

Існує дві версії:

· Припинення циркуляції теплоносія в каналі внаслідок грубого порушення персоналом цеху наладки технологічного регламенту під час регулювання поканальних витрат води або потрапляння в канал стороннього предмету;

· Залишкове внутрішнє напруження в стінках цирконієвої канальної труби, що виникло внаслідок самовільної зміни заводом технології її виробництва.