Тема: Основи класичного гігієнічного європейського масажу. Фізіологічний вплив прийомів масажу на органи та системи організму.

Мета заняття:ознайомитись з методичними особливостями проведення класичного європейського гігієнічного масажу, з’ясувати фізіологічний вплив прийомів масажу на органи та системи організму.

Питання для самопідготовки та контролю:

1. Основні правила методики і техніки прийомів класичного масажу.

2. Основні положення масажиста, рук масажиста та масуємого.

3. Напрямок руху рук при виконанні прийомів.

4. Фізіологічний вплив прийомів погладжування.

5. Фізіологічний вплив прийомів розтирання.

6. Фізіологічний вплив прийомів розминання.

7. Фізіологічний вплив прийомів вижимання.

8. Фізіологічний вплив прийомів вібрації.

9. Фізіологічний вплив прийомів руху.

Література:

1. Белая Н.А. Массаж лечебный, оздоровительный: Практическое

пособие. — М., 1997.

2. Бирюков Л.А. Массаж: Учебник для академий и институтов физической культуры. — М., 1988.

3. Бирюков А.А. Лечебный массаж: Учебник для вузов. — М. : Издательский центр «Академия», 2004.

4. Васечкин В.И. Лечебный и гигиенический массаж. — Минск, 1996.

5. Вербов А.Ф. Основы лечебного массажа. М. : Медицина, 1996.

6. Епифанов В.А. Атлас профессионального массажиста. – М. : Эксмо, 2009.

7. Єфіменко П.Б. Техніка та методика класичного масажу. – Харків : «ОВС», 2007.

8. Клебанович М.М. Классический лечебный массаж. Самоучитель (+ DVD с видеокурсом). – СПб. : Питер, 2009.

9. Погосян М.М. Лечебный массаж: Учебник для академий и институтов физической культуры. — М., 2002.

10. Фокин В.Н. Полный курс массажа: Учебное пособие. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : ФАИР-ПРЕСС, 2004.

Обладнання:масажний стіл, валик, подушка, простинна, рушник, гігієнічні засоби для пацієнта і масажиста, мультимедійне обладнання.

Організація самостійної роботи:

Завдання 1. Законспектувати методичні особливості проведення класичного європейського гігієнічного масажу.

Вивчення методики і техніки прийомів класичного масажу базується на наступних основних правилах:

1. Всі масажні прийоми слід виконувати від периферії до центру, по ходу лімфатичних шляхів, у напрямку до найближчих лімфатичних вузлів.
2. Лімфатичні вузли масувати не можна.

3. Положення пацієнта має бути таким, щоб масуємі частини не були
напружені і можна було б максимально розслабити тіло.

4. Масажні прийоми не повинні викликати больових відчуттів.
5. При виконанні будь-якого прийому необхідно дотримуватись певного ритму, темпу рухів і сили тиску (здавлювання).

6. Масувати слід кінцівки, ближче розташовані до масажиста («ближні»),
і ділянки на тулубі (в області шиї, спини, тазу, грудних і косих м'язів живота), розташовані далі від нього («далекі»).

При описанні методики і техніки прийомів класичного масажу маються на увазі положення масуємого і масажиста, прийняті в російській системі масажу. При цьому вживаються деякі специфічні вирази. Якщо говориться, що рука масажиста рухається «переднім ходом», це означає, що вона ковзає вперед великим і вказівним пальцями (променевим краєм) або долонею, якщо рука рухається «зворотним ходом», значить, вона ковзає вперед мізинцем (ліктьовим краєм кисті). Під «ближньою»ногою або рукою мається на увазі кінцівку пацієнта, розташована ближче до масажиста, що стоїть або сидить збоку від пацієнта; під «далекою» - розташована далі від масажиста. Якщо поперечні осі (осі плечей) тіла масажиста і тіла пацієнта взаємно перпендикулярні, кажуть, що масажист стоїть «перпендикулярно» по відношенню до ділянки тіла пацієнта (тобто масажист стоїть обличчям до
столу, де лежить пацієнт); якщо ці осі паралельні, масажист стоїть подовжньо (тобто масажист стоїть лівим або правим боком до пацієнта).

Темп, ритм, сила тиску та інші елементи техніки залежать не тільки від прийому (погладжування, розминання і т.д.), але і від анатомо-фізіологічних особливостей масуємої ділянки тіла (спина, стопа і т.д.); від умов проведення (масажний стіл, ліжко і т.д.); від виду масажу (лікувальний, гігієнічний і т.д.); від функціонального стану пацієнта, його віку і т. п. У ряді випадків темп, ритм, сила змінюються протягом одного сеансу і на одній і тій ж ділянці тіла. Наприклад, починають масаж з більш легких, рухів, в середині сеансу сила впливу зростає, а закінчують масаж легкими, заспокійливими рухами.

При навчанні методики і техніки прийомів масажу рекомендується дотримуватися прийнятої послідовності проведення процедури. Спочатку масажують внутрішню сторону тієї чи іншої частини тіла, потім середню і зовнішню. Напрямок руху рук при виконанні прийомів показаний на малюнку 1.

Рис. 1. Напрямок рухів руки при виконанні прийомів масажу: прямолінійний (а), зигзагоподібний (б), комбінований (в), спіралеподібний (г), колоподібний (д), штрихоподібний (е).

Завдання 2. Законспектувати фізіологічний вплив основних прийомів класичного гігієнічного масажу на організм людини у вигляді схем.

Вплив прийомів погладжування.

При виконанні погладжування зі шкіри механічно видаляються відмерлі лусочки епідермісу, поліпшується шкірне дихання, посилюється видільна функція сальних і потових залоз, підвищуються шкірно-м'язовий тонус, скорочувальна функція шкірних залоз.

Погладжування є гімнастикою для кровоносних судин шкіри: воно розширює їх, сприяє розкриттю резервних капілярів. Під впливом погладжування підвищується місцева температура, з'являється приємне відчуття тепла, відбувається розширення судин, що викликає прилив артеріальної крові до масуємої ділянки та сприяє перерозподілу крові в організмі, посилює відтік венозної крові й лімфи, усуває застійні явища, покращує еластичність і пружність шкіри.

Погладжування підвищує життєдіяльність клітинних елементів глибоких шарів шкіри, збільшує число еритроцитів і тромбоцитів.

Цей прийом знімає напругу нервової системи, а при тривалому застосуванні діє знеболююче і тому широко використовується в лікувальному масажі при захворюваннях і травмах. В рефлексогенних областях (шийно-потилична, верхньогрудна, епігастральна та ін.) він надає рефлекторно-терапевтичний вплив на патологічно змінену діяльність різних тканин і внутрішніх органів.

У чоловіків при доторканні області грудей слід обходити сосок. У жінок погладжування виконується вище і нижче грудної залози; грудні залози масуються тільки за особливими показниками і призначенням лікаря.

Вплив прийомів розтирання.

Завдяки нервово-рефлекторному і гуморального впливу розтирання, судини розширюються, з'являється виражена гіперемія не тільки в шкірі, а й в глибоколежачих тканинах і виникає посилений приплив крові до масуємої ділянки, що сприяє прискоренню процесів ліквідації випотів, крововиливів і патологічних відкладень. Це особливо важливо при артритах, артрозах, тугорухливості суглобів.

Обільний прилив крові до масуємої ділянки доставляє більше кисню, поживних і хімічно активних речовин, що сприяє посиленню живлення та регенерації пошкоджених тканин. Цю властивість розтирання доцільно використовувати при лікуванні переломів, для прискорення утворення кісткової мозолі, прискорення регенерації пошкодженого нерва та іншого.

Розтирання сприяє поліпшенню рухливості тканин, розтягуванню рубців, спайок. Розтирання сприяє збільшенню амплітуди рухів в суглобі та їх міцності; уповільнює старіння суглобів, діє як болезаспокійливий засіб при травмах та інших захворюваннях.

При енергійному розтиранні температура шкіри підвищується на 3-5°, що сприяє зменшенню в'язкості м'язів, їх розслабленню і підвищенню властивостей розтяжності й еластичності. Розтирання особливо важливо при парезах і паралічах, оскільки воно підвищує тонус і скоротливу функцію м'язів, служить профілактикою м'язової атрофії та гіпотрофії.

Глибокий вплив розтирання сприяє ліквідації набряків, розсмоктуванню різних патологічних відкладень, посиленню лімфо утворення.

Розтирання по ходу нервових стовбурів і в місцях виходу нервів знижує нервову збудливість. Так, наприклад, розтирання широко застосовують при невритах, невралгіях, плекситах, радикулітах не тільки через його вираженого знеболюючого дії, але й тому, що під впливом розтирання в нерві та оточуючих тканинах поліпшується трофіка, газообмін, швидше розсмоктується запалення.

Вплив прийомів розминання.

Розминання впливає сильніше, ніж всі інші прийоми, на нервово-м'язовий апарат. Масажист зобов'язаний добре володіти цим прийомом. Не випадково кажуть: «Масажувати - означає розминати». Це висловлювання особливо вірно для спортивного і гігієнічного масажу.

Під впливом розминання в м'язах значно збільшується лімфо- і кровообіг, що активізує окислювально-відновні процеси, а також покращує живлення тканин, сприяє розсмоктуванню патологічних відкладень, випотів і крововиливів.

При травмах м'язів розминання підсилює і прискорює регенеративні процеси. Ось чому розминання справедливо порівнюють з дією неспецифічної оксигенотерапії (лікування киснем). Дійсно, після масажу споживання кисню збільшується іноді до 135% і більше. Швидкому відновленню працездатності м'яза також сприяє і те, що, здавлюючи, зміщуючи і розминаючи м'яз, масажист механічно подрібнює і роздавлює затвердіння в ній. При захопленні і відтягуванні м'яз скорочується, а при відпусканні - розслабляється. Тому розминання можна розглядати як своєрідну пасивну гімнастику для м'язів і ефективно застосовувати з профілактичними цілями для ліквідації атрофії м'язів.

Розминання сприяє збудженню рецепторів м'язової тканини, сухожиль, суглобових сумок, фасцій і окістя, завдяки чому створюються умови, які змінюють стан центральної нервової системи і нервово-м'язового апарату. Напрямок цих змін залежить від характеру проведення розминання: темпу, сили і тривалості прийому. При повільному по темпу, сильному (глибокому) і тривалому розминанні зазвичай знижуються збудливість кори головного мозку і тонусу м'язів, і навпаки, при більш швидкому по темпу, поверхневому і короткому за часом розминанні відбувається підвищення збудливих процесів і тонусу м'язів. Таким чином, змінюючи характер розминання, можна по-різному впливати на функціональний стан нервово-м'язової системи.

Вплив прийомів вижимання.

Механічний вплив цього прийому поширюється не тільки на шкіру, але і на підшкірну клітковину, поверхневий шар м'язів, сухожилля, розташовані в м'язах. Під впливом вижимання в зоні впливу відбувається швидкий відтік крові з кровоносних судин, а потім швидке їх наповнення, що сприяє прогріванню тканин і підвищенню температури на 1-2°С, яке завдяки механічному впливу рук масажиста може ще більше посилюватись, покращуючи тканинний обмін.

Вижимання, крім того, посилює лімфоток, сприяючи ліквідації застійних явищ і набряків, і таким чином має виражену болезаспокійливу дію. Цей прийом підвищує тонус шкіри і м'язів, покращує їх живлення. Вижимання використовують в лікувальному масажі, коли необхідно в травмованій ділянці тіла ліквідувати (відсмоктати) надлишкову кров і лімфу. Його широко застосовують при м'язової атрофії і при тривалому постільному режимі.

На центральну нервову систему вижимання діє збудливо, а на організм в цілому - тонізуюче. Саме тому цей прийом займає значне місце в гігієнічному і лікувальному масажі.

Вплив прийомів вібрації.

Дія вібрації поширюється далеко за межі місця її застосування. Переривчаста ручна вібрація підвищує м'язовий тонус і може підсилити ступінь спазму. Тому її не можна застосовувати як на спастичних, так і на розтягнутих м'язах у зв'язку з прямим і опосередкованим негативним впливом на гіпертонус змінених м'язів. Навпаки, при млявих паралічах така вібрація доцільна, оскільки вона посилює ослаблений м'язовий тонус і підвищує скоротливу функцію м'язів.

Вібрація має виражену рефлекторну дію, має різнобічну дію на органи і тканини, особливо на міоневральний апарат. Легкий струс тканин діє на нервову систему заспокійливо, а інтенсивний - збудливо. Вібрація, особливо механічна, викликає посилення, а іноді й відновлення згаслих рефлексів. Під впливом вібрації поліпшується функція провідних шляхів, посилюються різні рефлекторні зв'язку головного і спинного мозку з м'язами, судинами і внутрішніми органами.

При певній частоті вібрація має знеболюючу дію, що використовується при різних травмах і захворюваннях опорно-рухового апарату.

Вібрація викликає інтенсивне звуження або розширення судин в залежності від частоти коливань. Встановлено, що при слабких і частих поплескуваннях судини звужуються, а при рідкісних і сильних ударах - розширюються.

Завдяки вібрації різко посилюється прилив крові до масуємої ділянки, що покращує живлення, обмін і регенерацію пошкоджених тканин. Під впливом вібрації значно активізуються регенеративні процеси і різко зменшується термін утворення кісткової мозолі. Вібрація викликає глибоку гіперемію, підвищує м'язовий тонус.

Струси, що викликаються дією прийому, збудливо впливають на функцію внутрішніх органів (посилення перистальтики кишечника, функції шлунку, печінки та ін.). Прийоми вібрації стимулююче впливає на функцію ендокринних залоз, особливо - кори надниркових залоз.

Вплив прийому руху.

Суть прийому полягає в тому, що при його виконанні в різних напрямках у м'язах, а отже, в суглобово-зв'язкового апарату чергуються напруга, натяжіння і розслаблення. При цьому можна змінювати силу навантаження на різні зв'язки і групи м'язів.

У шкірі, підшкірній клітковині, зв'язках, суглобових сумках і м'язах цей прийом збуджує нервові рецептори, викликаючи імпульси, які доходять до центральної нервової системи, обумовлюючи відповідні реакції в організмі і поліпшуючи діяльність названих органів.

Правильне використання рухів може сприяти виробленню вміння управляти станом м'язів, знімати зайву напругу, розслаблятися. Це вміння необхідне при роботі над відновленням функцій, втрачених в результаті яких-небудь захворювань, травм або перенесених операцій.

У спокійному стані організму потрібно менше кисню, скорочується витрата енергії, зменшується число задіяних рецепторів (нервових закінчень), а отже, центральна нервова система швидше відновлюється.

Прийом руху займає важливе місце у гігієнічному і лікувальному масажі. За допомогою прийому руху домагаються необхідної рухливості пошкодженого суглоба, відновлюються витривалість і міцність суглобово-зв'язкового апарату. У ряді випадків (на певному етапі відновного лікування) на цей прийом відводять до 50-70% всього масажного часу. Рухи покращують секрецію синовіальної рідини, крово- і лімфообіг в області суглобів, вони благотворно впливають на весь опорно-руховий апарат.

Всі рухи прийнято поділяти на пасивні, активні та утворення з опором. Але до прийомів класичного масажу відносять тільки пасивні руху. При їх виконанні механічне натягнення м'яких і жорстких тканин (суглобово-зв'язкового апарату) відбувається без участі пацієнта. Вибір і поєднання рухів має визначати кожен масажист відповідно до мети проведеного сеансу.

Лабораторне заняття № 3.